Досліджено основні тенденції розвитку машинобудівних підприємств в Україні. Зокрема, з’ясовано, що великі та середні машинобудівні підприємства реалізували продукції більше, а рівень рентабельності їхньої діяльності вищий, аніж малих підприємств. Виявлено зниження обсягів інвестування в розвиток вітчизняних машинобудівних виробництв. Визначено частку транснаціональних компаній (ТНК) у машинобудівних виробництвах України. Окреслено виробничу спеціалізацію ТНК та зазначено, що це здебільшого проміжні виробники, які займаються виготовленням окремих комплектуючих для провідних автомобілебудівних компаній. Зазначено, що переважна кількість машинобудівних ТНК в Україні функціонує за толінговими схемами, тобто із залученням давальницької сировини. Підкреслено необхідність розвитку вітчизняних виробництв для зміцнення їхніх конкурентних позицій на внутрішньому та зовнішньому ринках машинобудування.
Досліджено основні наукові підходи європейських та українських науковців до трактування поняття «транскордонний регіон». Визначено головні ознаки та атрибути транскордонних регіонів за кожним з підходів. Класифіковано основні підходи до делімітації транскордонних регіонів за їхніми ознаками та атрибутами, серед яких виділено адміністративний, інституційний, політичний, функціональний компоненти, інтенсивність співпраці, різницю в рівнях соціально-економічного розвитку суміжних прикордонних регіонів, особливості функціонування окремих елементів соціально-економічного розвитку територій тощо. Наведено приклади функціонування транскордонних регіонів за аналізованими підходами до визначення їх та за типами, виокремленими на основі пропонованої класифікації. Особливу увагу приділено функціональному підходу до делімітації транскордонних регіонів, що є найбільш поширеним у закордонній практиці, який передбачає виокремлення їх за тіснотою різних типів зв’язків між учасниками транскордонного співробітництва незалежно від розміру території, на якій вони знаходяться, розміру адміністративно-територіальної одиниці, до складу якої вони входять, чи наявності інституціоналізованого середовища. Обґрунтовано доцільність використання підходів європейських науковців до делімітації транскордонних регіонів в українських реаліях.
За результатами оцінювання європейського досвіду реалізації принципу «забруднювач платить» здійснено обґрунтування підходів до вдосконалення механізмів економіко-екологічного регулювання в Україні в сучасних управлінських умовах з акцентуванням на інструментах оподаткування. Запропоновано шляхи екологізації вітчизняної системи оподаткування зі збільшенням до європейського рівня частки екологічного податку в загальній сумі податкових надходжень за одночасного зменшення податкового навантаження за іншими видами податку для уникнення загального зростання податкового навантаження на суб’єктів господарювання. Запропонована схема екологічної трансформації системи оподаткування в Україні передбачає збільшення частки екологічних податків і доведення її до 6% податкових надходжень з одночасним зменшенням на відповідну суму податку на прибуток підприємств. Її реалізація дозволить збільшити надходження екологічного податку більше як у 10 разів, забезпечуючи екостимулюючу роль податків. Також обґрунтовано пропорції розподілу надходжень екологічного податку між загальним і спеціальним фондами бюджетів з поступовим збільшенням частки надходжень до спеціальних цільових природоохоронних фондів.
Стаття присвячена поглибленню академічного доробку у сфері використання методів прогностичного моделювання для визначення предикторів успіху підприємств. Розглянуто методичні аспекти побудови логістичної моделі, за допомогою якої можна спрогнозувати успіх молодих підприємств (стартапів) для швидкого зростання за допомогою зовнішнього венчурного фінансування від зацікавлених інвесторів. Охарактеризовані особливості попередньої підготовки інформаційної бази та інструментарії обґрунтування параметрів моделі. Стартап як форма підприємництва важливий сьогодні завдяки спроможності зберігати стійкість економічної системи через гнучке реагування на виклики. Для сталого розвитку та успіху самого стартапу важлива його спроможність отримувати зовнішнє, безпосередньо венчурне фінансування від інших економічних контрагентів. Були висунуті дві гіпотези: перша полягає в тому, що успішні стартапи мають спільні ознаки, які є чинниками отримання венчурного фінансування – предикторами успіху. Друга гіпотеза є продовженням першої та вимагає перевірки важливості інформаційної представленості і зрозумілості майбутніх результатів стартапу серед венчурних інвесторів, зокрема через наявність інформації про стартапи в інтернет-мережах. Емпіричне дослідження побудоване на даних про стартапи України в останнє десятиріччя, виконана симуляція за допомогою розроблених авторами логіт-моделей. Розрахунок за моделями дозволив підтвердити виокремлення чинників безпосереднього впливу на отримання стартапом венчурного капіталу в ознаках, притаманних стартапам. Інструментом дослідження була логіт-модель, яка визначає релевантні фактори, що обумовлюють позитивне рішення венчурних інвесторів щодо надання фінансування. Виявлені предиктори отримання фінансування, які розглядаються як передумови успіху розвитку стартапу. Серед вагомих чинників для отримання стартапом зовнішнього фінансування за результатами дослідження виокремлені такі: наявність попередніх інвесторів, орієнтація стартапу на прибуток, наявність інтернет-сторінки та інформації про стартап у соціальних мережах. Визначено, що орієнтація стартапу на публічне благо не стимулює венчурних інвесторів. За результатами моделювання впливу чинників – ознак стартапу – на отримання ним зовнішнього фінансування виокремлено відмінності в періоди заснування стартапів до та після 2014 р. Після 2014 р. визначальним чинником для венчурного фінансування стартапу стала впізнаваність його засновників за інформацією в мережі «Інтернет», тоді як до 2014 р. для отримання зовнішнього венчурного фінансування засновниками стартапу найважливішою для цього його ознакою були зв’язки з клієнтами великих бізнес-корпорацій.
венчурне фінансування, логіт-модель, предиктори, публічне благо, управління бізнесом
Світове господарство та зовнішньоекономічні відносини
Проаналізовано основні тенденції світового ринку машинобудування, зокрема галузей сільськогосподарського машинобудування, машинобудування для легкої промисловості, будівельного та шляхового машинобудування, енергетичного машинобудування. Досліджено структуру та тенденції розвитку ринку машинобудування в розрізі регіонів, зміни бізнес-середовища галузі машинобудування, вплив пандемії COVID-19 на стан і розвиток світового ринку машинобудування, нові правила та вимоги до виробників продукції машинобудування, технологічні інновації і тренди машинобудування. На основі проведеного дослідження впровадження нових технологій у машинобудуванні і світових трендів розвитку галузі обґрунтовано доцільність прийняття необхідності деглобалізації в машинобудуванні як нової норми, урахування витрат, податкових наслідків, питання якості та доставок у плануванні географічного розміщення виробничих потужностей, ланцюгів поставок, торгових союзів і стратегічних партнерств; скорочення загального циклу постачання для кращої адаптації до мінливого середовища; оптимізації наявних виробничих потужностей, автоматизації та залучення передових цифрових технологій для налагодження робочих процесів; імплементації передових технологій у машинобудуванні (таких як штучний інтелект, інтернет речей, наноінженерія, передова аналітика даних, автоматизація роботизованих процесів, блокчейн, робототехніка, хмарні обчислення, віртуальна та доповнена реальність, 3D-друк, безпілотники, 5G тощо) і підвищення кваліфікаційного рівня працівників машинобудування.
машинобудування, будівельне та шляхове машинобудування, енергетичне машинобудування, сільськогосподарське машинобудування, машинобудування для легкої промисловості, технологічні інновації
УКР 
ENG
