Загострення проблеми посилення внутрішньорегіональної диференціації в Україні зумовлено насамперед формуванням територіальних громад, що є сильно диференційованими не лише за розмірами територій та чисельністю мешканців, але і за економічним потенціалом розвитку, що створює різні можливості для розвитку та умови формування фінансової спроможності територіальних громад. Проаналізовано рівень диференціації територіальних громад за такими фінансовими показниками, як власні доходи місцевих бюджетів, індекс податкоспроможності, частка трансфертів місцевих бюджетів. З’ясовано, що відносно стабільні умови функціонування економіки в західних регіонах і релокація підприємств зі сходу країни створили передумови для зростання власних доходів місцевих бюджетів там вищими темпами порівняно із загальноукраїнським показником. Нерівномірність надходжень податку на доходи фізичних осіб із грошового забезпечення військовослужбовців до місцевих бюджетів посилила внутрішньорегіональну диференціацію розвитку й зумовила зміну позицій лідерів у рейтингу розвитку територіальних громад Львівської області. Проаналізовано тенденції надходжень до місцевих бюджетів інших податків – плати за землю, акцизного податку з пального, єдиного податку – в умовах війни.
місцеві бюджети, територіальні громади, власні доходи, диференціація, індекс податкоспроможності, міжбюджетні трансферти
Розкрито теоретичні основи резилієнтності якості життя населення. Визначено характер впливу кризових ситуацій на якість життя населення та проблеми забезпечення його стійкості. Особливу увагу приділено шоковим подіям, які справляють вагомий вплив на всі сфери життя, змінюють не лише структуру суспільства, а й соціально-економічні можливості та особистий добробут. Показано, що шокові тригери докорінно змінюють якість життя населення, причому характер прояву вельми неоднозначний: від руйнувань до глибоких трансформацій, від деструктивного до мобілізаційного ефекту. Шокові події порушують традиційні моделі життєдіяльності та спосіб життя і водночас створюють нові можливості для саморозвитку, адаптації, посилення соціальної згуртованості, відповідальності тощо. Аргументовано, що якість життя формується під дією багатьох чинників, чільне місце серед яких посідають фінансові, дія яких проявляється на всіх рівнях управління (загальнонаціональний, обласний і місцевий). Поглиблено теоретичні засади дослідження через детермінацію фінансових чинників зміцнення стійкості якості життя населення в розрізі таких сфер: якість громадського життя, якість трудового життя, якість сімейного життя, якість особистого життя.
якість життя, резилієнтність, Україна, війна, нестабільність, шоки, фінанси, чинники, кризи
Висвітлено значення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як елемента системи оподаткування майна, зважаючи на його вплив на ВВП. Охарактеризовано роль податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у формуванні доходів місцевих бюджетів України. З’ясовано об’єктивні та суб’єктивні фактори, які зумовлюють його відносно незначну питому вагу у формуванні доходів місцевих бюджетів. Проведено огляд стратегічних документів національного рівня, в яких визначено необхідність реформування системи оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки. Детально проаналізовано підходи до формування оціночної вартості нерухомого майна для цілей оподаткування в країнах Балтії. Визначено причини, які перешкоджають запровадженню оціночної вартості як бази для оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, в Україні. Запропоновано заходи з реформування бази оподаткування нерухомого майна в Україні, в основі якої буде його оціночна вартість. Акцентовано, що реалізації зазначених заходів може вийти за межі середньострокової перспективи та потребуватиме значних людських і фінансових ресурсів. Запропоновано провести експеримент в окремому пілотному регіоні.
