Досліджено загальні тенденції та проблеми розвитку вугільної галузі України останніх років. Окреслено основні причини проблем і відчутного скорочення видобутку вугілля в Україні через вичерпання запасів унаслідок тривалої експлуатації вуглевидобувних підприємств. Визначено незадовільний стан основного обладнання копалень і високий рівень його зносу, а також низькі темпи відновлення основних фондів. Темпи інвестиційних та інноваційних процесів у вугільній галузі України сьогодні не відповідають реальним потребам та можливостям збільшення вуглевидобутку. Реформування та реструктуризація вуглевидобувних підприємств значно відстають від запланованих програмних заходів держави, у тому числі процесів приватизації, залучення приватних інвестицій, вдосконалення підходів до управління, закриття нерентабельних збиткових шахт і будівництво нових перспективних копалень. Зазначається, що військові дії на Донбасі призвели до скорочення вуглевидобутку практично вдвічі, що призвело до вугільної залежності України та необхідності закупівлі значних обсягів вугілля у різних країнах світу. Відзначено перспективні напрями збільшення вуглевидобутку як функціонуючими шахтами, так і можливістю будівництва нових на розвіданих запасах енергетичного та коксівного вугілля, зокрема у Львівсько-Волинському вугільному басейні. Окреслена економічна проблема вугільної галузі – наявність значних сум непокритих збитків, які нагромадилися впродовж багатьох років та є причиною наявності довготермінових і поточних зобов’язань, що постійно зростають. Проведено аналіз окремих показників фінансово-господарської діяльності ДП «Львіввугілля», які характеризують загальний фінансовий стан, використання основних фондів, зобов’язання, фінансовий результат і підходи до ціноутворення на вугільну продукцію. Виокремлено основні причини збитковості вугільних підприємств, несвоєчасної виплати заробітної плати шахтарям, проблеми інвестиційного та інноваційного розвитку вугільної галузі. Визначено складність процесів добровільного об’єднання громад у межах реформи децентралізації, що існують на територіях місцевого самоврядування вугільних регіонів, які полягають у наявності екологічних проблем і майбутнього закриття вуглевидобувних підприємств, що негативно вплине на загальний економічний потенціал майбутніх об’єднаних територіальних громад. Встановлено, що стратегічний розвиток ОТГ у районах залягання покладів кам’яного вугілля (на прикладі Львівської області) тісно пов’язаний з наявністю там вуглевидобувних підприємств і проектів будівництва нових шахт. Означено стратегічні напрями інноваційного розвитку вугільної промисловості України, засади реформування та реструктуризації вугільних підприємств.
вугільна галузь, вугільна продукція, вугільні підприємства, фінансово-економічний стан вугільних підприємств, інвестиційно-інноваційний розвиток
Розглянуто стан інноваційної діяльності підприємств промисловості, секторів підприємництва, регіонів. Структура видів інноваційної діяльності промислових підприємств України за 2010-2017 рр. включає внутрішні і зовнішні науково-дослідні роботи, придбання обладнання і програмного забезпечення, підготовку працівників тощо. Використано статистичний, табличний, анкетний та чинниковий методи аналізу. За допомогою компаративного аналізу наведено інноваційний індекс України і його 10 складових (кількісний та якісний склад трудових ресурсів, привабливість інноваційної системи, інвестиційний клімат, фінансова підтримка, наявність інноваторів, співпраця бізнесу і неприбуткових організацій, захист інтелектуальної власності), здійсненого економічними фахівцями ЄС за методологією інтегральної бальної оцінки. На підставі відповідей керівників малих підприємств обґрунтовано вузькі місця інноваційного менеджменту: внутрішні (кваліфікація управлінців і фахівців), обмеженість фінансових коштів, ризиковість диверсифікації діяльності) та зовнішні (корупція, формальний підхід органів влади і інституціональної інфраструктури). Доведено доцільність державної політики подальшого інвестиційного розвитку і стимулювання ІТ-сектору з огляду на його низьку матеріаломісткість, належну систему освіти фахівців, правову підтримку і фіскальну політику. Рекордно високі темпи зростання ринку інформаційних послуг, високоінтелектуальний кластер спеціалістів дозволяє прогнозувати інтеграцію національної галузі до міжнародного поділу праці під кутом зору геополітичної розумної спеціалізації.
