Реформа публічних інвестицій в Україні орієнтована на стратегічний розвиток територій і перехід від галузевого до просторового інвестування. Водночас сільські територіальні громади, здебільшого маючи нижчу фінансову та інституційну спроможність порівняно з міськими, мають нижчі можливості конкурувати за інвестиційні ресурси. Це посилює ризик внутрішньорегіональних диспропорцій розвитку територій. У статті обґрунтовано джерела публічних інвестицій – ДФРР, субвенція на розвиток інфраструктури громад, капітальні видатки місцевих бюджетів, міжнародна технічна допомога, залучені під державні та місцеві гарантії кошти. Проаналізовано інструменти фінансування для третіх країн із структурних фондів ЄС на період 2021-2027 рр. і напрями фінансування сільських територій. Виокремлено напрями та особливості фінансування сільських територій через фінансові інструменти структурних фондів ЄС – NDICI, Interreg, IPA, Ukraine Facility. Проведено аналіз міжнародних організацій, які безпосередньої підтримують розвиток сільських територій в Україні. Виділено проблеми публічного інвестування сільських територій – обмеження обсягів державного, місцевого бюджетів на фінансування публічних інвестицій, низький рівень інституційної та фінансової спроможності органів місцевого самоврядування сільських громад, низька активність місцевих гарантій з боку сільських і селищних рад. 

публічні інвестиції, сільські території, міжнародна технічна допомога, державний бюджет, місцевий бюджет 

Загострення проблеми посилення внутрішньорегіональної диференціації в Україні зумовлено насамперед формуванням територіальних громад, що є сильно диференційованими не лише за розмірами територій та чисельністю мешканців, але і за економічним потенціалом розвитку, що створює різні можливості для розвитку та умови формування фінансової спроможності територіальних громад. Проаналізовано рівень диференціації територіальних громад за такими фінансовими показниками, як власні доходи місцевих бюджетів, індекс податкоспроможності, частка трансфертів місцевих бюджетів. З’ясовано, що відносно стабільні умови функціонування економіки в західних регіонах і релокація підприємств зі сходу країни створили передумови для зростання власних доходів місцевих бюджетів там вищими темпами порівняно із загальноукраїнським показником. Нерівномірність надходжень податку на доходи фізичних осіб із грошового забезпечення військовослужбовців до місцевих бюджетів посилила внутрішньорегіональну диференціацію розвитку й зумовила зміну позицій лідерів у рейтингу розвитку територіальних громад Львівської області. Проаналізовано тенденції надходжень до місцевих бюджетів інших податків – плати за землю, акцизного податку з пального, єдиного податку – в умовах війни. 

місцеві бюджети, територіальні громади, власні доходи, диференціація, індекс податкоспроможності, міжбюджетні трансферти