Розкрито конституційно-правові детермінанти суспільної значимості землі для Українського народу та використання землі як об’єкту власності. Висвітлено проблеми запровадження мораторію на відчуження земельних ділянок, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і прав на них, а також наслідки його 18-річної пролонгації.
Визначено, що детермінантою регулювання ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення, як основного національного багатства та основного засобу виробництва в сільському господарстві, має бути пріоритетність забезпечення державою правового режиму особливої охорони цих земель. Правовий режим особливої охорони земель сільськогосподарського призначення повинен включати офіційно встановлені та зареєстровані юридичні обмеження і екологічні вимоги щодо реалізації права на конкретну ділянку, як об’єкт власності та інвестиційного обігу, обов’язкові для нинішніх чи майбутніх власників.
Для забезпечення невіддільного права на землю селян та інших осіб, що проживають в сільській місцевості, запропоновано встановити, що до вступу України в ЄС покупцями земельних ділянок можуть бути лише:

• громадяни України, що проживають на території розміщення земельної ділянки, мають сільськогосподарську освіту та/або термін професійної діяльності у сільському господарстві не менше 5 років;
• територіальні громади;
• держава в особі єдиного уповноваженого органу.

Викладено сутність необхідних інституційно-правових змін в контексті забезпечення обігу земель сільськогосподарського призначення, як інструменту поступового розвитку сталого землекористування в сільській місцевості.
Ключові слова: обіг земель сільськогосподарського призначення, законодавче врегулювання, пріоритети