Проаналізовано використовувані в Україні технології перероблення побутових відходів. Наголошено на наявності низки проблем щодо їхньої функціональності. Акцентовано на наявності потужних сировинних ресурсів для впровадження рециклінгу. Виділено основні проблеми місць видалення відходів: відсутність паспортизації через невідповідність чинним стандартам і продовження нагромадження відходів усупереч вичерпанню термінів експлуатації, а також брак вольових рішень щодо закриття техногенно ризикових полігонів і пошуку альтернативних шляхів поводження з відходами. Здійснено порівняльну еколого-економічну оцінку технологій перероблення відходів. Зазначено, що актуальним для розвитку системи управління відходами є використання інноваційних технологій спалювання відходів. Підкреслено, що для зведення до мінімуму екологічних ризиків потрібно реконструювати переробні підприємства та оснастити їх сучасними системами горіння і фільтрації відпрацьованих газів. Визначено найефективніший напрям інноваційного оновлення – розвиток потужностей на основі технології стерилізації відходів в автоклавах і сортування побутових відходів для рециклінгу. 

рециклінг, спалювання, механіко-біологічне оброблення, місця видалення відходів, утилізація, автоклавний метод перероблення відходів 

Досліджено сучасний стан вітчизняного законодавства щодо повноважень органів влади у сфері поводження з відходами та представлення інституційної складової регіональної систем управління відходами крізь призму комплексного підходу до її функціонування. Здійснено аналіз особливостей чинної інституційної структури управління відходів, визначених законодавством обов’язків і повноважень учасників системи на національному та місцевому рівнях. Структуровані суб’єкти у сфері поводження з відходами, які задіяні до публічного адміністрування. Акцентується на суб’єктах, які не мають повноважень, проте наділені обов’язками та правами в системі управління (керування) відходами. Аргументовано базову одиницю в системі управління відходами. Нею є регіон (область), який має достатньо управлінських важелів. Представлено ієрархічну структуру регіональної системи управління відходами. Розглянуто повноваження компетентних органів, зокрема органів місцевого самоврядування, що ухвалюють рішення та здійснюють функції контролю на місцях у сфері поводження з відходами. Визначені особливості системи управління відходами в регіонах України. 

система управління відходами, регіон, інституційні структури, суб’єкти у сфері поводження з відходами, компетенції структурних підрозділів, повноваження органів влади 

У статті наголошується на необхідності застосування комплексного підходу в управлінні відходами. Це зобов’язує до розроблення і послідовної реалізації плану управління відходами, дотримання принципу «забруднювач платить», розбудови відповідної нормативно-законодавчої бази тощо. Вказується на неспроможність чинної системи поводження з відходами сприяти реалізації не лише інноваційних, а й традиційних завдань у цій сфері. У статті визначаються теоретико-прикладні аспекти щодо формування ефективної системи управління відходами в Україні. Вбачаємо необхідним проведення радикальних змін у руслі сучасних тенденцій і бачення проблеми відходонагромаджень, насамперед через перегляд концептуальних положень у цій сфері. Розглядається формула просування до розбудови сучасної ефективної системи управління в Україні, головними складовими якої є впровадження інноваційних технологій, європейських стандартів і радикальних системних рішень. Послідовна реалізація чіткої стратегії поводження з відходами, формування інституту відповідальності, створення організаційно-правових умов для інвестиційної привабливості індустрії переробки відходів сприятимуть становленню ефективної національної системи управління відходами. 

відходи, проблема відходонагромаджень, управління відходами, інноваційні технології, системні рішення 

Розглянуто проблему відходонакопичення з позицій історизму, зокрема на тлі підвищення рівня урбанізації, починаючи з доіндустріальних цивілізацій. Значна увага приділена розгляду відходів з правової точки зору. Наголошується, що управління відходами у провідних європейських країнах опирається на ґрунтовне законодавство у цій сфері, широкий набір механізмів та інструментів, які формувались і відбирались еволюційно. Визначено основні підходи до суті відходів в економічному середовищі. Вказується на позиціонування відходів як забруднення, у платежах за яке знехтувана фундаментальна роль природного навколишнього середовища у наданні такої послуги як поглинання відходів. Розглядаються відходи у соціальному контексті. Переконані, що доволі різні погляди на суть відходів – економічний, екологічний, соціальний – вимагають уважного ставлення, оскільки визначають різні шляхи практичної діяльності, у розрізі яких реалізуються підходи до поводження з відходами. 

проблема відходонакопичення, відходи, позиціонування, вторинні матеріальні ресурси, вторинна сировина, забруднення, соціальний аспект