інновації, підприємництво, наукоємність, інноваційні процеси, зовнішньоекономічна діяльність, ІТ-сектор
Визначено основні драйвери глобальних промислових змін у контексті поведінкової економіки. Розглянуто сутнісні ознаки і зміст четвертої промислової революції як рушійної сили розвитку світової економіки та економіки України. Адже саме вони найбільш ефективно адаптуються до умов, що змінюються, маючи можливість маневрувати на ринку. Доведено, що еволюція промисловості є безперервним процесом, який змінюється відповідно до викликів глобалізації та поведінки споживачів на кожному окремому етапі промислового розвитку, що перебувають у певному взаємозв’язку та взаємозалежності. Запропоновано можливі напрями розвитку бізнесу для українських підприємств на основі оцінювання основних тенденцій розвитку світової економічної системи.
поведінкова економіка, промислові зміни, глобальний розвиток
Названо основні передумови становлення програм енергоефективності та процес їх запровадження, зокрема у європейських країнах, через призму концепції сталого розвитку. Розглянуто заходи з енергозбереження Європейського Союзу, проаналізовано досвід і результати проведення. Вказано відповідні актуальні заходи та обов’язки країн-членів ЄС до 2030 р., а також, показники, яких планується досягти. Проаналізовано досвід запровадження енергоефективності у Польщі. Ця країна за стартовими показниками у 1990-х рр. найбільш подібна до тих, що були на той час в Україні. Розраховано умовні втрати України у 2017 р. через розрив між показниками енергоефективності України та Польщі (подібність кліматичних умов і стану житлових фондів дозволили припустити, що таке порівняння буде найбільш коректним щодо України). За результатами розрахунків дійшли висновку, що набагато ефективнішим способом використання коштів (наприклад, тих, що ідуть на субсидіювання населення) є спрямування їх на підсилення рівня енергоефективності (бодай до рівня країни-сусіда), що дасть можливість зекономити близько 40 млрд грн Саме такою сумою визначено потенціал України щодо покращення енергозбереження та можливі результати його реалізації. Встановлено, на якому етапі перебуває Україна щодо впровадження енергоефективних заходів і програм; яку роль у цьому відіграватиме новостворений Фонд енергоефективності та чи відбувається розвиток енергоефективного будівництва як одного з міжнародних зобов’язань України.
сталий розвиток, енергоефективність, євроінтеграція, заходи з енергоефективності, енергоємність, Фонд енергоефективності
Охарактеризовано перспективи розвитку зеленого туризму у сільських населених пунктах. Розкрито проблеми та перспективи розвитку зеленого туризму в об’єднаних територіальних громадах. Визначено ендогенний потенціал і можливості його залучення для розвитку зеленого туризму. Встановлено, що зелений туризм може бути додатковим чинником наповнення дохідної частини бюджету об’єднаних територіальних громад. Проаналізовано світовий досвід і розглянуто перспективи його використання для розвитку зеленого туризму в Україні. Здійснено SWOT-аналіз щодо розвитку зеленого туризму в регіонах України. Охарактеризовано пріоритетні регіони для розвитку сільського зеленого туризму. Визначено, що зелений туризм може відіграти роль каталізатора структурної перебудови економіки, забезпечити демографічну стабільність і розв’язати соціально-економічні проблеми, які виникають при формуванні об’єднаних територіальних громад.
зелений туризм, сільська місцевість територіальна громада, бюджет, послуги, економічна стабільність
Обґрунтовано актуальність дослідження мережевих підприємницьких структур. Акцентовано увагу на ролі мережевих бізнес-структур у розвитку міжрегіонального економічного співробітництва. Проведено аналіз динаміки розвитку найбільших аптечних мереж і міжрегіональний розподіл їхніх торгових точок, організаційних і просторових аспектів їх функціонування та мережевих взаємозв’язків у контексті оцінювання рівня централізації, однорідності структури та рівня відкритості. Сформульовано конкурентні переваги підприємницьких мереж, які сприятимуть розвитку міжрегіональних економічних зв’язків.
