Обґрунтовано роль державного структурного регулювання національної економіки в умовах високої волатильності економічних циклів. Визначено ключові параметри системи державного регулювання економіки в умовах перманентної структурної трансформації і циклічності національної економіки, а саме: результативність, ефективність, збалансованість інтересів усіх учасників економічних відносин, соціалізація і екологізація економічних процесів. Досліджено еволюцію базових теорій циклічного розвитку економіки та визначено їх основні особливості в питанні факторного впливу на циклічність і структурні перетворення в системі національного господарства. Охарактеризовано науково-методологічний підхід до визначення змісту структурних змін у системі національної економіки як перехід від однієї парадигми розвитку та економічного зростання до іншої парадигми, більш адекватної тим глобальним викликам і внутрішнім запитам, які стоять перед суспільством. Запропоновані авторські визначення структурно-економічного понятійно-категорійного апарату, який відображає трансформаційні процеси в умовах циклічності економіки, зокрема: структура національної економіки (структурний базис); структурні зміни (трансформація, зрушення); структурна політика; структурне реформування (перебудова); структурна криза.
державне регулювання, економічні цикли, структурні перетворення, національне господарство, парадигма розвитку
Проаналізовано підходи до визначення суті концепції сталого розвитку, подано визначення сталого розвитку на основі використання цивілізаційного підходу в термінах «виклик», «відгук». Запропоновано вважати розвиток сталим, якщо він забезпечує спроможність суспільства сформувати адекватні «відгуки» на «виклики», які виникають у процесі цивілізаційного розвитку. Акцентовано увагу на необхідності переходу від економічної до еколого-економічної системи. Запропоновано вважати сталим розвитком еколого-економічної системи розвиток, який в її межах об’єднує в одне ціле екологічні, економічні і соціальні аспекти життєдіяльності суспільства. Обґрунтовано необхідність формування потенціалу сталого розвитку для досягнення цілей сталого розвитку як сукупність різних видів ресурсів та інших чинників, необхідних для досягнення конкретних цілей сталого розвитку. На основі аналізу підходів до трактування поняття «потенціал» розроблено методологічні основи формування потенціалу сталого розвитку еколого-економічних систем.
потенціал, еколого-економічна система, розвиток, сталий розвиток, еколого-економічний потенціал
На прикладі Черкаської області запропоновані стратегічні напрями щодо сприяння охороні, збереженню, відновленню та розвитку природно-заповідних територій, зокрема такі, які стосуються науково обґрунтованого збільшення площ, визначення потенційних утрат вигоди від збереження природних територій і забезпечення їх раціонального функціонування, збільшення частки територій ПЗФ України задля досягнення показників країн-членів ЄС. Здійснено аналіз сучасного стану та визначено напрями пріоритетного розвитку природно-заповідних територій Черкаської області, враховуючи адміністративно-територіальні зміни. Акцентовано увагу на актуальності наукових розвідок щодо висновків про доцільність створення нових природно-заповідних територій та об’єктів природно-заповідного фонду в Черкаській області.
природно-заповідний фонд, стратегія розвитку, рекреаційні території, Черкаська область, екологія
Досліджуються мотиваційні основи міграційної активності молоді Карпатського регіону України. За результатами соціологічного дослідження виявлено низький рівень потенціалу внутрішньої міграції на фоні тотального поширення еміграційних настроїв молоді. З’ясовано, що головними мотивами як внутрішніх, так і зовнішніх можливих міграційних переміщень є належний рівень оплати праці та наявність місця праці. Ці чинники, на думку учасників опитування, також могли б утримати молодь від виїзду за кордон. Крім того, вагомими мотивами до можливого виїзду за кордон на постійне місце проживання є відсутність стабільності і впевненості у майбутньому, а також недостатня можливість професійної реалізації, погані умови праці. За оцінками студентів та учнів закладів вищої і професійно-технічної освіти визначено розмір середньої заробітної плати, здатний уповільнити масову еміграцію молодого покоління за межі своєї країни. Він становить близько 800 євро. Частка осіб, котрі не виїжджали би за кордон за жодних обставин, не сягає 10% опитаних. Результати дослідження підтверджують необхідність розроблення ефективних механізмів регулювання міграційної активності молоді на регіональному та державному рівні.
