Аналізується специфіка функціонування, визначення проблем розвитку галузі культури і мистецтва та окреслення напрямів їх вирішення. Представлено результати проведеного дослідження функціонування сфери культури і мистецтва. Визначено проблеми розвитку цієї галузі за останні десять років. Серед найважливіших виокремлено такі: послаблення ролі культури і мистецтва в житті людей; низький рівень бюджетного забезпечення; моральне старіння матеріально-технічної бази закладів культури; неефективне управління закладами культури; низька матеріальна винагорода працівників культурної сфери та низький соціальний престиж їхньої праці. Розкрито особливості функціонування сфери культури і мистецтва. Показано, що особливості галузі полягають у тому, що існують установи, орієнтовані як на культурне обслуговування, так і на розвиток культури і людини (створення умов для творчості); заклади виконують державну функцію зі створення, збереження, збирання і вивчення культурної спадщини фондів, художніх творів, хоча ця функція прямо не пов’язана з конкретним споживачем; складно однозначно виміряти кінцеві результати культурно-мистецької діяльності, які виражаються переважно у відкладеному соціальному ефекті і проявляються у збільшенні інтелектуального потенціалу, зміні ціннісних орієнтацій і норм поведінки людини тощо. Наголошено на викликах подальшого розвитку, обумовлених започаткованими реформами. Окреслено напрями розв’язання проблем у частині: вдосконалення нормативного забезпечення та механізмів залучення додаткових фінансових ресурсів тощо. 

культура, мистецтво, публічні фінанси, децентралізація, фінансування 

Сучасні зміни в економіці України, обумовлені суспільно-політичною ситуацією в країні, а також низка розпочатих реформ спонукають до наукових розвідок соціально-економічного розвитку країни. Проведено проблемно-орієнтований аналіз соціальної складової економіки України. Представлено результати дослідження соціально-економічного розвитку України за останні п’ять років. Серед напрямів аналізу було обрано: ринки праці, бідність, безробіття, доходи/витрати населення. Показано, що низькі темпи зростання розміру прожиткового мінімуму обумовлюють зниження соціальних стандартів, що негативно позначається на рівні життя населення в Україні; значне падіння реальних доходів населення в 2014-2015 рр. погіршило його купівельну спроможність; зростання питомої ваги заробітної плати та соціальних виплат у структурі доходів населення впродовж аналізованого періоду є свідченням надмірної залежності добробуту населення від підтримки держави, а також відсутності в країні так званого середнього класу. Помітне зростання рівня безробіття викликано воєнними діями на сході України, поглибленням фінансово-економічної кризи та погіршенням суспільно-політичного стану в країні. Наголошено на диференціації в оплаті праці в розрізі галузей економіки. Доведено, що низький рівень середньої заробітної плати в бюджетній сфері обумовлений особливостями розрахунку розміру мінімального посадового окладу на основі прожиткового мінімуму, що в підсумку призводить до «знецінення» праці працівників бюджетної сфери та зниження вартості висококваліфікованої праці. Визначено виклики для подальшого розвитку України, серед них основними є: надмірне безробіття; незадовільний рівень оплати праці; рівень соціальної захищеності; воєнний конфлікт на сході України. 

соціальний розвиток, безробіття, зайнятість населення, прожитковий мінімум, заробітна плата 

На основі аналізу кращих практик економічно розвинутих країн розкрито особливості прояву фінансової децентралізації в контексті її впливу на економічне зростання регіонів та територіальних громад. З’ясовано джерела формування доходів. Показано, що доходи бюджетів субрегіонального рівня формують (в переважній більшості) місцеві податки, значну питому вагу серед яких становлять майнові податки, причому у федеративних країнах їх вагомість у доходах бюджетів є значно нижчою, аніж в унітарних. Різним країнам властивий різний ступінь децентралізації, однак «багатші» країни більш децентралізовані. Доведено, що не існує оптимального рівня фінансової децентралізації, бо кожна країна йде власним шляхом розвитку. Виокремлено причини фінансової децентралізації, серед яких такі: низька ефективність діяльності сфери освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, державного управління; надмірні витрати на утримання мережі та управлінського апарату; незадовільні темипи впровадження новітніх технологій, дрібні неспроможні громади, бажання підвищити ефективність та якість суспільних послуг, хоча на початку 2000-х років для країн Східної Європи в пріоритеті були завдання розбудови власно демократичної політичної системи. Висвітлено перші кроки фінансової децентралізації в Україні та показано недоліки розпочатої реформи. Визначено пріоритети проведення бюджетної політики в Україні в умовах реформи міжбюджетних відносин. 

фінансова децентралізація, місцеві податки, органи місцевого самоврядування, громада, регіон, країни Європейського Союзу