Зроблено короткий огляд методичних підходів і механізмів оцінювання реалізації державної регіональної політики в розрізі заходів, спрямованих на досягнення цілей (оцінювання результативності), а також управління (оцінювання ефективності). Окреслена проблема відсутності єдиного підходу до трактування категорій «ефективність» і «результативність» політики, що призводить до ускладнення процесу оцінювання та зниження якості його результатів. Розглянуто основні принципи та алгоритм застосування методичного інструментарію оцінювання реалізації політики. З’ясовано, що оцінка ефективності політики містить соціально-економічну, середовищну та інституційну складові. Доведено, що оцінювання ефективності, як і результативності, передбачає вимірювання рівня досягнення цілей і завдань політики на основі системи якісних і кількісних показників. Встановлено, що оцінювання результативності є вагомою складовою процесу оцінювання ефективності державної регіональної політики. Обґрунтовано потребу у зміні методологічних підходів до формування системи моніторингу та оцінювання, а також методики оцінювання ефективності регіональної політики держави. 

державна регіональна політика, ефективність, результативність, оцінювання 

На основі статичного та динамічного підходів оцінюється ефективність секторально-просторових трансформацій економіки міст на субрегіональному рівні (у системі «місто – адміністративний район» як прототипу урбанізованої території, міської територіальної громади). На основі виявлених закономірностей прояву секторально-просторових трансформацій здійснено групування міст обласного значення за рівнем концентрації економічної активності в районах їхньої локалізації, визначено вектори динаміки трансформації економіки міста та району в контексті можливостей формування поліцентричної системи розвитку міської мережі на макрорегіональному рівні (Західний регіон України). Установлено, що впродовж 2012-2019 рр. більшість міст обласного значення макрорегіону збільшували рівень концентрації економічної активності в районі з різними темпами, що підтверджує доцільність розроблення диференційованої політики структурної модернізації міської економіки, виходячи з масштабу економічного й трансформаційного потенціалів міста, ефективного використання інструментів трансформації економіки, а також консолідації зусиль органів місцевого самоврядування та органів місцевої виконавчої влади. Запропоновано заходи щодо покращення спроможності впливу міста на соціально-економічний розвиток міської територіальної громади на основі посилення механізмів співпраці, стратегічного та просторового планування між територіальними громадами. 

міста обласного значення, секторально-просторові структурні трансформації, гіперконцентрація, поліцентричний розвиток, трансформаційний потенціал 

Розглянуто інструменти стимулювання створення міських об’єднаних територіальних громад (ОТГ) на базі міст обласного значення: фінансова субвенція на розвиток інфраструктури, міжмуніципальне співробітництво, державно-приватне партнерство. Визначено основні стимули застосування міжмуніципального співробітництва та переважаючу сферу реалізації укладених договорів. З’ясовано, що основними додатковими ресурсами, отриманим від приєднання сільської територіальної громади до міста обласного значення, є фінансовий та кадровий, а для міста – просторовий та інфраструктурний. Виділено наслідки поспішного приєднання, що полягають у невідповідності критеріям Методики формування спроможних ОТГ та відображаються у деформації розташування центру громади, некомпактній конфігурації, що слід врахувати на цьому етапі децентралізації. Визначено основні стимули та перешкоди для подальшого приєднання сільських і селищних територіальних громад до міст обласного значення. Запропоновано рекомендації для подальшого застосування інструментів стимулювання створення міських ОТГ шляхом приєднання у розрізі визначених трьох груп міст обласного значення. Окреслено перспективи використання аналізованих інструментів міськими ОТГ для посилення просторової згуртованості регіонів. 