Проаналізовано просторово-економічну зв’язність міста Львова та громад Львівської області з позиції перспектив агломераційного розвитку. На основі гравітаційної моделі Шеффле, індексу просторової інтеграції за житловим будівництвом та індексу Морана проаналізовано інтенсивність і глибину просторової взаємодії за різними соціально-економічними параметрами. У середовищі Python проведено картографічну візуалізацію маятникової міграції населення до м. Львова, що дало змогу деталізувати рівень транспортної та економічної зв’язності між громадами та обласним центром. Дослідження підтверджує гіпотезу про просторову залежність рівня соціально-економічного розвитку територіальних громад від їхньої наближеності до центру ділової активності. Зі зростанням відстані до нього інтенсивність просторово-економічного впливу поступово знижується, формуючи радіально-зональну структуру взаємодії. Найвищий рівень інтеграції зафіксовано для приміських територіальних громад у радіусі до 15 км від ядра агломерації, які формують її внутрішній пояс. Визначено ключові просторові бар’єри та потенційні точки зростання, що відкриває перспективи для формування збалансованого просторового розвитку регіону на основі посилення міжтериторіальної взаємодії.
Досліджено багаторівневу координацію управління державними інвестиціями, проаналізовано досвід країн-членів ОЕСР та визначено шляхи покращення багаторівневої координації управління державними інвестиціями в Україні для забезпечення їхньої ефективності. Виокремлено три основні виміри багаторівневої координації: інституційний, територіальний та вимір державного управління. Виділено два основні типи координації: вертикальну (передбачає координацію рішень між національними та субнаціональними органами влади) та горизонтальну (між органами влади в межах рівня управління (національного чи субнаціонального). Аргументовано роль горизонтальної та вертикальної координації управління державними інвестиціями та важливість її покращення для забезпечення ефективності державних інвестицій. Підкреслено, що без забезпечення якісних вертикальної та горизонтальної координації процес децентралізації може призвести до зниження ефективності державних інвестицій. Проаналізовано досвід покращення координації країнами-членами ОЕСР. Оскільки для відбудови України потрібно буде здійснювати державні інвестиції у значних обсягах, наголошується, що налагодження багаторівневої координації є дуже важливим для забезпечення їхньої ефективності через сприяння в узгодженні цілей і уникненні суперечностей ще на початковому етапі, адже це суттєво полегшить процес реалізації державних інвестицій.
інвестиції, державні інвестиції, ефективність, координація, покращення
Стаття присвячена дослідженню ролі територіальних громад як суб’єктів багаторівневого врядування в реалізації Європейського зеленого курсу в Україні. Обґрунтовано необхідність адаптації європейських підходів до умов післявоєнного відновлення держави, ураховуючи складну соціально-економічну ситуацію, безпекові виклики й потреби енергетичної стійкості. Проаналізовано концепцію багаторівневого врядування як ефективної моделі координації політик, що передбачає ієрархічну, горизонтальну та багатосуб’єктну взаємодію між органами влади різних рівнів, громадянським суспільством і бізнесом. З огляду на нерівномірність впливу та сприйняття заходів екологічної трансформації окреслено специфіку зеленого переходу на різних типах територій – від великих міст до монофункціональних і сільських громад. Аргументується, що саме громади є головними виконавцями ініціатив зеленого переходу. В умовах воєнного стану вони набули нової якості – стали носіями довіри, стійкості та партнерства. Зроблено висновок про необхідність посилення фінансової та інституційної спроможності органів місцевого самоврядування, більшої автономії та інтегрованої участі їх у реалізації політики зеленого переходу задля формування стійкої, екологічно збалансованої моделі розвитку держави.
багаторівневе врядування, територіальні громади, Європейський зелений курс, повоєнне відновлення України, місцеве самоврядування
Економіка та управління національним господарством
Проаналізовано актуальні тренди показників обсягу виробництва та реалізації продукції, продуктивності праці та ефективності у промисловому, аграрному й торговельному секторах національної економіки в умовах повномасштабної війни. Установлено, що ефективність функціонування сільського господарства в Україні суттєво знизилася внаслідок зменшення доданої вартості агропідприємств. Акцентовано на позитивній трансформації структури випуску промислової та, зокрема, металургійної продукції, а також на збереженні Україною високих позицій у світовому рейтингу виробників останньої, попри незворотні втрати виробничих потужностей у цьому сегменті промисловості. Проаналізовано зміни в експортному потенціалі вітчизняної переробної промисловості в розрізі виробництв. Діагностовано динамічний розвиток в Україні торгівлі, яка незмінно займає найбільшу частку в структурі реалізованої продукції суб’єктів господарювання за видами економічної діяльності, а також демонструє найвищі показники доданої вартості, заробітної плати й кількості найманих працівників в еквіваленті повної зайнятості. Виявлено переважання індексу фізичного обсягу роздрібного товарообороту підприємств роздрібної торгівлі (юридичних осіб) над індексом фізичного обсягу оптового товарообороту, що стало наслідком активного розвитку ритейлу та онлайн-продажу. Окреслено перспективи відновлення та подальшого розвитку промисловості в Україні.
