Соц-екон-проблеми-суч-періоду-України -- 2019 рік, Вип. 6(140)

Визначаються проблеми та окреслюються перспективи розвитку м’ясопереробних виробництв в Україні з огляду на сучасний стан внутрішнього і зовнішнього ринків м’яса. У цьому контексті проведено структурно-динамічну оцінку промислового виробництва м’яса та м’ясних продуктів, а також аналіз зовнішньоекономічних операцій з означеною продукцією в Україні упродовж 2013-2019 рр. Визначено ключові тенденції та окреслено перспективи збільшення українського експорту м’яса птиці, свинини та яловичини за умови збільшення поголів’я тварин. Обґрунтовано актуальні напрями розвитку вітчизняних м’ясопереробних виробництв, зокрема виготовлення товарних кормів. 

виробництво м'яса та м'ясної продукції, курятини, свинини, яловичини, регіони, експорт, імпорт 

Проблема продовольчої безпеки є однією з найважливіших світових проблем сьогодні. Зростання цін на продовольчу продукцію в умовах світової фінансової кризи призвело до того, що продукти харчування стали недоступними для багатьох сімей, особливо в країнах, що розвиваються. Криза продемонструвала недієздатність світової продовольчої системи. Особлива роль у системі чинників продовольчої безпеки належить якісними показниками, що робить можливим визначення рівня явищ, що характеризують продовольчу безпеку, і зіставлення стану продовольчої безпеки в різних регіонах незалежно від міжрегіональних відмінностей у структурі та рівні виробництва і споживання продовольства. Для вирішення означеної проблеми стає актуальним питання підтримки аграрних виробників з боку держави шляхом фінансування, а також організації співробітництва між науковими установами та аграрним бізнесом щодо ефективного розвитку аграрного сектору країни. 

продовольча безпека, аграрний бізнес, держава, фінансові установи, економіка, калорійність 

Обґрунтовано необхідність форсованої цифровізації більшості підприємств різних сфер економічної діяльності країн, що розвиваються, та найменш розвинутих країн для усунення існуючих цифрових розривів та якісного розвитку економіки, оскільки інформація та технології представляють найголовніший економічний ресурс у період становлення інформаційного суспільства та цифрової економіки, а підприємства сфери зв’язку та інформатизації є каталізатором соціального-економічного розвитку країни загалом. Шляхом використання методичного інструментарію теорії системного та кореляційно-регресійного аналізу побудовано економіко-математичну модель розвитку сфери зв’язку та інформатизації за регіонами світу та окремими країнами. Вона базується на існуючій закономірності випереджального розвитку сфери зв’язку, однак враховує ступінь залежності розвитку економіки від розвитку ІКТ. Також визначено залежність ВВП ПКС на душу населення від цін на послуги зв’язку країн з різним ступенем соціально-економічного розвитку, яка надає змогу виявити резерв підвищення продуктивності осіб у разі збільшення доступності послуг зв’язку. 

закономірності, цифрова економіка, форсований розвиток, сфера зв’язку та інформатизації 

Спортивна сфера сьогодні є важливим елементом ринкової системи держави та відіграє значну роль у формуванні здорового способу життя населення. Вона потребує новітніх підходів щодо підготовки висококваліфікованих кадрів зі спортивного маркетингу задля популяризації галузі та її розвитку. Маркетинг у спортивній сфері – це своєрідний симбіоз класичного маркетингу та специфічних принципів підприємницької діяльності у сфері фізичної культури та спорту. Одним з основних факторів, який обумовив можливість розвитку маркетингу у сфері спорту, став вектор змін пріоритетів і методів впливу державного управління спортивною сферою в умовах сталого розвитку бізнес-структур. Розвиток спортивного маркетингу як галузі науки і практичного інструментарію став формуватися на початку ХХ ст., коли виробництво й споживання послуг спортивної сфери стало стрімко розширюватися й загострилися конкурентні відносини й суперництво за клієнтів та збут. Маркетинг у галузі фізичної культури та спорту передбачає використання різних маркетингових інструментів, принципів і виконання певних функцій. Ефективне застосування маркетингу та вміле застосування методів управління маркетинговою діяльністю дасть можливість перетворення галузі спорту на потужну бізнес-структуру. 

