Мелешкін Михайло Тимофійович Член-кореспондент АН УРСР, доктор економічних наук, професор.

Народився 6 серпня 1918 р. в с. Давлеканово Белібеєвського району Башкирської АРСР в Росії. Помер 29 травня 1980 р. у віці 61 рік.

У 1941 р. закінчив Горьківський індустріальний інститут за фахом інженер-механік.

У 1964 р. захистив дисертацію та отримав ступінь кандидата економічних наук. У 1969 р. захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора економічних наук. У 1971 р. отримав вчене звання професора. З 1971 р. – член-кореспондент АН УРСР.

З 1941 по 1944 р. працював на різних інженерних посадах оборонних підприємств м. Горького (тепер Нижній Новгород). З 1944 по 1957 р. працював начальником цеху, головним інженером, директором заводів комунального господарства, місцевої та харчової промисловості, директором проектного інституту «Укргіпропром» в Києві.

З 1957 по 1965 р. - начальник технічного управління Львівського раднаргоспу. Робота в Львівському раднаргоспі була одним з найважливіших етапів його життєвого шляху, де він реалізував більшість новацій з вирішення техніко-економічних проблем розвитку продуктивних сил і координації наукових досліджень Південно-Західного економічного району України.

У 1964 р. заснував Львівське відділення Інституту економіки АН УРСР. З 1964 по 1970 р. – керівник Львівського відділення Інституту економіки АН УРСР та заступник директора Інституту економіки АН УРСР з наукової роботи.

За час роботи у відділенні розробив теорію побудови розмірних рядів машинобудівних заводів, вперше встановив закономірності процесу освоєння нових підприємств і запропонував нові методи визначення нормативного циклу їх освоєння, що стало науковою основою розрахунку галузевих нормативів термінів освоєння проектних потужностей для підприємств з дискретною і дискретно-неперервною технологією. Інший напрям його наукових досліджень: теорія, методологія і практика підвищення ефективності промислового виробництва на всіх етапах інвестиційних програм і циклу «проектування-будівництво-освоєння».

З 1970 р. очолив новостворене Одеське відділення Інституту економіки АН УРСР і протягом 10 років активно формував його тематичну спрямованість та науковий потенціал колективу. З перших днів його роботи відділення являло собою потужний науковий підрозділ Академії наук України, в якому велися дослідження з новим науковим напрямом - економіки та екології (еконології) моря і Світового океану. Він стояв біля витоків створення Південного наукового центру АН УРСР, був його першим головою, забезпечуючи координацію академічної і вузівської науки зі значних наукових і народногосподарських проблем півдня України.

Підготував понад 20 кандидатів і докторів наук.

Опублікував понад 150 наукових праць.

Його найбільш фундаментальні монографії:

О коренном изменении практики освоения проектных мощностей (Київ, 1963)

Ускорение освоения мощностей промышленности (Москва, 1967).

Освоение новых предприятий (Львів, 1970).

Экономика и окружающая среда (Москва, 1979, перевидання: Братислава, 1981).

Проблемы исследования и освоения Мирового океана (Ленінград, 1979).

Эконологические проблемы Мирового океана (Москва, 1981, перевидання: Берлін, 1985).