міжрегіональне співробітництво, мережеві бізнес-структури, аптечні мережі, синергетичний потенціал
Досліджено проблеми інституційної підтримки інвестиційно-інноваційного розвитку в регіоні. Проаналізовано нормативно-правову і законодавчу базу забезпечення інноваційної діяльності та запропоновано шляхи її коригування. Виокремлено суб’єкти інституційного забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності. Вивчено проблеми у сфері інституційного забезпечення інноваційного розвитку та інституційний інструментарій економічної політики держави. Охарактеризовано основні інститути інноваційної діяльності. Проаналізовано європейський досвід інституційної підтримки та стимулювання інвестиційно-інноваційних процесів.
Досліджено динаміку розвитку туристичного ринку України та Польщі в регіональному розрізі. Здійснено аналіз економічної ефективності діяльності суб’єктів туристичної сфери регіонів України та Польщі за 2017 р., на основі чого поділено регіони на певні групи. Для оцінювання спеціалізації регіонів і воєводств було визначено коефіцієнт локалізації та концентрації. Результати оцінювання локалізації туристичного ринку Львівської та Волинської областей та Підкарпатського і Любельського воєводств за 2012-2017 рр. як регіонів, що є прикордонними, показали, що в досліджуваний період туристичний ринок не мав стабільної динаміки розвитку, оскільки в кожному конкретному досліджуваному регіоні, залежно від періоду, значення показника було як вище одиниці, так і нижче одиниці.
готельні заклади, засоби розміщення туристів, іноземні туристи, туристичний ринок, туристичні потоки
Проаналізовано виконання вимог законодавства України щодо забезпечення оприлюднення інформації про бюджет в ОТГ Львівської області, що створені у 2015-2017 рр. Виявлено позитивні та негативні моменти у відображенні фінансової інформації на сайтах аналізованих ОТГ та узагальнено проблеми та негативні тенденції щодо оприлюднення інформації про бюджетний процес в ОТГ Львівської області. Запропоновано низку заходів з метою покращення інформаційної публічності та прозорості бюджетного процесу на місцевому рівні, зокрема через: здійснення стандартизації процедури оприлюднення інформації про бюджетний процес; посилення персональної відповідальності керівників ОТГ за відсутність належної до оприлюднення на сайті громад фінансової інформації; проведення постійного моніторингу наявності та оновлення на сайтах ОТГ інформації про бюджетний процес з метою своєчасного реагування на появу можливих негативних тенденцій; застосування штрафних санкцій у випадках порушення законодавчих вимог.
бюджетний процес, інформаційна публічність і прозорість бюджетного процесу, оприлюднення інформації, ОТГ, Львівська область
Розвиток сільських територій та аграрного сектору економіки
Розроблено концептуальні положення диверсифікації розвитку сільських територій в умовах децентралізації. Визначено, що для здійснення диверсифікації розвитку сільських територій є вагомі причини, серед яких низький рівень матеріального добробуту та зайнятості сільських жителів, низька рентабельність підприємств агропромислового комплексу, забруднення навколишнього середовища та деградація ґрунтів. Основною концептуальною ідеєю диверсифікації розвитку сільських територій визначено ефективне використання потенційних і наявних можливостей забезпечення розвитку сільських територій. Обґрунтовано, що результатом реалізації концепції диверсифікації розвитку сільських територій є забезпечення конкурентоспроможності сільських територій; підвищення якості життя сільського населення та досягнення екологічної безпеки. Виділено методологічні принципи диверсифікації розвитку сільських територій. Виокремлено фактори стримування та стимулювання процесу диверсифікації розвитку сільських територій в умовах децентралізації. Визначено напрями диверсифікації розвитку сільських територій, серед яких: диверсифікація сільськогосподарського виробництва, диверсифікація несільськогосподарської діяльності та джерел фінансування. Звернуто увагу на доцільність розроблення концепції диверсифікації розвитку сільських територій, яка являє собою сучасну парадигму організації соціальних, економічних та екологічних відносин, побудованої на засадах комплексності, міждисциплінарності та синергетики.
