Проаналізовано теоретичні підходи до розуміння сутності антикорупційної політики. Аргументовано відсутність єдиної думки науковців щодо існування та виникнення феномена корупції. Виокремлено наукові напрями дослідження цього явища (аналіз корупції як суспільного явища, вивчення ефективності антикорупційних інституцій, оцінювання правового регулювання антикорупційної діяльності та порівняльний аналіз міжнародного досвіду в боротьбі з корупцією). На основі аналізу наукової літератури узагальнено теоретичні підходи до розуміння сутності поняття «корупція». Виділено інституційний, економічний, соціально-психологічний підхід. Поглиблено теоретичні засади дослідження антикорупційної політики через уточнення визначення цієї дефініції як сукупності заходів, спрямованих на запобігання, виявлення та протидію корупції в усіх сферах суспільного життя. Для посилення дієвості антикорупційної політики наголошено на необхідності реалізації інтегрованого підходу, який охоплює інституційні, економічні та соціально-психологічні заходи. Особливу увагу слід приділяти реформуванню критично важливих секторів, таких як оборона, фінанси та державні закупівлі, де зберігається високий рівень корупційних ризиків. Незалежний аудит, цифровізація процесів і посилення громадського контролю є ефективними засобами зниження корупції в цих сферах. 

корупція, органи державної влади, публічне управління, корупційні ризики, оборонний сектор, економіка, війна, антикорупційна політика