Показано, що релокація бізнесу в умовах війни зумовила процеси деіндустріалізації східних і посилення індустріалізації західних регіонів. Вона також супроводжувалася зміною просторової структури економіки, характеризувалася міграцією капіталу із сходу на захід країни. Через різницю в організаційно-поведінкових моделях ведення бізнесу переміщення підприємств у віддалені від бойових дій регіони супроводжувалося виникненням напруги між релокованими та місцевими компаніями, що спричинило низький рівень інтеграції релокованого бізнесу в місцеву економіку. Виявлено, що зміна просторової структури економіки пов’язана й зі зниженням ділової активності аграрних підприємств, чий бізнес прив’язаний до конкретної території. Часова та просторова невизначеність бойових дій і релокація бізнесу зумовили переорієнтацію транспортно-логістичних маршрутів суб’єктів бізнесу. Встановлено, що більшою мірою постраждали області південної України, де в перші місяці війни стало неможливим здійснення морських перевезень. Швидшу адаптацію та постшокове відновлення стійкості підприємницького середовища продемонстрували регіони Західної України та Полтавська область. Чинниками, які перешкоджали відновленню стійкості підприємницького сектору в Центрі та на Сході, були географічне розташування, логістичні та енергетичні виклики. 

диспропорційність економічного розвитку, релокація бізнесу, розвиток підприємництва, регіональна економіка, війна росії проти України, післявоєнне відновлення України