У монографії висвітлені сучасні теоретичні і методичні засади дослідження стійкого екологічно збалансованого розвитку. Обґрунтовано основні положення концепції екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчої території. Визначено зовнішні та внутрішні чинники регулювання екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчих територій та виділено основний із них - рівень екологічної збалансованості рекреаційного природокористування. Запропоновано удосконалити систему індикаторів екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчих територій через введення індикатора - стану природних лікувально-оздоровчих ресурсів як інтегрального індикатора якісного стану довкілля. Удосконалено методику розрахунку рекреаційного навантаження, екологічно доцільної місткості курортно- оздоровчої території та курортно-оздоровчого центру (курорту) через введення в методику розрахунку екологічної пропозиції природних лікувальних ресурсів, коефіцієнта рекреаційної дигресії рекреаційної території. Подано формалізовану модель задачі переходу до екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчої території та удосконалену структуру її управління. Акцентовано увагу на необхідності врахування особливостей територіально-просторової детермінації глобальної екосоціо системи при побудові стратегій розвитку, оптимізації структури виробничих та інфраструктурних галузей з метою збереження високих якісних стандартів довкілля та високих темпів соціально-економічного розвитку території.
Розрахована на науковців, економістів, фахівців з курортології та рекреалогії, працівників сфери управління та територіального розвитку.
Ключові слова: курортно-оздоровчі території, екологічно збалансований розвиток, питання теорії і практики
