Імперативом національної конкурентоспроможності і безпеки стає відбудова на якісно новому технологічному рівні військово-економічного сектору України, насамперед виробництва військово-технічної продукції і озброєння, зокрема електронної компонентної бази (ЕКБ). Набуває актуальності відновлення завершеного циклу виробництва напівпровідникових матеріалів, дискретних приладів та інтегральних мікросхем для виготовлення високотехнологічної військової техніки для внутрішніх потреб і на експорт. Вітчизняна електронна промисловість перебуває в глибокій кризі, але в найближчому майбутньому вона має повністю відновитися через невідкладну потребу в найефективніших оборонних технологіях і продукції. Розвиток напівпровідникової галузі потрібно планувати в контексті тенденцій світового ринку мікроелектроніки, яка є стратегічною компонентою військової, економічної та промислової безпеки країн-лідерів і знаходиться в центрі геостратегічних інтересів і глобальної технологічної конкуренції. Відбудова галузі розглядається в контексті головних і часткових факторів продуктивної спроможності, а до головних факторів віднесені напівпровідникові матеріали, виробництво яких слід налагодити за короткий період для виготовлення мікроелектроніки та силових приладів подвійного застосування. Обґрунтовано першочергові заходи, здійснення яких спрямоване на подолання негативних тенденцій промислового розвитку. 

історичні тренди промислового розвитку, повоєнне відновлення економіки України, глобальний ринок мікроелектроніки, продуктивна спроможність напівпровідникової галузі, завершений цикл виробництва військово-технічної продукції, електронна компонентна база 

За результатами аналізу терміна «соціальна безпека територіальної громади» констатовано, що на сьогодні немає його нормативного визначення, а науковці застосовують різні визначення для окреслення цього поняття. Соціальну безпеку територіальної громади авторами окреслено як такий її стан, за якого забезпечується захищеність життєво важливих інтересів територіальної громади, зокрема ресурсне (включно з людськими ресурсами) та інституційне самовідтворення, яке забезпечує її ефективну життєдіяльність і сталий розвиток. Встановлено, що соціальна безпека територіальних громад визначена ООН як важлива складова забезпечення безпеки людини. Інституціональний базис соціальної безпеки територіальних громад визначено Міжнародним пактом про соціальні економічні та культурні права, Європейською соціальною хартією, Конституцією України, відповідними внутрішніми соціальними стандартами, статутами територіальних громад. На сьогодні на мезорівні сформовані системи соціальної безпеки, орієнтовані значною мірою на гарантування визначеного рівня якості життя, втім які не ураховують поведінкову складову територіальної громади як соціальної системи, пріоритети сталого розвитку, а тому такі системи потребують додаткового вивчення та удосконалення. Конкретизовано критерії соціальної безпеки територіальної громади, враховуючи цілі її розвитку, які полягають у встановленні відповідних нормативних індикаторів їх виміру та механізмів і засобів досягнення. Рекомендовано ураховувати критерії соціальної безпеки територіальних громад у державній регіональній політиці. 

соціальна безпека територіальної громади, ресурси, регіональна політика, національна безпека, критерії