доцент кафедри економіки, обліку і підприємництва, Первомайський навчально-науковий інститут Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова
У статті досліджено мілітаризацію економіки провідних країн світу як ключовий чинник структурних зрушень у світовій економіці в контексті глобальних трансформацій. Розкрито особливості політики мілітаризації США, Китаю та Європейського Союзу з акцентом на фіскальне навантаження, структуру оборонних бюджетів, темпи зростання та інституційну архітектуру. Проаналізовано лідерство країн за обсягами військових видатків. Визначено три моделі мілітаризації: американську – з високою інноваційною складовою та глобальною військовою присутністю; китайську – з концепцією військово-цивільної інтеграції; європейську – фрагментовану, проте модернізаційно орієнтовану. Доведено, що військово-промисловий комплекс є індикатором технологічної спроможності держав, а рівень інвестицій у НДДКР визначає їхні позиції в глобальних ланцюгах доданої вартості. Особливу увагу приділено порівнянню темпів зростання оборонних бюджетів. Показано, що оборонні інновації стимулюють розвиток високотехнологічного виробництва та формування конкурентних переваг країн. Зроблено висновок, що мілітаризація економіки у XXI ст. стає інструментом забезпечення економічної безпеки, геоекономічного впливу та технологічного лідерства.