Досліджено економічну сутність, ознаки та характерні особливості функціонування цільового капіталу. На основі узагальнення поглядів вітчизняних науковців і наявних у нормативно-правових документах тлумачень виокремлено характерні риси та запропоновано авторське визначення цільового капіталу, що являє собою сталий капітал, який формується за рахунок фінансових і матеріальних цінностей, добровільно наданих безкоштовно зовнішніми донорами некомерційній організації безстроково або ж на визначений час, що передається в управління та використовується виключно на фінансування статутної діяльності організації в частині пасивного доходу, отриманого від інвестування базового капіталу в ринкові активи. Окреслено актуальність і перспективи поширення ідеї формування цільового капіталу в діяльності вітчизняних некомерційних організацій як важливого чинника залучення додаткових ресурсів і розширення фінансової бази для реалізації майбутніх цілей і проєктів. Сформульовано сукупність принципів, які формують теоретичний базис функціонування фондів цільового капіталу: суспільної значущості; цілісності дару; інвестування; транспарентності; цільового призначення; постійного нарощування «тіла» ендавменту; підзвітності і контролю; залежності ефекту від обсягу. 

цільовий капітал, фонди цільового капіталу, інвестиції, фінансові пожертви