Розглянуто сучасний стан внутрішнього ринку, який формується під істотним впливом глобалізаційних процесів, наслідки яких особливо суперечливо проявилися в період світової фінансово-економічної кризи. Представлено аналіз сучасного стану внутрішньої торгівлі в Україні, який дасть змогу краще зрозуміти наявні проблеми та окреслити перспективні шляхи розвитку галузі для її стабілізації та підвищення ефективності. Під час аналізу враховані ключові чинники, що впливають на внутрішній ринок: економічні, соціальні, законодавчі та інфраструктурні. Зокрема, звернуто увагу на важливість удосконалення логістичних і торгових мереж, поліпшення доступу до фінансових ресурсів для малих і середніх підприємств, а також оптимізації податкового навантаження. Проаналізовано динаміку товарообороту внутрішньої торгівлі в Україні, яка характеризується значними коливаннями, зумовленими як глобальними викликами, так і військовими конфліктами. Визначено проблеми внутрішньої торгівлі в Україні, які мають комплексний характер і виникають через різні економічні, політичні, соціальні та інфраструктурні чинники. Розглянуто основні збитки внутрішнього ринку України, які значною мірою пов’язані зі скороченням споживчої активності, руйнуванням виробничих і комерційних об’єктів, а також із загальним падінням економічної активності через війну. Обґрунтовано перспективні напрями внутрішньої торгівлі в Україні, які залежать від багатьох факторів, таких як економічні умови, законодавчі зміни, інвестиції в інфраструктуру, технології та зміни в поведінці споживачів. Рекомендації щодо розвитку внутрішньої торгівлі передбачають запровадження сучасних технологій, розвиток електронної комерції, підвищення рівня конкуренції та зниження бар’єрів для входу на ринок нових учасників. Важливою складовою є вдосконалення системи контролю якості товарів і послуг, що дасть змогу підвищити довіру споживачів. Окрім того, варто активно сприяти розвитку регіональних ринків, що уможливить зменшення залежності від імпорту та покращення внутрішнього виробництва. Усі ці заходи сприятимуть не лише стабілізації ситуації в галузі, але й забезпечать її сталий розвиток, підвищення ефективності та конкурентоспроможності української торгівлі на внутрішньому ринку. Також необхідно зосередити увагу на удосконаленні інфраструктури торгівлі, зокрема створенні зручних логістичних шляхів і доступу до інноваційних складських і торгових площ. Важливим кроком є підтримка малих і середніх підприємств через сприятливі умови для їх розвитку, зокрема в частині спрощення адміністрування бізнес-процесів і зменшення бюрократичних бар’єрів.
внутрішній ринок, механізм глобалізаційних процесів, комерційні об’єкти, внутрішня торгівля, малі та середні підприємства, регіональні ринки, споживачі
Досліджено сучасний стан підприємницької активності в Україні, особливості регіональної бізнес-активності та структурні зміни, що відбулися внаслідок війни, кризових явищ та економічних трансформацій. Ідентифіковано ключові проблеми, які перешкоджають розвитку підприємництва, зокрема високі ризики ведення бізнесу, скорочення інвестицій, зміни в логістиці та релокація підприємств до безпечніших регіонів. Запропоновано комплексний підхід до стимулювання підприємницької активності, що містить фіскальні, адміністративно-регуляторні, інфраструктурні та соціально-психологічні механізми. До основних інструментів належать податкові пільги, грантові програми, доступне кредитування, дерегуляція підприємницької діяльності, розширення можливостей публічно-приватного партнерства, а також створення індустріальних парків і спеціальних економічних зон. Запропоновані механізми враховують територіальні особливості та рівень економічної спроможності регіонів, що дає змогу адаптувати їх до конкретних умов розвитку місцевого бізнесу. Акцентовано на необхідності дерегуляції бізнесу, спрощення дозвільних процедур і практики публічно-приватного партнерства для підтримки місцевого підприємництва. Ефективна реалізація запропонованих механізмів сприятиме стабілізації регіональної економіки, зниженню рівня безробіття, залученню інвестицій та створенню умов для відновлення економічної активності територіальних громад.