мотивація, міграційні чинники, оплата праці, міграційна активність, молодь, Карпатський регіон, Україна
Досліджуються окремі аспекти нормативно-правового забезпечення інвестиційної діяльності в Україні та на рівні територій (на прикладі м. Львова) в умовах реформування органів місцевого самоврядування. Розглядається специфіка управління інвестиційною діяльністю територій і виділяються групи потреб місцевого самоврядування, реалізація яких є основою життєдіяльності територіальних громад. Пропонується схема збалансування інвестиційних потреб та інвестиційних можливостей (джерел) як складової управління інвестиційною діяльністю території. Аналізуються напрями державної підтримки економічного та соціального розвитку територій на 2020 р. Досліджуються інвестиції у соціально-економічний розвиток Львівщини за 2017-2019 рр. Визначаються проблеми у сфері залучення інвестицій в економіку міст та ОТГ. Вирішення означених проблем дозволить реалізувати нові підходи до інвестиційної діяльності на територіях місцевих громад з огляду на необхідність забезпечення їх фінансової спроможності та сталого розвитку населених пунктів.
нормативно-правове забезпечення інвестиційної діяльності, інвестиційні потреби, інвестиційні можливості, місцеве самоврядування, ОТГ
Економічні проблеми розвитку видів економічної діяльності
Висвітлено різні підходи до трактування поняття «туристична привабливість». На основі аналізу різних підходів визначено, що туристична привабливість – це властивість певної території (міста, району, області, регіону, країни, групи країн), яка відповідає попиту та потребам туристів. З’ясовано, що на рівень туристичної привабливості впливає низка чинників, серед яких вагоме значення посідають туристичні ресурси та туристична інфраструктура. Відповідно до чинників впливу представлено складові туристичної привабливості. Визначено, що для оцінювання привабливості територій та об’єктів застосовують низку методів і критеріїв, кожен з яких має свої переваги та недоліки. Зазначено, що недоліки окремих методів оцінювання можуть бути мінімізовані завдяки введенню певних застережень. З’ясовано, що у міжнародній практиці туристична привабливість визначається найбільшим попитом серед туристів у регіонах з багатими природними, культурними та історичними ресурсами, цікавим географічним розташуванням, високим рівнем розвитку інфраструктури, що залежить від наявності інвестицій, рекреаційних і туристичних ресурсів, а також екологічного стану регіону. Доведено, що в Україні туристично привабливими є території та туристичні зони, які володіють найбільш цінними елементами екологічного каркасу (лісові масиви, чисті річки, морські узбережжя, озера, водоймища та ін.) і мають визначні історичні пам’ятки та місця. Узагальнено, що доцільність і необхідність кількісного оцінювання туристичної привабливості на рівні країни, сфери чи певного регіону пояснюється виявленням тих територій, стимулювання розвитку яких призведе до можливості отримання позитивного економічного ефекту найближчим часом.
Розглянуто сучасні тенденції експорту м’яса та м’ясної продукції. Проаналізовано динаміку та структурні зміни в експорті м’яса за видами та ступенем переробки (яловичина та телятина, свинина, м’ясо птиці, готові м’ясні продукти). Визначено найбільш перспективні напрями розвитку експорту м’яса (м’ясо птиці) та вказано на можливі загрози зростання імпортозалежності від окремих видів м’ясної продукції (яловичина та телятина, свинина). Побудовано рейтинг найбільших країн-імпортерів м’яса та м’ясної продукції з України, визначено їхню частку у структурі експорту м’ясної продукції. Досліджено зміни у географічній структурі експорту. Доведено низький рівень диверсифікації географії експорту окремих видів м’яса (свинина, м’ясо великої рогатої худоби). Виявлено проблеми розвитку експортного потенціалу м’ясної промисловості України. Означено основні напрями покращення конкурентоспроможності української м’ясної продукції на світовому ринку, що включають комплексне вирішення проблем сільськогосподарського та промислового виробництва м’яса, задля збільшення експортного потенціалу.
виробництво м’яса та м’ясної продукції, зовнішня торгівля, експорт, імпорт, коефіцієнт покриття, географічна структура експорту
УКР 
ENG
