Досліджено основні наукові підходи європейських та українських науковців до трактування поняття «транскордонний регіон». Визначено головні ознаки та атрибути транскордонних регіонів за кожним з підходів. Класифіковано основні підходи до делімітації транскордонних регіонів за їхніми ознаками та атрибутами, серед яких виділено адміністративний, інституційний, політичний, функціональний компоненти, інтенсивність співпраці, різницю в рівнях соціально-економічного розвитку суміжних прикордонних регіонів, особливості функціонування окремих елементів соціально-економічного розвитку територій тощо. Наведено приклади функціонування транскордонних регіонів за аналізованими підходами до визначення їх та за типами, виокремленими на основі пропонованої класифікації. Особливу увагу приділено функціональному підходу до делімітації транскордонних регіонів, що є найбільш поширеним у закордонній практиці, який передбачає виокремлення їх за тіснотою різних типів зв’язків між учасниками транскордонного співробітництва незалежно від розміру території, на якій вони знаходяться, розміру адміністративно-територіальної одиниці, до складу якої вони входять, чи наявності інституціоналізованого середовища. Обґрунтовано доцільність використання підходів європейських науковців до делімітації транскордонних регіонів в українських реаліях. 

транскордонний регіон, транскордонне співробітництво, Європейський Союз, функціональний підхід, інституційний підхід 

Досліджено основні інструменти формування та реалізації інноваційної політики та політики згуртованості ЄС, які використовуються для досягнення пріоритетів, закладених у стратегіях смарт-спеціалізації на національному та регіональному рівнях. Проаналізовано особливості їх застосування у розрізі окремих регіонів ЄС з огляду на тенденції та потреби розвитку кожного окремого регіону чи країни; залежно від обраних сфер смарт-спеціалізації; залежно від типу регіону згідно з класифікацією ОЄСР за економічним профілем тощо. Визначено найпоширеніші інструменти та заходи з реалізації пріоритетів смарт-спеціалізації: кластерна політика, здійснення державних закупівель, надання фінансової допомоги, створення різного роду платформ стимулювання співпраці між підприємствами, науковцями та органами влади тощо. Систематизовано інструменти регіонального інноваційного розвитку у розрізі традиційних, нових та експериментальних інструментів та їх ролі у генеруванні, поширенні та використанні знань. Наведено інструменти підтримки розвитку інновацій у сфері малого та середнього бізнесу у розрізі активних і пасивних, особливості їх використання на глобальному, регіональному та мікрорівні. 

стратегії смарт-спеціалізації, інструменти реалізації стратегій смарт-спеціалізації, Європейський Союз