На основі узагальнення проблем і можливостей планування місцевого економічного розвитку в громадах України вказано на потребу системно-стратегічного підходу, що передбачає врахування програмно-стратегічних пріоритетів громад в єдиному узгодженому генеральному плані галузевої спеціалізації та розвитку регіону. Запропоновано адаптаційний і стратегічно-розвитковий вектори активізації політики місцевого економічного розвитку. Обґрунтовано пріоритети вдосконалення програмно-стратегічної і проєктної діяльності територіальних громад із залученням локальних стейкхолдерів. Визначено проєкти місцевого економічного розвитку, актуальні для громад в Україні, за капітальними та процесними типами. Капітальні проєкти пов’язані з розвитком центрів акумулювання бізнес-активності, інфраструктури та систем збуту продукції, модернізацією та розширенням підприємницького середовища, підтримкою інвестиційних проєктів у галузях реального сектору економіки з високим рівнем доданої вартості та глибини переробки продукції. Процесні проєкти місцевого економічного розвитку містять заходи, орієнтовані на ефективне використання економіко-ресурсного потенціалу громад, стимулювання підприємницької активності населення, активізацію міжмуніципальної співпраці, розбудову смарт – і дорожньо-транспортної інфраструктури. Обґрунтовано взаємозв’язок програмно-стратегічної і проєктної діяльності територіальних громад з розвитком ринку праці, а відтак зміцненням їхньої соціально-економічної стійкості та позитивним внеском у стійкість економіки регіону та України. 

місцевий економічний розвиток, політика місцевого економічного розвитку, ринок праці, проєктна активність, територіальна громада, соціально-економічна стійкість 

Національний концепт регулювання безробіття передбачає поєднання вимог євроінтеграції та реалізації проактивного інструментарію допомоги безробітним. Зниження безробіття має бути досягнуто шляхом стимулювання зайнятості у сферах економічної стійкості, відновлення і зростання. Розроблено рекомендації для регіонів: моніторинг ринків праці; планування структурних трансформацій зайнятості для економіки воєнного часу, економіки «замороження» війни, першого та наступних етапів повоєнного відновлення; прогнозування конверсійного безробіття; корегування розміру виплат з безробіття, ураховуючи макрообмеження залежно від середньомісячної заробітної плати в регіоні; застосування проактивних інструментів підтримки безробітних. Запропоновані заходи мають бути основою наукових дискусій на предмет вирішення проблем безробіття, що є питанням збереження людського потенціалу та національної безпеки. Ігнорування проблем безробіття в умовах зниження добробуту населення може призвести до пастки безробіття і бідності. Наголошено, що цілі зниження довготривалого, конверсійного, прихованого, застійного безробіття на тлі поширення вимушеної неповної, неформальної, неадекватної зайнятості мають бути пріоритетом посилення стійкості суспільства й держави. 

безробіття, служба зайнятості, проактивний інструментарій, виплати з безробіття, конверсійне безробіття