Міжгрупові, галузеві, регіональні відмінності за рівнем доходів населення позначаються на економічному розвитку країни як єдиного економічного простору. У зв’язку з цим постає необхідність розробки комплексного підходу до вимірювання диференціації? та поляризаціі? населення за допомогою показників нерівності за доходами. Досліджено методичні підходи до визначення рівня бідності, особливостей асиметрії розподілу доходів у країнах, проаналізовано переваги та недоліки практичного використання кожної з методик. Представлено методики розрахунку кожного індексу, наведено та проаналізовано статистичні дані індексу Джині в країнах світу. Побудовано матрицю еластичності індексу Джині за доходом. Показано, що коефіцієнт Джині відповідає чотирьом важливим принципам: анонімність – не має значення, хто заробляє багато, а хто мало, незалежність шкали оцінювання: коефіцієнт Джині не розглядає розмір економіки, чи є країна бідною чи багатою; незалежність від кількості населення: не має значення, наскільки чисельним є населення країни; принцип переходу: якщо дохід (менший, ніж різниця) переходить від багатої людини до бідної, кінцевий розподіл є більш рівним. 

асиметрія розвитку, бідність, індекси Джині, Тейла і Аткінсона, крива Лоренса, ентропія.