підприємницька активність, механізми стимулювання, підприємницька діяльність, територіальний розвиток, соціально-економічний розвиток, економічна нестабільність, державна підтримка
Наголошується, що збалансований розвиток дає змогу забезпечити гармонійний розвиток усіх регіонів, зменшуючи диспропорції між ними, що сприяє загальній економічній стійкості держави, а також передбачає вирівнювання доступу до основних послуг (освіта, охорона здоров’я, соціальний захист) мешканців різних регіонів. Водночас недостатній розвиток окремих регіонів може призводити до соціальної напруги, міграції та зниження якості життя. Установлено, що збалансований розвиток має як системно-структурний, так і динамічний аспект, коли останній визначається ресурсним забезпеченням, раціональністю та ефективністю використання ресурсів і потенціалу, захищеністю від викликів і загроз, наявністю передумов для подальшого зростання. Сформульовано такі принципи публічної регіональної політики: визначення імперативів регіонального менеджменту в системі загальнодержавної політики розвитку; обґрунтування шляхів, цілей і завдань збалансованого регіонального поступу; узгодження та гармонізація інтересів суспільних груп з пріоритезацією інтересів вищого порядку та недопущенням просторово-структурних диспропорцій; обрання варіантів оптимальних зрушень, недопущення ухвалення ірраціональних з позиції суспільного розвитку управлінських рішень; функція критеріальної ознаки під час визначення альтернатив покращення функціонально-структурних компонент / сфер регіонального та місцевого розвитку.
розвиток, регіон, регіональна політика, пріоритети, сталий розвиток, збалансований розвиток
Здійснено аналіз причинно-наслідкових зв’язків та оцінювання впливу просторових чинників на продуктивну спроможність економіки регіону. Теоретично осмислено суть продуктивної спроможності регіону, наведено характеристики просторових чинників та їхній можливий вплив на продуктивну спроможність економіки регіону. Здійснено емпіричний аналіз та оцінювання залежності між багатофакторною продуктивністю і просторовими чинниками регіону. Як основу використано кореляційно-регресійний аналіз. Виявлено, що показники щільності інвестицій, бізнесу, рівень урбанізації та вартість нерухомості в містах-обласних центрах є визначальними щодо підвищення продуктивної спроможності економіки регіону. Проведено обґрунтування отриманих результатів і висунуто низку гіпотез стосовно причин і характеру впливу просторових показників на продуктивну спроможність регіону, зокрема щодо залежності факторної продуктивності від показника щільності населення, інвестицій, бізнесу, вартості нерухомості. Здійснено узагальнення щодо неоднорідності простору за концентрацією та структурою економічних активів, суттєвих відмінностей в інвестиційній привабливості територій на рівні регіонів. Здійснено регіональний зріз щодо економічного потенціалу та продуктивної спроможності економіки окремих областей.
Актуальність дослідження зумовлена необхідністю інтеграції гендерних аспектів у забезпечення інфраструктурної безпеки регіонів у контексті сталого розвитку. Установлено, що нерівний доступ до транспортної, енергетичної та інформаційної інфраструктури негативно впливає на стійкість регіональних систем і посилює соціальну нерівність. Доведено, що врахування гендерних потреб сприяє ефективнішому управлінню ресурсами та підвищенню стійкості до кризових ситуацій. Проаналізовано вплив гендерних аспектів на інфраструктурну безпеку. Особливу увагу приділено умовам міських і сільських регіонів України. Результати показали, що інтеграція гендерного підходу сприяє зменшенню вразливості регіональних систем і забезпечує справедливий доступ до послуг. Основними проблемами визначено недостатнє фінансування, відсутність уніфікованих методик і поширення соціальних стереотипів. Розроблено рекомендації щодо впровадження гендерного аналізу, навчання фахівців та активізації гендерно орієнтованого бюджетування. Надалі авторами передбачається розроблення адаптивних моделей для врахування гендерних аспектів у плануванні інфраструктури, оцінювання довгострокових результатів і створення методологій для вимірювання соціально-економічної ефективності відповідних моделей.