маркетинг, спорт, фізична культура, управління маркетингом, маркетолог 

Аналізується специфіка функціонування, визначення проблем розвитку галузі культури і мистецтва та окреслення напрямів їх вирішення. Представлено результати проведеного дослідження функціонування сфери культури і мистецтва. Визначено проблеми розвитку цієї галузі за останні десять років. Серед найважливіших виокремлено такі: послаблення ролі культури і мистецтва в житті людей; низький рівень бюджетного забезпечення; моральне старіння матеріально-технічної бази закладів культури; неефективне управління закладами культури; низька матеріальна винагорода працівників культурної сфери та низький соціальний престиж їхньої праці. Розкрито особливості функціонування сфери культури і мистецтва. Показано, що особливості галузі полягають у тому, що існують установи, орієнтовані як на культурне обслуговування, так і на розвиток культури і людини (створення умов для творчості); заклади виконують державну функцію зі створення, збереження, збирання і вивчення культурної спадщини фондів, художніх творів, хоча ця функція прямо не пов’язана з конкретним споживачем; складно однозначно виміряти кінцеві результати культурно-мистецької діяльності, які виражаються переважно у відкладеному соціальному ефекті і проявляються у збільшенні інтелектуального потенціалу, зміні ціннісних орієнтацій і норм поведінки людини тощо. Наголошено на викликах подальшого розвитку, обумовлених започаткованими реформами. Окреслено напрями розв’язання проблем у частині: вдосконалення нормативного забезпечення та механізмів залучення додаткових фінансових ресурсів тощо. 

культура, мистецтво, публічні фінанси, децентралізація, фінансування 

Запропоновано науково-методичні положення стосовно оцінки ефективності функціонування системи охорони здоров’я України в умовах прискореного розвитку інноваційних технологій. Ця модель побудована на підґрунті застосування інструментів нейромережевого моделювання. Застосування розробленої моделі оцінки ефективності функціонування системи охорони здоров’я дає змогу виявити стан фінансування державою сфери охорони здоров’я та науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), охопити велику кількість даних і провести порівняльний аналіз національної політики розвитку сфери охорони здоров’я із розвиненими країнами. У ході формування нейронної моделі встановлено залежність між чинниками та рівнем ВВП. У моделі використовуються показники, що характеризують результати соціальної, економічної та інноваційної політики України на 2000-2017 рр. Запропонована методика дає можливість спрогнозувати найкращий варіант розвитку системи охорони здоров’я та науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт в Україні, сприяє можливості ухвалення обґрунтованих рішень щодо здійснення політики розвитку сфери охорони здоров’я, оптимізації ухвалення управлінських рішень відносно науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт. Основні положення можуть бути прийняті органами виконавчої влади уряду України, місцевими та регіональними органами управління національної економіки. Аналіз є основою для формування методологічних підходів до оцінки ефективності економічної сфери, створення стратегій та програм розвитку системи охорони здоров’я України на різних ієрархічних рівнях. 

оцінка, ефективність, нейронна модель, сфера охорони здоров’я, державні витрати, політика 

Сформовано теоретичні підходи до визначення сутності конкурентоспроможності працівників у сфері торговельних послуг. Трактування поняття «конкуренція» низкою зарубіжних та українських учених систематизовано у розрізі трьох підходів: функціонально-цільовим, поведінковим і структурно-логічним. Зазначені підходи до трактування конкуренції можуть використовуватися у дослідженнях конкурентних відносин на ринку, а їх безпосередній вибір залежить від поставлених цілей і завдань аналізу. Певні відмінності мають тлумачення сутності конкуренції, запропоновані представниками української наукової школи конкурентоспроможності у сфері праці. Узагальнено теоретичні підходи до визначення поняття «конкурентоспроможність працівників». Визначено, що особливості підходів до розуміння конкуренції працівників пов’язані з тим, що об’єктом економічного суперництва на ринку праці в системі соціально-трудових відносин є не товари, продукція, послуги, а люди, носії певного трудового потенціалу з притаманними характеристиками рівня знань, умінь, навичок, досвіду, працездатності, мобільності, активності тощо. Запропоновано авторське визначення конкуренції працівників сфери торговельних послуг як їх змагання за отримання та відтворення кращих умов трудової діяльності в інтересах реалізації трудового потенціалу в процесі обслуговування покупців та отримання соціально-економічного та морального задоволення від своєї праці, розвитку компетентностей (знань, вмінь, навичок). 

