Соц-екон-проблеми-суч-періоду-України -- 2021 рік, Вип. 6(152)

Досліджено особливості впливу управлінських активів на розвиток територіальної громади. Розглянуто зміст понять «розвиток територіальної громади» та «економічний розвиток територіальної громади». Наведено переваги участі місцевих жителів у забезпеченні розвитку територіальної громади. Розглянуто трактування поняття «управлінський актив територіальної громади». Наголошено на важливості власної територіальної ідентичності управлінського активу територіальної громади, оскільки вона слугуватиме потужним стимулом для управлінських активів територіальної громади використовувати свої компетенції для роботи над реалізацією позитивних змін у територіальній громаді. Охарактеризовано важливі аспекти впливу управлінських активів приватного, державного та неурядового секторів на розвиток територіальних громад. Визначено, що співпраця між управлінськими активами державного, приватного та неурядового секторів є дуже важливою, оскільки злагоджена взаємодія між ними уможливлює боротьбу з тиском з боку груп інтересів, ефективну роботу кожного із секторів і сприяє розвитку територіальної громади. 

управлінський актив, розвиток, територіальна громада, регіональна економіка 

Проаналізовано теорії публічних фінансів у контексті розвитку соціальної сфери. Обґрунтовано теоретичні аспекти визначення суспільних і приватних благ, їхнього місця в теорії публічних фінансів. Виділено головні ознаки суспільних благ. Здійснено порівняльну характеристику суспільних і приватних благ. Аргументовано особливості наукових підходів до питання фінансування виробництва та надання суспільних благ представників різних наукових шкіл і течій. Доведено постійне поступове посилення ролі держави в суспільному розвитку та зростання значущості виробництва суспільних благ в історичному контексті. Акцентовано на зміні ролі держави в сучасних умовах формування нових пріоритетів і реалізації Цілей сталого розвитку, що полягає в забезпеченні розвитку людського капіталу та наданні населенню якісних суспільних благ. Доведено, що в сучасних умовах актуалізується питання ефективності надання соціальних послуг як запоруки розвитку людського капіталу, максимального наближення їх до споживачів, ролі держави та системи публічного управління в розвитку соціальної сфери, збалансування системи публічних фінансів у забезпеченні соціального й економічного поступу держави. 

публічні фінанси, соціальна сфера, суспільні блага, приватні блага, бюджетні видатки, бюджетні доходи 

Представлено елементи розвитку освіти в Україні та окреслено можливості доступу до безкоштовної освіти. Визначено темпи зміни основних показників розвитку приватного сегмента загальної середньої освіти в Україні у 2012-2021 рр. Розраховано частку приватних закладів загальної освіти в загальній кількості їх у регіонах України за 2020 р. і частку місць державного замовлення за кошти державного і місцевих бюджетів у загальній кількості осіб, які вступили до закладів вищої освіти України у 2006-2021 рр. Показано тенденції щодо кількості закладів професійної (професійно-технічної) і вищої освіти в Україні та осіб, які в них навчаються, в 1990-2019 рр. З’ясовано, що в сучасних умовах надання освітніх послуг в Україні є низка економічних, соціальних і політичних чинників, які визначають напрями розвитку освітньої сфери. Відображено динаміку витрат домогосподарств на освітні послуги в Україні за 2002-2020 рр. та розкрито їхні особливості. Обумовлено першочергові етапи розвитку сфери освіти та охарактеризовано основні заходи держави щодо забезпечення доступності та безоплатності освітніх послуг в Україні. 

заклади освіти, безоплатна освіта, конкурентоспроможність, освітні послуги, сфера освіти 

Обґрунтовано роль фінансового забезпечення в інноваційно-технологічному розвитку країни та можливостях експорту високотехнологічної продукції. Проаналізовано тенденції розвитку експорту високотехнологічної продукції на світовому ринку. Обґрунтовано підходи, що використовуються державами для формування стратегій інноваційного і технологічного розвитку. Наголошено на важливості ролі державної політики в процесі переходу країн до високотехнологічної інноваційної економіки. Побудовано динамічні ряди частки витрат на наукові дослідження і розробки у ВВП для ЄС та України у 2010-2020 рр. Розроблено економетричну модель залежності експорту високих технологій України від витрат на наукові дослідження і розробки. У результаті встановлено позитивний вплив від збільшення витрат на наукові дослідження і розробки на зростання високотехнологічного експорту. Виокремлено основні проблеми фінансового заперечення інноваційного й технологічного розвитку України. Обґрунтовано потребу в пошуку моделі, орієнтованої на зміни сформованої структури інвестування наукових досліджень і розробок. 

технології, інновації, технологічний розвиток, інноваційна економіка, високотехнологічний експорт 

Представлено емпіричний аналіз розвитку промислових екосистем 58 країн світу в межах двох груп країн – країни з розвиненою промисловістю та країни з промисловістю, що розвивається, на основі класифікації Всесвітнього банку країн та економік за рівнем індустріалізації. Удосконалено методичний підхід до оцінювання екологічності промислових екосистем через визначення взаємозв’язку між валовою доданою вартістю в промисловості та ефективністю викидів CO2 під час створення вартості у виробничому секторі, використання якого дозволило встановити значні відмінності в досягненні цілей сталого розвитку між різними за промисловим та технологічним розвитком країнами. Отримані результати дослідження дозволяють аргументувати тезу про активне використання сучасних технологій у сфері впливу на довкілля в країнах із розвиненою промисловістю на шляху до більшої відповідності їхніх промислових екосистем принципам біологічних. Окреслено головні проблеми та визначено перспективи України щодо промислового зростання на засадах сталого розвитку разом із суттєвим поліпшенням виробничих технологій. 

промислова екосистема, технологічний розвиток, технології передового цифрового виробництва, ефективність викидів CO2