гендерні аспекти, інфраструктурна безпека, сталий розвиток, регіональні системи, гендерний аналіз, гендерно чутливе планування, соціальна рівність, інфраструктурні ресурси
Розвиток сільських територій та аграрного сектору економіки
Проаналізовано сучасний стан експорту сільськогосподарської продукції в Україні. Досліджено зміни у структурі товарного експорту та частки сільськогосподарської продукції в ньому. Визначено продукти, експорт яких поступово відновлювався у 2023 р. – на початку 2024 р., та зазначено, що всупереч негативній динаміці частка цих продуктів у товарній структурі експорту зросла. Визначено продукцію сільського господарства, експорт якої почав зростати останніми роками, попри складне політико-економічне становище в країні. Зазначено стрімкий розвиток експорту м’яса й субпродуктів птиці та визначено основних експортерів цієї продукції у 2024 р. Указано на високий потенціал розвитку експорту такої сільськогосподарської продукції, як молочні продукти, мед і ріпак. Визначено місце їх у товарному експорті. Аргументовано, що експорт сільськогосподарської продукції останніми роками (від початку повномасштабної війни) став ключовим у товарній структурі експорту продукції України. Підкреслюється, що, незважаючи на більшу ефективність експорту продуктів переробки в сучасних умовах, сільськогосподарська продукція стала провідною у формуванні експортного потенціалу України.
Досліджено питання становлення вітчизняного механізму екологічного оподаткування та його нормативно-правового забезпечення. Простежено трансформацію механізму реалізації в Україні принципу «забруднювач платить» – від екологічних платежів і зборів до екологічного податку. Звернено увагу на нівелювання природоохоронної функції екологічного оподаткування через запізніле й непропорційне інфляції підвищення ставок екологічного податку, виведення з його складу паливних і відмову від віднесення до нього транспортних податків, на які в більшості європейських країн припадає основна частина екологічних податкових надходжень, а також через вилучення окремих складових екологічного податку з переліку надходжень спеціального фонду бюджетів і внесення їх до складу доходів загального фонду. Зазначене суперечило засадам цільового екологічного використання цього виду податкових надходжень і зменшувало фінансову базу природоохоронної діяльності. Констатується, що не сприяли організації природоохоронної діяльності на всіх адміністративних рівнях зміни пропорцій у розподілі надходжень екологічного податку між державним і місцевими бюджетами. Запропоновано підходи до вирішення виявлених проблем шляхом екологізації системи оподаткування.
екологічне оподаткування, нормативно-правове забезпечення, охорона навколишнього природного середовища, податкове навантаження, екологізація системи оподаткування
Висвітлено головні чинники погіршення екологічного стану ґрунтів і земель у регіонах України. Розглянуто норми гранично допустимих концентрацій небезпечних речовин у ґрунтах і наведено перелік цих норм. Ініційовано внесення змін до статті 171 Земельного кодексу України шляхом доповнення її пунктом «в) белігеративні землі». Визначено актуальну проблему сьогодення – наповнення достовірною інформацією бази даних про екологічний стан ґрунтів і земель для своєчасного виявлення змін, оцінювання та розроблення заходів щодо попередження і поступової стабілізації, а згодом і поліпшення їхнього стану. Рекомендується під час затвердження нормативів небезпечних речовин у ґрунтах / землях і встановлення рівнів техногенного забруднення та деградації їх, а також визначення необхідності консервації земель ураховувати провінціальні особливості Поліської, Лісостепової та Степової зон, а також гірських поясів Карпат і Криму. Пропонується після війни внести зміни до Порядку проведення моніторингу земель і ґрунтів України. Наголошується на необхідності гармонізації запропонованої української класифікації з європейською стосовно якості ґрунтів.
нормативно-правове регулювання, забруднення та деградація земель, белігеративні землі, моніторинг земель, екологічний стан земель, консервація земель
Цілі та завдання, які раніше ставилися у сфері формування та реалізації державної екологічної політики, вимагають перегляду та доповнення. З посиленням кризових тенденцій в економіці також потребують додаткового аналізу та обґрунтування можливості застосування інструментів екологічної політики, а диверсифікація регіонів за показником оцінки екологічного стану передбачає різні підходи до реалізації екологічної політики на регіональному рівні. У статті розглянуто основні законодавчо-нормативні документи у сфері екологічної політики. Охарактеризовано поточний стан виконання цілей Стратегії державної екологічної політики України на період до 2030 року. Проведено аналіз витрат державного бюджету на охорону навколишнього природного середовища за видами природоохоронних заходів. Обґрунтовано можливості застосування окремих інструментів екологічної політики для досягнення стратегічних цілей державної екологічної політики в умовах дефіциту державного бюджету. Здійснено аналіз імплементації цілей стратегії державної екологічної політики України в межах регіональних стратегій розвитку окремих областей України. Установлено взаємозв’язок між державною та регіональною екологічною політикою. Зазначено про вплив регіональних соціально-економічних систем на зміну підходів щодо формування екологічної політики.