конкуренція, конкурентоспроможність, конкурентоспроможність працівника, торговельні послуги, сфера торговельних послуг, персонал, компетентності 

Сформовано теоретико-методологічні підходи до регулювання оплати праці в контексті кадрової безпеки підприємств на різних рівнях управління: оперативному, тактичному та стратегічному. Визначено ієрархічні напрями регулювання оплати праці в контексті забезпечення кадрової безпеки на стратегічному рівні управління: надійність персоналу вищої управлінської ланки, здатність до інновацій, лідерські компетенції, антиконфліктна безпека, соціальний захист персоналу. Визначені основні чинники перфоманс-менеджменту для регулювання оплати праці в контексті забезпечення кадрової безпеки на всіх рівнях управління. На оперативному рівні такими чинниками є: визначення ролі працівника та його здатності до виконання професійних обов’язків; формування структури заробітної плати; професійні та особисті компетенції працівників; ефективність контролю за використанням робочої сили та робочого часу; організація робочих місць, режимів праці і відпочинку працівників. Тактичний рівень управління в межах перфоманс-менеджменту враховує вплив таких чинників: лідерський потенціал керівників підрозділів; здатність делегування функціональних обов’язків; ефективність контролю розміру та стану виплати заробітної плати; мотиваційний клімат підрозділів. Стратегічний рівень управління має враховувати такі чинники: цілі та стратегія підприємства; організаційна структура підприємства; система відбору та підбору персоналу; визначення форм і формування систем оплати праці; мобільність і рух робочої сили; соціальний захист працівників; корпоративна культура на підприємстві; лідерський і управлінський потенціал керівників підприємства. 

оплата праці, кадрова безпека, оперативний, тактичний, стратегічний рівень управління, перфоманс-менеджмент, управлінські рішення 

Досліджено проблематику наукового дослідження модернізації державної фінансової політики в умовах глобалізації в контексті виділення основних принципів означеного наукового пізнання. Виділені основні труднощі та проблеми у розробленні та впровадженні державної фінансової політики держави, на їх основі подані принципи наукового пізнання у цій сфері. На основі тлумачення змісту основоположних принципів наукового пізнання подається власна логіка ведення наукового дослідження модернізації державної фінансової політики в умовах глобалізації, зокрема відповідно до принципу єдності логічного та історичного. 

наукове дослідження, принципи наукового дослідження, державна фінансова політика, модернізація державної фінансової політики, глобалізація 

Досліджено існуючі підходи до трактування потенціалу біоенергетичних ресурсів. Розглянуто найбільш поширені практики диференціації потенціалів закордонними й вітчизняними вченими та зазначено зростання ролі екологічних факторів. Наведено визначення теоретичного, технічного, енергетичного, економічного та сталого (екологічного) потенціалів. Запропоновано не виділяти сталий, або екологічний потенціал, оскільки доступна інформація для достовірного його обчислення в абсолютних чи відносних показниках відсутня. Водночас обмеження з позицій сталого розвитку слід враховувати на всіх етапах розрахунків. Встановлено, що на величину енергетичного потенціалу рослинних відходів впливають такі фактори, як конкуренція між використанням відходів в енергетичних цілях і на потреби тваринництва; можливість виснаження органічних поживних речовин у ґрунті через видалення залишку соломи з сільськогосподарських угідь. Розраховано низку коефіцієнтів, необхідних для оцінювання енергетичного потенціалу; з їх застосуванням визначено величину енергетичного потенціалу первинних і вторинних рослинних відходів. 