економіка, втрати, промисловість, сільське господарство, торгівля, розвиток
Розглянуто сучасний стан споживчого ринку, який сьогодні формується під істотним впливом макроекономічних чинників, наслідки яких особливо суперечливо проявилися в період світової фінансово-економічної кризи. Воєнний стан суттєво впливає на ключові аспекти економічної стабільності, включно з логістикою та доступністю товарів, створюючи нові виклики для споживчого ринку. У відповідь уряд змушений оперативно розробляти та впроваджувати економічні стратегії, спрямовані на підтримку національного виробництва та відновлення довіри споживачів. Отже, вивчення макроекономічних факторів, які впливають на поведінку споживачів, є важливим для розроблення ефективних політичних рішень, що сприятимуть економічному відновленню і стабілізації в умовах постійної глобальної невизначеності та внутрішніх викликів, пов’язаних із тривалою війною. Під час аналізу були враховані чинники, що впливають на споживчий ринок. Співвіднесення доходів з рівнем прожиткового мінімуму, вартісне оцінювання споживчого кошика, що містить мінімальний набір продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг, необхідних для збереження здоров’я та забезпечення життєдіяльності людини, дає змогу проаналізувати рівень добробуту населення. Визначено споживчі витрати, які становлять основну частину загальних витрат населення України, відображаючи рівень добробуту громадян та їхні фінансові можливості. В умовах воєнного стану структура цих витрат зазнала значних змін, оскільки пріоритетними стали товари першої необхідності, зокрема продукти харчування, ліки та засоби гігієни. Ці зміни вказують на суттєву трансформацію економічної поведінки населення, зумовлену нестабільністю, невизначеністю майбутнього та необхідністю адаптації до нових реалій. Було оцінено рівень матеріального добробуту домогосподарства, у період воєнного стану ці оцінки зазнали значних змін через зростання фінансової нестабільності, утрату доходів і зміну пріоритетів у витратах. У результаті багато домогосподарств переглянули свої соціальні орієнтири, адаптуючись до нових економічних реалій, що впливає як на їхню поведінку, так і на загальну ситуацію на споживчому ринку. Обґрунтовано значні зміни в поведінці споживачів і діяльності підприємств торгівлі, які були викликані воєнним станом в Україні та суттєво вплинули на споживчий ринок.
споживчий ринок, добробут населення, соціальний розвиток, споживчий кошик населення, домогосподарства, поведінка споживачів
Розвиток сільських територій та аграрного сектору економіки
Розглянуто сутність та особливості ідентифікації інтелектуального капіталу як стратегічного активу розвитку компаній, регіонів і національної економіки. Визначено його роль у повоєнному відновленні й подальшому розвитку агропродовольчого сектору економіки України. Використано трикомпонентну модель інтелектуального капіталу. Зазначено про потребу ширшого залучення людського та структурного капіталів до адаптації процесів управління агропродовольчими системами (АПС) усіх рівнів до сучасних умов. Виділено критично важливі для повоєнного відновлення національної АПС заходи та визначено пріоритетні напрями стимулювання розвитку інтелектуального капіталу АПС національного та регіонального рівнів. Для формування необхідних передумов ефективного й інноваційного розвитку національної АПС, підвищення її конкурентоспроможності та конкурентоспроможності АПС окремих регіонів, стимулювання розвитку інтелектуального капіталу АПС на регіональному рівні запропоновано створення пілотного експериментального координаційно-дорадчого органу з питань нових технологій та інноваційного розвитку регіональної АПС, який координував би діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, наукових та освітніх установ, бізнесу, громадських організацій щодо підтримки й активізації абсорбції нових знань, виробничих та управлінських інновацій в агросфері регіону.
