Поглиблено теоретико-прикладні засади розгляду споживчої поведінки за рефлексивним підходом, що актуалізує аспект самоусвідомлення фінансової спроможності населення. Досліджено вплив пандемії на споживчу поведінку населення як основного дестабілізатора середовища її формування і прояву. Проаналізовано рівень доходів і структуру витрат населення України за даними обстежень домогосподарств з порівнянням показників до – і пандемічного періоду. Виявлено помітне скорочення витрат на дозвілля і ресторанний бізнес та значне збільшення витрат на комунальні послуги, що є додатковим ризиком зниження добробуту населення в умовах постпандемічної невизначеності. З огляду на складність ситуації, вказано на необхідність підтримки соціально відповідального бізнесу в Україні та запропоновано пріоритети його розвитку в частині виробничої і збутової діяльності. 

споживча поведінка, споживчі рефлексії, стабільність середовища, доходи і витрати домогосподарств, соціально відповідальний бізнес, пандемія COVID-19 

Визначено зміст добробуту як важливого вимірника суспільно орієнтованої ефективності економічного зростання. Встановлено, що в еволюції теорії добробуту спостерігається індивідуалізація його забезпечення. Умови конкуренції та мобільності підвищують вагомість домогосподарств у забезпеченні власного добробуту з подальшим відображенням на процесах економічного зростання громади, регіону, держави. Це дає підстави актуалізувати проблематику дослідження добробуту на рівні домогосподарств і стимулювання економічного зростання на засадах поведінкової економіки. Розкрито сутність економічної поведінки домогосподарств, яка визначається їхніми потребами, інтересами, мотивами, стимулами. Виділено основні моделі економічної та соціальної поведінки домогосподарств – соціалізації, адаптаційну, інтеграційну, ціннісну, регулюючу, визначення стратегій фінансового розвитку. Узагальнено теоретичні підходи до пояснення економічної поведінки та запропоновано детермінанти її формування для домогосподарств. 

добробут, індивідуалізація забезпечення добробуту, економічна поведінка, домогосподарство, поведінкова економіка, економічне зростання 

Обґрунтовано актуальність дослідження людського розвитку в контексті мобільних процесів. Визначено відмінність поняття людського розвитку від понять рівня та якості життя, добробуту населення, розвитку людських ресурсів і сталого розвитку. Перевагою дослідження мобільності у вимірі концепції людського розвитку є її всеохоплюючий характер, оскільки категорія людського розвитку дозволяє враховувати різні напрями, рівні формування та реалізації мобільності. Проаналізовано проблемні аспекти людського розвитку в Україні. Негативні економічні детермінації людського розвитку в Україні активізують мобільні процеси, що підтверджує міграційна ситуація. Економіка країни стає міграційно залежною, що формує численні ризики. Для їх нівелювання необхідним є визначення концептуальних засад політики людського розвитку в умовах високомобільного суспільства. 

людський розвиток, рівень і якість життя, добробут, мобільність населення, політика людського розвитку, високомобільне суспільство 

Визначено зміст людського потенціалу як сукупності фізіологічних, соціопсихологічних, інтелектуально-трудових, соціально-стратифікаційних, етнокультурних можливостей суспільства, які можуть бути використані вже або в найближчому майбутньому та реалізуються в середовищі, що забезпечує їхній розвиток. Розкрито специфіку відтворення людського потенціалу, що відображає одну з фаз його розвитку з наслідками використання людських ресурсів: їх акумуляції, відтворення, покращення. Виділено складові людського потенціалу – демографічну, інтелектуально-трудову, соціально-управлінську, соціально-економічну. У розрізі виокремлених складових підібрано індикатори для методики оцінювання використання людського потенціалу. Здійснено апробацію методики на прикладі об’єднаних територіальних громад (ОТГ) в Україні з їх групуванням залежно від обсягів власних доходів на одного мешканця та рівня дотаційності. За результатами розрахунків інтегрального індексу людського потенціалу та його складових виявлено ОТГ лідери та аутсайдери. Це дало змогу обґрунтувати можливості ОТГ забезпечувати відтворення людського потенціалу через розвиток соціальної інфраструктури, а також шляхом переорієнтації стратегічного планування на цілі розвиткового характеру. Розвиткові цілі розподілено за напрямами ефективного використання мобілізованих фінансів, створення умов для розвитку бізнесу і зайнятості населення. Виділено пріоритети підвищення ефективності використання людського потенціалу ОТГ у проблемному фокусі з їх поділом за державним, регіональним і локальним управлінськими рівнями. Враховуючи положення чинної нормативно-правової бази в Україні, узагальнено можливості влади ОТГ забезпечувати відтворення людського потенціалу. 

людський потенціал, відтворення людського потенціалу, соціальна інфраструктура, розвиткові цілі, реформа децентралізації, об’єднані територіальні громади 

У статті проаналізовано нормативно-правове забезпечення соціального захисту мобільних громадян України за кордоном. Акцентовано увагу на принципі добровільності при соціальному захисті мігрантів, виходячи з положень Закону України «Про зовнішню трудову міграцію». Виявлено проблеми і виклики зростаючих трудоміграційних процесів для вітчизняної системи соціального захисту населення. Розкрито особливості пенсійного забезпечення громадян України, які працюють або мали досвід працевлаштування за кордоном. Представлено законодавчі і практичні протиріччя пенсійного забезпечення українських трудових мігрантів. Обґрунтовано пріоритети вдосконалення пенсійного забезпечення мобільних громадян України з особливою значущістю укладання та практичної реалізації угод про взаємне працевлаштування, соціальний захист і пенсійне забезпечення. 

соціальний захист, пенсійне забезпечення, мобільні громадяни, трудова міграція, добровільність, пенсійний вік, страховий стаж, міжнародні угоди