міські об’єднані територіальні громади на базі міст обласного значення (ОТГ-МОЗ), інструменти, міжмуніципальне співробітництво, субвенція на розвиток інфраструктури, державно-приватне партнерство 

Визначено зміст поняття «просторове планування», проблеми його законодавчого закріплення у вітчизняному правовому полі, застосування в практичній планувальній діяльності. Систематизовано та розкрито зміст низки понять, які є близькими за змістом до «просторового планування» та затверджені у вітчизняних законодавчо-правових актах, використовуються в наукових дослідженнях: «містобудівна діяльність», «планування територіального розвитку», «просторове планування» тощо. Розкрито положення законодавчого супроводу містобудівного планування на місцевому рівні для об’єднаних територіальних громад (ОТГ). Оцінено рівень забезпеченості містобудівними документами місцевого рівня ОТГ, а також проаналізовано перспективні документи просторового планування, що містяться у законопроекті № 6403. Обґрунтовано тісний взаємозв’язок містобудівної документації та стратегічного планування на місцевому рівні, що відображено у нормативно-правових документах, виявлено слабкість інституційного забезпечення механізму їх реалізації та обмеженість функцій містобудівного моніторингу. Доведено необхідність синхронізації законодавчих змін на різних рівнях впровадження містобудівної діяльності, оскільки взаємне узгодження та прийняття ефективних управлінських рішень може призвести до стимулювання раціонального просторового розвитку, а відтак і до посилення ефективності реформи місцевого самоврядування. Запропоновано покращити інституційне забезпечення просторового планування місцевого рівня шляхом залучення до практики розроблення документів громадських експертних рад і створення у складі виконавчого комітету ради ОТГ органу з питань містобудування та архітектури. 

просторове планування, стратегічне планування, містобудівна діяльність, схема планування території ОТГ, генеральний план, Державні будівельні норми (ДБН) 

Визначено суть поняття «структура економіки міста» як складової частини організації економіки міста як системи. Окреслено види структур економіки міста за основними характеристиками, серед яких виділено діяльнісно-видову (за видами економічної діяльності), просторову, секторальну, функціональну, технологічну, управлінську, відтворювальну, зовнішньо-економічну, соціальну, компонентну. Обґрунтовано основні методичні підходи до оцінювання трансформації діяльнісно-видової, секторальної та просторової структури економіки міста: системний, еволюційний, діалектичний, діяльнісний, міждисциплінарний. Встановлено, що діяльнісно-видову структуру міста складно повною мірою оцінити через брак статистичної інформації та акцент уваги у наявних методиках на промисловому секторі економіки. До кожного методичного підходу визначено ефективні методи оцінювання, які поділено на кількісні, якісні та комплексні. На основі зарубіжного досвіду визначено головні риси перспективної діяльнісно-видової структури міста. Доведено на прикладі зарубіжних досліджень неможливість існування еталонної структури економіки міста, а також домінування певної характеристики нової структури, яка залежить від стратегічних цілей та ресурсних можливостей розвитку. 

структура економіки міста, структурна трансформація, методичний підхід, діяльнісно-видова структура економіки, просторова структура економіки, прогресивна структура економіки 

Проаналізовано сучасні тенденції транснаціоналізації ділової активності у великих містах України. Визначено чинники її активізації на сучасному етапі розвитку. Розкрито переваги та недоліки транснаціоналізації міських економік у контексті модернізації діяльності транснаціональних корпорацій (ТНК). Розроблено пропозиції щодо механізмів регулювання діяльності іноземних і вітчизняних ТНК. Запропоновано підходи до впровадження інструментів регулювання транснаціоналізації економіки великих міст України, реалізація яких повинна сприяти покращенню бізнес-середовища, адаптації міської економіки до особливостей глобальної економіки та підвищенню його інвестиційної привабливості. 

транснаціоналізація, глобалізація, глокалізація, великі міста, прямі іноземні інвестиції, транснаціональна корпорація, державне та міжнародне регулювання 

У статті розкрито особливості функціонування форм просторової організації креативної індустрії на основі локалізації креативного потенціалу. Розкрито види та функції основних форм просторової організації креативної індустрії, які мають місце діяльності у вітчизняних регіонах. Обґрунтовано, що види просторової організації креативної індустрії можуть взаємодіяти між собою та взаємодоповнюватися в залежності від мети та пріоритетів їх створення. На основі зарубіжного та вітчизняного досвіду визначено ключові тенденції розвитку креативної індустрії та обґрунтовано шляхи підвищення ефективності функціонування перспективних форм її організації. 

креативність, креативні індустрії, форми просторової організації креативної індустрії, креативні кластери, державна підтримка