За результатами дослідження запропоновано об’єктами підтримки розглядати територіальні громади, до складу яких входять населені пункти зі статусом гірських, гірських територіальних громад. Зазначено необхідність урахування соціально-економічних показників гірських територіальних громад для вибору інструментів реалізації державної політики підтримки розвитку цих громад. Обґрунтовано підходи до категоризації гірських територіальних громад за рівнями економічної конкурентоспроможності та соціального розвитку. Здійснено групування громад за їхньою власною економічною спроможністю та виділено три групи громад: економічно конкурентоспроможні, проблемні та кризові. Указано на проблеми інформаційного забезпечення такого поділу громад з огляду на такі соціальні показники, як динаміка кількості наявного населення і рівень його зайнятості. Висвітлено пропозиції щодо змін нормативно-правових актів, які регламентують державну підтримку соціально-економічного розвитку гірських територій. Зокрема, запропоновано внести зміни й доповнення до Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», передбачивши надання гарантій соціально-економічного розвитку населених пунктів, яким надано статус гірських, ураховуючи рівень економічної конкурентоспроможності територіальних громад, до складу яких вони входять.
гірські території, гірські територіальні громади, економічна конкурентоспроможність, категоризація, диференціація підтримки розвитку
Аналізуються взаємозв’язки між екологічними чинниками та якістю життя населення регіонів. Акцентовано на важливості екологічної безпеки як основного складника сталого розвитку. Визначено ключові аспекти, які визначають якість життя в контексті екології. Розглянуто основні підходи до оцінювання якості життя. Висвітлено необхідність інтеграції цих підходів для створення ефективної стратегії управління природними ресурсами на регіональному рівні. Запропоновано рекомендації щодо покращення стану екологічної безпеки через стимулювання «зелених» технологій, підвищення екологічної свідомості населення та удосконалення регіональної політики, ураховуючи соціальні та економічні чинники. Підкреслено необхідність інтеграції екологічних чинників у стратегії регіонального розвитку. Пропонується розроблення методології оцінювання якості життя, ураховуючи екологічні фактори; упровадження інструментів екологічної економіки для раціонального використання природних ресурсів; зміцнення соціальної екології через екологічну освіту та громадські ініціативи; удосконалення регіонального планування, ураховуючи екологічні ризики та можливості. Зроблено висновок про необхідність формування цілісної стратегії сталого розвитку для забезпечення гармонійного балансу між екологічними, економічними та соціальними аспектами в умовах змінного глобального середовища.
якість життя, екологічні фактори, сталий розвиток, екологічна безпека, регіональна політика, соціальна екологія, екологічна економіка, «зелені» технології, екологічна свідомість
Складність екологічної ситуації в Україні, що проявляється не лише в нагромадженні шкідливих відходів виробництва, але й у забрудненні повітря, вод і земель, актуалізує пошук можливостей для зменшення негативного впливу на довкілля з боку суспільства. У статті аналізується стан екологічного оподаткування в Україні та його ефективність у контексті євроінтеграції. Зокрема, розглядаються питання структури екологічних платежів, їхньої динаміки та механізмів стимулювання екологічно відповідальної поведінки підприємств. З огляду на виявлені проблеми та недоліки чинної в Україні системи екологічного оподаткування запропоновано шляхи її вдосконалення, ураховуючи європейський досвід. Зроблено висновок, що для підвищення ефективності екологічного оподаткування в Україні необхідно удосконалити законодавчу базу, гармонізувавши національне законодавство з європейськими стандартами, та забезпечити чіткий розподіл відповідальності між центральними та місцевими органами влади, а також удосконалити механізми контролю за використанням екологічних платежів.