біоенергетика, енергетичний потенціал, сталий розвиток, біомаса, рослинні відходи 

Поліпшувальні інновації, на відміну від радикальних, є порівняно менш досліджуваним напрямом. При цьому менеджмент, приймаючи рішення про виведення на ринок інноваційного продукту, орієнтується на внутрішні та зовнішні фактори, де внутрішні – організаційна готовність до впровадження інноваційного продукту, а зовнішні – ринкова необхідність. Остання передбачає, якщо можливо, швидку реакцію на дії конкурентів, які також впроваджують поліпшувальні інновації. Дослідження того, як конкуруючі та доповнюючі технологічні події в зовнішньому середовищі впливають на виведення підприємством інноваційних продуктів на ринок, здійснено за результатами аналізу наукових публікацій з економіки інновацій та публікацій з конкурентного суперництва. З’ясовано, що стратегії поліпшувальних інновацій, як правило, стають менш орієнтованими на внутрішні деремінанти виведення інновацій на ринок по мірі підвищення концентрації ринку, але все частіше реагують як на інновації конкурентів, так і на інновації у додаткових технологіях. Отже, важливою детермінантою стратегічного вибору щодо виведення інновації на ринок є конкурентний тиск в галузі. 

управління інноваціями, розроблення нових продуктів, інноваційне підприємство 

Актуалізовано проблематику дослідження репутації як фундаментального фактора капіталутворення за сучасних умов діяльності підприємства. Наведено наукову аргументацію щодо характеристики репутації як сполучного елементу інтелектуального та соціального капіталу, що впливає на якість та результати процесів капіталуотворення. Конкретизовано механізми забезпечення зростання капіталізації у репутаційній площині, які упорядковано так: забезпечення (полегшення) доступу до капіталу; зниження витрат, насамперед управлінських і трансакційних, унаслідок запровадження підприємством організаційних та управлінських новацій, що спрощують комунікації; підвищення продуктивності використовуваних активів; дія ефекту зниження конкуренції в сегментах ринку, де позиціонуються продукти підприємства; дія ефекту підвищення конкуренції серед інвесторів за можливість інвестувати в зазначене підприємство; стійкість розвитку з репутацією, що цілеспрямовано формується; ефект «довголіття», або подовження життєвого циклу. Доведено взаємозв’язок результатів капіталізації та репутації компанії в контексті створення шумпетеріанської та репутаційної ренти. Обґрунтовано авторську позицію щодо доцільності управлінського фокусування на якості бізнес-процесів (формування довіри як результату ефективних бізнес-процесів) та впливу на цінності стейкхолдерів (формування довіри як свідчення спорідненості / тотожності цінностей компанії та її корпоративних аудиторій), що є дієвими концептами у забезпеченні зростання капіталізації підприємств. 

капіталізація, репутація, цінність, довіра, вартість 

Розглянуті особливості періоду індустріалізації, які притаманні світовій економіці в умовах сьогодення. Визначено та охарактеризовано чотири моделі індустріалізції, які можуть існувати на сучасному етапі розвитку економіки: постіндустріалізація (характеризується розвитком технологій 5-го укладу, яким в умовах деіндустріалізації притаманні вивід за межі країни низькотехнологічних галузей та запровадження високотехнологічних виробничих потужностей), неоіндустріалізація (характеризується розвитком технологій 6-го укладу (серед яких наномініатюризація, біотехнологізація, когнітивізація, розвиток 3D-друку), некроіндустріалізація (характеризується переважанням галузей промисловості з технологіями 3-го та 4-го укладів, які в умовах деіндустріалізації «переживають» скорочення виробничих потужностей внаслідок їх фізичного зносу і відсутності попиту на продукцію), традиційна індустріалізація (характеризується переважанням добувних галузей промисловості, важкого та низькотехнологічного машинобудування, розвитком технологій 3-го та 4-го укладів, які модернізуються для відповідності ринковим викликам сьогодення). Проаналізовано стратегію «Європа-2020», реалізація якої розпочалася у 2010 р. Європейською комісією, в частині розвитку промислової політики. Визначено, що новий економічний курс ЄС ґрунтується на забезпеченні розумного, стійкого економічного розвитку для досягнення високого рівня зайнятості, продуктивності та соціальної згуртованості на. Визначено ключові орієнтири розвитку світової економіки на засадах розумного зростання, стійкого та всебічного розвитку в контексті подолання деіндустріалізації та переходу до 6-го технологічного укладу. 

індустріалізація, світова економіка, постіндустріалізація, неоіндустріалізація, некроіндустріалізація, традиційна індустріалізація