диверсифікація, концепція, розвиток сільських територій, децентралізація, об’єднана територіальна громада, напрями диверсифікації розвитку сільських територій
Обґрунтовано, що ринок праці є складною інтегрованою системою з великою кількістю суб’єктів господарювання та посередників, а також соціально-економічними процесами, неоднозначними поточними завданнями, великими обсягами інформації та постійно зростаючою кількістю зв’язків між контрагентами ринку. Визначено, що баланс між попитом і пропозицією на ринку праці можливий завдяки реалізації стратегічного партнерства між державою, роботодавцями та установами системи професійної освіти, враховуючи соціально-економічні фактори впливу (заробітну плату, безробіття та міграцію). Показано, що аналіз зайнятості, а також структурні характеристики ринку праці необхідно розглядати у контексті прямих і зворотних зв’язків з основними макроекономічними і демографічними процесами. Доведено, що зростання номінальної та реальної заробітної плати сприятиме збільшенню рівня балансування ринку праці в умовах підвищеної міграційної активності і позитивно впливатиме на рівень життя населення.
економічно активне населення, ринок праці, рівень балансування, дисбаланс ринку праці, вакантний попит, поточна пропозиція, міграційна активність
Досліджено особливості майнового оподаткування в Україні. Доведено, що в основну оподаткування майна покладені такі принципи: еквівалентності; платоспроможності та справедливості; фіскальної ефективності та фінансової спроможності; забезпеченості; результативності. Проведений аналіз свідчить, що впродовж 2015-2017 рр. у структурі майнового податку найбільшу частку займає плата за землю. Визначено недоліки системи майнового оподаткування, а саме: не враховується рівень урбанізації території, на якій розташований об’єкт оподаткування; існуючий підхід оподаткування площі нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, не враховує ступінь його фізичного зносу; недотриманий принцип соціальної рівності та недосконалий механізм оподаткування нежитлової нерухомості суб’єктів господарювання та фізичних осіб. Запропоновано на законодавчому рівні до майнових податків віднести нерегулярні податки, тобто податки на передачу власності: на спадщину; на дарування. Для визначення обсягу податку на нерухоме майно та земельного податку слід встановити ставки у відсотках від ринкової вартості об’єкта оподаткування, що дозволить спростити процес адміністрування податків.
оподаткування майна, податок на нерухоме майно, транспортний податок, плата за землю, місцевий бюджет, принципи майнового оподаткування
Структурована наявна різноманітність термінів «ефективність» і «результативність» і визначені особливості кожного поняття та відмінності між ними. Встановлено, що для торговельних підприємств необхідно розділити категорії «результативність» та «ефективність». Доведено, що в умовах ринкової економіки, коли результати роботи одних суб’єктів ринку залежать від чіткості й злагодженості роботи інших суб’єктів, проблема ефективності стає визначальною. Визначено, що запорука успіху будь-якого підприємства, у тому числі торговельного, криється у постійному підвищенні ефективності та результативності діяльності, систематичному аналізі, розробленні та впровадженні заходів, націлених на підвищення її ефективності та результативності. Проаналізовано підходи до оцінювання ефективності та результативності діяльності підприємства, що ґрунтуються на певних показниках, за допомогою яких проводиться аналіз, порівняння та оцінка діяльності підприємства. Доведено, що ця система показників не є ідеальною і не враховує всіх характеристик торговельних підприємств, що впливають на ефективність і результативність їх діяльності. Тому запропоновано розширити цей перелік, додавши туди такі показники, як показник загальної оцінки економічної рентабельності торговельного підприємства, показник ефективності використання торгових площ і непрямі показники рентабельності.
оцінка, ефективність, результативність, підходи, показники, торговельне підприємство
УКР 
ENG