Національний концепт регулювання безробіття передбачає поєднання вимог євроінтеграції та реалізації проактивного інструментарію допомоги безробітним. Зниження безробіття має бути досягнуто шляхом стимулювання зайнятості у сферах економічної стійкості, відновлення і зростання. Розроблено рекомендації для регіонів: моніторинг ринків праці; планування структурних трансформацій зайнятості для економіки воєнного часу, економіки «замороження» війни, першого та наступних етапів повоєнного відновлення; прогнозування конверсійного безробіття; корегування розміру виплат з безробіття, ураховуючи макрообмеження залежно від середньомісячної заробітної плати в регіоні; застосування проактивних інструментів підтримки безробітних. Запропоновані заходи мають бути основою наукових дискусій на предмет вирішення проблем безробіття, що є питанням збереження людського потенціалу та національної безпеки. Ігнорування проблем безробіття в умовах зниження добробуту населення може призвести до пастки безробіття і бідності. Наголошено, що цілі зниження довготривалого, конверсійного, прихованого, застійного безробіття на тлі поширення вимушеної неповної, неформальної, неадекватної зайнятості мають бути пріоритетом посилення стійкості суспільства й держави.
безробіття, служба зайнятості, проактивний інструментарій, виплати з безробіття, конверсійне безробіття
Світове господарство та зовнішньоекономічні відносини
Стаття присвячена вивченню особливостей формування та реалізації сучасної політики залучення іноземних інвестицій у світовій практиці та її проєкції для вітчизняної економіки. Наголошено, що країни світу успішно реалізовують механізми, спрямовані на забезпечення чистоти інвестиційних ресурсів, захист економік країн від ризикових іноземних інвестицій та запобігання недобросовісним, отримання переваг від надходжень іноземних інвестицій. Розглянуто розповсюджені види прямих іноземних інвестицій, зокрема вертикальні, горизонтальні, конгломеративні, грінфілд і браунфілд, їхні переваги та недоліки для країни-реципієнта. З’ясовано сучасні тенденції та динаміку залучення прямих іноземних інвестицій у різних регіонах світу. Розглянуто сутність процесу залучення прямих іноземних інвестицій. Проведено аналіз світового досвіду щодо розроблення засад і принципів політики й зусиль, спрямованих на залучення і сприяння прямим іноземним інвестиціям, на максимізацію ефективності заходів із залучення іноземних інвестицій, зокрема в контексті досягнення визначених цілей сталого розвитку. Проведено оцінювання впливу надходжень прямих іноземних інвестицій на показники економічного розвитку країн з найбільшим обсягом ВВП. Установлено, що зростання прямих іноземних інвестицій на 1 млн дол. США безпосередньо призводитиме до зростання ВВП на 68 млн дол. США в країнах-лідерах. Розглянуто засади формування інвестиційної політики ОЕСР та досвід членів OECP у підтримці урядів інших країн щодо залучення та використання іноземних інвестицій. Обґрунтовано пріоритетні напрями для розширення можливостей, пов’язаних із прямим іноземним інвестуванням для України в період повоєнної відбудови. Обґрунтовано, що пріоритетом для України має стати вивчення та адаптація іноземного досвіду, надання інституційної підтримки в реалізації інвестиційних проєктів, запровадження механізмів страхування інвестицій, пропагування успішних проєктів. Визначено, що країни світу накопичили цікавий досвід залучення прямих іноземних інвестицій у свої національні економіки. Вони впроваджують різні моделі залучення інвестицій, досліджують можливості для позитивного використання різних видів інвестицій, розробляють різні типи інвестиційних стратегій, оцінюють і мінімізують ризики. Акцентовано, що сучасна державна політика орієнтована на вдосконалення інвестиційної політики та максимізацію ефективності заходів щодо залучення інвестицій, які перетворюються на набір інструментів, спрямованих на підвищення привабливості економіки для іноземних інвестицій. З’ясовано, що сучасні тенденції залучення іноземних інвестицій відображають цілі сталого розвитку, зокрема узгодження інвестиційних стратегій із ширшим баченням сталого розвитку, відповідність національного законодавства міжнародним стандартам, технічну і фінансову підтримку для усунення ринкових збоїв, а також інформаційно-допоміжні послуги. Наголошено, що повоєнна відбудова України потребуватиме інвестиційних ресурсів, включно з іноземними. Визначені пріоритетні напрями передбачають інституційну підтримку з боку іноземних партнерів, сприяння успіху реалізованих проєктів і створення інфраструктури для підготовки високоякісних інвестиційних проєктів та інших ініціатив.
УКР 
ENG
