Розглянуто вплив факторів на формування ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств і підвищення ефективності його використання, а також основні перешкоди для ефективного функціонування системи державної підтримки сільського господарства в Україні. Визначено, що державна підтримка є невід’ємною частиною державного регулювання та являє собою поєднання різних інструментів. Досліджено роль державної аграрної політики у розвитку сільських регіонів і визначено пріоритетний напрям діяльності на селі – диверсифікація сільськогосподарського виробництва. Виходячи з основних напрямів розвитку сільського господарства регіону, запропонована системна модель підвищення ефективності розвитку сільськогосподарських підприємств. Запропоновано низку заходів державного регулювання для запровадження якісно нової ефективної регіональної економічної політики шляхом формування ефективної нормативно-правової бази. Зважаючи на основні імперативи удосконалення державної підтримки розвитку сільськогосподарських підприємств, для формування їх ресурсного потенціалу та підвищення ефективності його використання необхідно створити умови для запровадження якісно нової, ефективної регіональної економічної політики, стимулювання динамічного розвитку й ефективного використання внутрішнього ресурсного потенціалу кожного регіону, що потребує врахування вирішальної ролі сільськогосподарських підприємств у розвитку сільських територій та переходу на державне стратегічне програмування регіонального розвитку і запровадження розроблення стратегій розвитку регіонів органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади. Державне регулювання сільськогосподарського виробництва має бути орієнтоване на інноваційний та інвестиційний розвиток сільськогосподарських підприємств. Для цього потрібно внести поправки до Закону України «Про інноваційну діяльність», удосконалити митне регулювання інноваційної діяльності, процедуру надання підприємствам статусу інноваційного та передбачити можливість виконувати експертизу під час кваліфікування інноваційних проектів за державні кошти. 

сільське господарство, державне регулювання, сільськогосподарські підприємства, ресурсний потенціал, розвиток сільських регіонів 

У статті досліджено стан інституційного забезпечення лікарського рослинництва в Україні, виявлено основні його проблеми та недоліки. Виявлено та систематизовано інституційну структуру, досліджено базисні, фінансово-економічні, ринкові інститути та нормативно-правове забезпечення. Досліджено еколого-економічні фінансово-організаційні особливості регулювання даної галузі. Обґрунтовано основні напрями розвитку інституційного забезпечення збалансованого лікарського рослинництва в Україні. Проаналізовано позиції та особливості впливу інституціонального підходу на розвиток механізму регулювання лікарського рослинництва. Запропоновано механізм інституційного розвитку лікарського рослинництва в Україні. 

інституційне забезпечення, збалансований розвиток, інституціональні фактори природокористування, лікарські рослини, інституціональна перебудова, економічна діяльність 

Здійснено аналіз інституціональної методології транскордонного співробітництва. Обґрунтовано сутність інституціонального підходу до аналізу питань навколишнього природного середовища соціально-економічних систем, визначення механізмів інституційного управління їх розвитком. 

інституціональний підхід, методологія інституціоналізму, інституціональні структури, інституціональні фактори природокорисування 

На основі співставлення динамік змін запасів вуглецю в резервуарі мінеральних ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення з показниками економічної діяльності у секторі агровиробництва різних країн, продемонстровано, що землекористування в Україні не є збалансованим. Доведено необхідність реформування організаційно-економічних відносин між суб’єктами землекористування для запровадження низьковуглецевого його способу. Обґрунтовано стратегічні напрямки формуванням внутрішнього вуглецевого ринку (ВВР), викладено основні принципи та аспекти його функціонування, чим пояснюється результативність та ефективність запропонованого підходу щодо збереження агроресурсного потенціалу. Показано, що формування ВВР є шляхом підвищення капіталізації агроугідь, стимулом розвитку тваринництва та джерелом фінансових надходжень. 

внутрішній вуглецевий ринок, сектор землекористування, землі сільськогосподарського призначення, резервуар мінеральних ґрунтів, низьковуглецевий розвиток