Українська нація, наукова спільнота зазнала важкої втрати, коли 14 серпня на 86 році життя перестало битися серце Михайла Андрійовича Голубця – видатного вченого з геоботаніки, екології, геосоціосистемології, середовищезнавства, охорони Українських Карпат, академіка Національної академії наук України, Заслуженого діяча науки і техніки України, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки. 

З соціогуманістичних позицій у контексті очікуваного запровадження суспільного інституту префекта вперше акцентується увага на потребі приведення у відповідність до умов децентралізації влади дефініцій «інститут» і «інституція (організація)». З огляду на це, аналізуються ознаки їхніх відмінних домінант і напрямів збігу на основі особистісних (морально-етичних, соціокультурних, світоглядно-ментальних тощо) характеристик людини, духовно-інтелектуального потенціалу національних еліт як якісних інформаційних трансферів у тяглість розвитку майбуття нової України. Водночас фокусується увага на потребі забезпечення державою зростання усвідомлення інститутом префектів сучасних складових української ідеї як стратегем загальнодержавного поступу, як маркерів консолідації нації на шляху подальшого проведення реформ і виконання домашніх завдань зі сталого розвитку, реалізації євроінтеграційного цивілізаційного вибору України, зміцнення її національної безпеки, захисту державного суверенітету та прориву на світові простори і ринки. 

інститут, організація (інституція), інституціоналізм, інституційна політика, префект, децентралізація влади, стратегеми національної ідеї, відцентрові антиукраїнські сили 

Уперше за умов воєнної інтервенції Росії в Україну, анексії частини її території, підтримки Росією колабораціоністів і злочинних дій найманців розглядаються проблеми визначення доленосних максим як принципів і дороговказів суспільних трансформацій, економічних модернізацій задля зміцнення системи національної безпеки. У цьому контексті аналізується комплекс факторів не лише сталого розвитку, а й тяглості (спадковості) буття українського народу, збереження його національної ідентичності, підвищення синергії розбудови власної модерної держави як давньої ідеї. З огляду на це, увага фокусується на: аксіології вибору вектора інтеграції країни, темпах її інноваційного розвитку, інституційній інтелектуально-креативній спроможності виходу на світові ринки з наукомісткою високотехнологічною продукцією, врешті науково-дослідному потенціалі досліджень «на випередження» сучасних досягнень технічного прогресу та запитів діючих ринків, низці неекономічних чинників побудови ефективної національної держави та її економіки, підвищенні добробуту народу та досягнення ефекту емерджентності у системі його та світової безпеки. 

максими суспільних трансформацій, національна безпека, синергія, ефект емерджентності, неекономічні чинники розбудови ефективної держави й економіки 

На основі аналізу загроз державотворчим процесам в Україні, збереженню її національної ідентичності вперше пропонується ввести складові української ідеї в ранг стратегем соціально-економічного розвитку держави, систем її національної безпеки та колективного євроатлантичного захисту. Це стане основою гармонізації, активізації та інтеграції векторів розвитку національної економіки і проведення регіональної економічної політики, з одного боку. З іншого, – зніме буцімто непереборні наявні регіональні суперечності, а насправді спекуляції антиукраїнських сил, що інспіруються ззовні, аби перешкодити консолідації українського народу та не допустити мобілізації його зусиль для збільшення свого державотворчого потенціалу, зміцнення національної безпеки і у такий спосіб, нарешті, прискорити вихід України на передові світові науково-технічні, соціально-економічні, інформаційно-технологічні, морально-культурні та інші цивілізаційні позиції. Показано, що аксіологія вибору ідеологічного супроводу розбудови національної держави є чинником не лише майбутнього українства, збереження українськості, а і життя нації взагалі. 

українська національна ідея (УНІ), ідеологічні засади, стратегема розвитку, національна ідентичність, українськість, інформаційна війна 

На основі аксіологічного (ціннісного) підходу до вибору вектора прориву України на передові цивілізаційні позиції вперше зроблена спроба комплексно окреслити соціогуманістичні імперативи, неекономічні чинники та євроінтеграційні пріоритети в контексті суспільних трансформацій та глобалізаційних викликів. 

модернізація та структурна політика, соціогуманістична концепція розвитку та соборність України, неекономічні чинники, українська національна ідея, джерела і рушійні сили суспільних трансформацій 

Аналізується вузьке розуміння існуючої гуманітарної політики, її нездатність захистити національну ідентичність українства за умов посилення загроз глобалізаційного зодноріднення їхнього інформаційного простору та поширення патогенного неоімперіалістичного впливу на сфери вітчизняної освіти, науки, економіки, культури тощо. У цьому контексті висвітлено актуалізацію потреби широкого впровадження нової соціогуманістичної парадигми буття, обов’язковим духовно-моральним імперативом якої має стати в національному та міжнародному масштабі бінарний захист і людини, і націй на всіх етапах їх відродження, формування власного духовно-інтелектуального потенціалу та нагальність належної його оцінки в системі соціально-економічного, науково-технічного, духовно-культурного, екологічного та іншого розвитку. 

гуманітарна політика, соціогуманістична парадигма буття, бінарний захист людини і нації, українська національна ідея, інформаційний простір, оцінювання інформації, духовно-інтелектуальний потенціал 

Вперше розглядається економічний простір як єдиний національний в інтеграційній стратегії розвитку України. З метою комплексного його вивчення зроблена спроба структуризації різновидів векторів у широкому контексті, по-перше, міждисциплінарних досліджень; по-друге, в системі загальнонаціональних пріоритетів, ідей та консолідації країни задля збереження тотожності титульного народу. 

економічний простір, інтеграційна стратегія розвитку, українська національна ідея, національний простір, збереження національної ідентичності 

В умовах глобалізаційних викликів та впливів досліджуються роль і значення запропонованої соціогуманістичної парадигми для розробки інтеграційної стратегії розвитку України (її регіонів) як універсальної концепції гармонізації процесів націо-державотворення в посттоталітарних (постколоніальних) країнах. 

соціогуманістична парадигма, інтеграційна стратегія, посттоталітарні (постколоніальні) країни