державна екологічна політика, стратегічні цілі, інструменти екологічної політики, регіональні стратегії розвитку, соціально-економічні системи
Світове господарство та зовнішньоекономічні відносини
Проаналізовано процес становлення та розвитку ісламських фінансів. Обґрунтовано зростання інтересу до ісламських фінансів і виокремлено провідні центри регіональних кластерів ісламських фінансів. Проаналізовано результати рейтингу ісламських фінансових установ світу за версією Global Finance. Досліджено діяльність групи Kuwait Finance House. Висунуто гіпотезу про вплив ісламських фінансів на економіку країн; вибірку становили 12 країн з розвиненою системою ісламських фінансів. Основними незалежними змінними обрано розмір активів ісламських банків, обсяги ринків сукук і такафул, частку ісламських фінансів у банківській системі; залежними змінними визначено обсяг ВВП та ВВП на одну особу. Установлено, що в групі країн із часткою ісламських фінансів понад 20% показники ВВП на одну особу є значно вищими. За допомогою методів кореляційного аналізу встановлено залежності між досліджуваними показниками в цій групі країн. Обґрунтовано значущість запровадження інноваційних інструментів ісламських фінансів, що сприятиме фінансовій інклюзії та залученню інвестицій у соціально важливі проєкти. Запропоновано ключові стратегічні напрями подальшого розвитку ісламських фінансів, що забезпечуватимуть економічний і соціальний ефект.
Визначено найбільші фінансові кризи, проаналізовано їхню циклічність, масштаби охоплення та відмінності в наслідках для країн з різним рівнем економічного розвитку. З’ясовано основні фази фінансової кризи 2007-2009 рр. і проведено її аналіз на основі показників спредів кредитно-дефолтних свопів і спредів Libor-OIS. Обґрунтовано відмінності глобальної кризи 2020 р. Акцентовано на валютних кризах, які спричиняють дестабілізацію фінансових ринків та економічного розвитку. Виокремлено країни, на конкурентні позиції яких вплинули валютні кризи під час пандемії. Проаналізовано макроекономічні показники окремих країн у доковідний і постковідний періоди. Аргументовано важливість урахування рівня фінансового стресу під час кризи. Обґрунтовано вплив фінансового стресу на фінансову конкуренцію країн. Проаналізовано зміни в залученні країнами прямих іноземних інвестицій. Підтверджено, що фінансова конкуренція країн охоплює інвестиції, доступ до ресурсів міжнародних організацій, новітні технології, вплив на світові фінансові ринки та участь у міжнародній торгівлі. Обґрунтовано механізми підвищення рівня фінансової конкуренції країн в умовах фінансових криз.
фінансова конкуренція, глобальні економічні кризи, фінансові кризи, фінансовий ринок, економічний розвиток, фінансові ресурси, прямі іноземні інвестиції
Проаналізовано теоретичні підходи до розуміння сутності антикорупційної політики. Аргументовано відсутність єдиної думки науковців щодо існування та виникнення феномена корупції. Виокремлено наукові напрями дослідження цього явища (аналіз корупції як суспільного явища, вивчення ефективності антикорупційних інституцій, оцінювання правового регулювання антикорупційної діяльності та порівняльний аналіз міжнародного досвіду в боротьбі з корупцією). На основі аналізу наукової літератури узагальнено теоретичні підходи до розуміння сутності поняття «корупція». Виділено інституційний, економічний, соціально-психологічний підхід. Поглиблено теоретичні засади дослідження антикорупційної політики через уточнення визначення цієї дефініції як сукупності заходів, спрямованих на запобігання, виявлення та протидію корупції в усіх сферах суспільного життя. Для посилення дієвості антикорупційної політики наголошено на необхідності реалізації інтегрованого підходу, який охоплює інституційні, економічні та соціально-психологічні заходи. Особливу увагу слід приділяти реформуванню критично важливих секторів, таких як оборона, фінанси та державні закупівлі, де зберігається високий рівень корупційних ризиків. Незалежний аудит, цифровізація процесів і посилення громадського контролю є ефективними засобами зниження корупції в цих сферах.
корупція, органи державної влади, публічне управління, корупційні ризики, оборонний сектор, економіка, війна, антикорупційна політика
УКР 
ENG
