Здійснено комплексне дослідження системних дисфункцій та інституційних обмежень використання міграційного капіталу у внутрішньому споживчому ринку України в умовах воєнних і поствоєнних трансформацій. Обґрунтовано економічну природу міграційного капіталу як сукупності фінансових, соціальних і людських ресурсів, сформованих у процесі зовнішньої трудової міграції, та визначено його роль у формуванні внутрішнього попиту, регіональної структури споживання і підприємницької активності. Ідентифіковано ключові дисфункції: домінування споживчо-пасивної моделі використання переказів, деформацію структури попиту на користь імпортних товарів, територіальну асиметрію впливу, інституційну неспроможність трансформації в довгострокові інвестиції, тінізацію фінансових потоків і втрату підприємницького потенціалу через тривалу міграцію. Доведено, що зазначені дисфункції посилюються відсутністю цілісної державної політики мобілізації міграційного капіталу, обмеженим розвитком фінансових інструментів, низьким рівнем інституційної довіри та слабкою спроможністю регіонального управління. Запропоновано напрями вдосконалення державної політики, спрямовані на трансформацію міграційного капіталу з переважно соціального ресурсу в чинник структурної модернізації та економічної стійкості. 

міграційний капітал, внутрішній споживчий ринок, міграція, грошові перекази, інституційні обмеження, економічна стійкість, Україна, війна