Акцентовано на дослідженні структурних особливостей економіки країн-членів ЄС та України. Проаналізовано продуктивність праці та продуктивність капіталу в секторальному розрізі. Зокрема, проаналізовано зміни в динаміці продуктивності праці та капіталу впродовж 2014-2021 рр., унаслідок чого виявлено види економічної діяльності, які були лідерами за вказаними показниками й можуть бути детермінантами продуктивної спроможності економіки України та її регіонів. Проведено рейтингування та групування регіонів України за інтенсивністю зростання продуктивності праці. Здійснено порівняльний аналіз темпів зростання (спаду) продуктивності праці та капіталу в секторах економіки України, який довів перевищення темпів зростання продуктивності праці над темпами зростання продуктивності капіталу. На основі оцінювання співвідношення темпів зростання заробітної плати та продуктивності праці в секторах економіки підтверджено гіпотезу щодо переважання в більшості з них темпів зростання продуктивності праці над темпами зростання заробітної плати. Охарактеризовано рушії, які сприятимуть зростанню продуктивної спроможності видів економічної діяльності та визначено основні стратегічні пріоритети структурної трансформації вітчизняної економіки у воєнний час і в період повоєнного відновлення. 

структурна трансформація економіки, продуктивність праці, продуктивність капіталу, структурні пропорції 

Досліджено проблеми інституційної підтримки інвестиційно-інноваційного розвитку в регіоні. Проаналізовано нормативно-правову і законодавчу базу забезпечення інноваційної діяльності та запропоновано шляхи її коригування. Виокремлено суб’єкти інституційного забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності. Вивчено проблеми у сфері інституційного забезпечення інноваційного розвитку та інституційний інструментарій економічної політики держави. Охарактеризовано основні інститути інноваційної діяльності. Проаналізовано європейський досвід інституційної підтримки та стимулювання інвестиційно-інноваційних процесів. 

інституційне забезпечення, інституційні зміни, інституції, інвестиційно-інноваційний розвиток, нормативно-правова база, інноваційна інфраструктура 

Розглянуто різні методологічні підходи до розкриття сутності державної регіональної політики. Проаналізовано основні проблеми та перешкоди в управлінні регіональним розвитком. Визначено ризики, які пов’язані з реалізацією державної регіональної політики. Зроблено акцент на тому, що при розробці та впровадженні державної регіональної політики в Україні й досі відсутнє єдине бачення шляхів, механізмів та інструментів узгодження трьох взаємопов’язаних і взаємозалежних складових комплексного виміру регіонального розвитку: секторального, територіально-просторового та управлінського. Наведено основні підходи до управління регіональним розвитком у сучасних умовах. Проаналізовано основні інструменти реалізації державної регіональної політики України та країн-членів ЄС. На основі врахування важелів впливу пасивної та активної регіональної політики визначено її засадничі детермінанти. 

регіональний розвиток, державна регіональна політика, регіональне управління, інноваційні підходи, інструменти реалізації 

У статті основну увагу зосереджено на особливостях застосування програмно-цільового підходу до управління регіональним розвитком. Визначено сутність програмно-цільового підходу, основні орієнтири та принципи його використання. Виокремлено основні проблеми та перешкоди, які виникають в процесі формування та реалізації обласних цільових програм. Проаналізовано нормативно-правову базу розробки державних та регіональних цільових програм. Узагальнено світовий досвід використання програмно-цільового підходу до управління регіональним розвитком. Запропоновано шляхи підвищення ефективності використання програмно-цільового підходу в управлінні регіональним розвитком для досягнення позитивних соціально-економічних змін. 

програмно-цільовий підхід, управління, обласна цільова програма, фінансові ресурси, регіональна політика, програмні заходи