Досліджено перспективи трансформації податкової системи в умовах нестабільності та вплив потенційних змін на податкові надходження місцевих бюджетів. Проаналізовано варіанти податкової реформи в Україні в частині податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати та її можливий вплив на податкові надходження бюджетів територіальних громад під час війни та після її завершення. Наголошено, що податок на доходи фізичних осіб є значущим джерелом наповнення бюджетів більшості територіальних громад. Розглянуто сутність та оцінено три варіанти податкової реформи: податкова реформа «10-10-10», «тотальне» оподаткування, заможні платять більше. Ці варіанти передбачають зміни в системі оподаткування податком на доходи фізичних осіб. Зазначено, що жоден з розглянутих варіантів податкової реформи в частині податку на доходи фізичних осіб неможливо та недоцільно реалізувати в короткостроковому періоді (під час війни та відразу після її завершення) через те, що для збільшення податкових надходжень до бюджетів різного рівня потрібно здійснити низку заходів, які унеможливлять мінімізацію податкових зобов’язань.
Проаналізовано законодавчі акти, які визначають особливості планування процесу відновлення України від наслідків російської агресії. Зазначено, що для ефективного визначення механізмів налагодження соціально-економічної сфери вироблено нову систему територіальної класифікації. Основна увага щодо стимулювання розвитку має зосереджуватися на полюсах зростання, територіях сталого розвитку та територіях з особливими умовами для розвитку. Аргументовано, що процес відбудови має відповідати принципам європейського врядування. Демократичні перетворення, боротьба з корупцією, завершення реформи децентралізації – ключові драйвери ефективного застосування механізмів та інструментів відновлення та стимулювання розвитку регіонів і територій. Здійснення заходів з відбудови в регіонах з найбільшими руйнуваннями та тих, що перебували в стані тимчасової окупації, вимагає адаптивного підходу. Окремо розглянуто порядок відновлення пошкодженої та зруйнованої інфраструктури. Підкреслено, що першочерговим завданням є налагодження транспортних зв’язків і міжрегіональної логістики. Подальші заходи залежать від масштабів завданих збитків і конкретних потреб на місцях. Охарактеризовано роль міжнародної підтримки для успішного виконання урядового плану відновлення.
план відновлення, функціональний тип території, інфраструктура, регіональні полюси зростання, механізми відновлення, регіональна політика
Констатується, що внаслідок активізації життєдіяльності населення, а також через пандемію COVID-19 та російську агресію, які спричинили обмеження на закордонні подорожі та зумовили переміщення громадян у відносно безпечні західні області, в Україні значно зросла популярність внутрішнього туризму. Зазначається, що розвиток внутрішнього туризму має не тільки позитивні, але й негативні сторони, основними з яких є збільшення антропогенного навантаження на регіональні екосистеми, виснаження окремих природних ресурсів і загалом потенційний негативний вплив на довкілля. Передусім впливу зазнають такі види туризму, як екологічний і сільський, що є особливо чутливими до зміни умов навколишнього природного середовища та погіршення екологічної та соціально-економічної ситуації. Розглянуто еколого-економічні обмеження, які виникають у туристичній діяльності. Обґрунтовано необхідність запровадження сталого туризму для збалансованого еколого-економічного розвитку регіонів. Визначено ключові виклики, які постали на шляху розвитку туристичної галузі. Наголошено на пріоритетності врахування екологічних обмежень над соціально-економічними обмеженнями. Проаналізовано роль різноманітних стейкхолдерів у регулюванні сталого туризму.
регіональний розвиток, екологічні обмеження, пропускна здатність екосистем, місцеві громади, стандартизація туризму, сертифікація туризму
Наголошено, що інвестиційна політика справлятиме значний вплив на економічне відновлення України після завданих російсько-українською війною руйнувань. Описано суб’єктний вимір державної інвестиційної політики в Україні та з’ясовано коло державних інституцій, відповідальних за формування державної інвестиційної політики, окреслено межі їхніх повноважень. Суб’єктами інвестиційної політики на загальнодержавному рівні є низка відомств та установ, підпорядкованих Президентові України, Верховній Раді України як законодавчій, а Кабінету Міністрів України – як виконавчій гілці влади. На регіональному рівні суб’єктами інвестиційної політики є установи, що за ієрархією підпорядковуються державним органам влади. Локальний (місцевий) рівень суб’єктів інвестиційної політики представлений органами місцевого самоврядування. Підкреслено, що важливою є потреба вибудовувати зв’язки між суб’єктами державної інвестиційної політики у форматі трикутника «держава – бізнес – громадянське суспільство» для налагодження діалогу й зміцнення довіри. Водночас важливою є співпраця між гілками влади та окремими відомствами, узгодженість і чітка координація їхніх дій, що може вимагати удосконалення чинного законодавства, розширення чи скорочення повноважень окремих інституцій.
інвестиційна політика, інвестиції, суб’єкти інвестиційної політики, державна політика, економічне зростання
Досліджуються трактування поняття «публічні інвестиції» та види публічних інвестицій за різними класифікаційними ознаками. Визначається роль публічних інвестицій у розвитку суспільства та економіки з огляду на економічне зростання, інфраструктурні проєкти та соціальний добробут. Розглядаються ключові аспекти публічних інвестицій та характеризується система публічного інвестування. Доведено, що управління публічними інвестиціями є різноплановою категорією соціально-економічних явищ, яку можна розглядати як мотив і мету функціонування макросистем; рівень автономії економіки, за якого забезпечується досягнення сукупного вектора інтересів структурних елементів макросистеми; якісну характеристику економічної системи, що дає змогу оцінити її життєздатність в умовах трансформаційних змін. Визначено виклики для публічного інвестування в умовах сьогодення з точки зору ефективного використання ресурсів, стійкості до змін і громадської довіри. Наголошується, що оскільки реалізація державних інвестиційних проєктів в Україні здебільшого спрямована на заходи з покращення інфраструктури, в умовах післявоєнної відбудови продумана система публічних (державних) інвестицій може забезпечити як відновлення зруйнованої інфраструктури, так і стимулювати економічне зростання країни.
публічні інвестиції, управління публічними інвестиціями, інституційна підтримка, система, держава
Розглянуто роль домогосподарства як важливої економічної одиниці, що об’єднує членів для задоволення життєвих потреб і використання фінансових ресурсів. Розкрито економічну сутність, функції та зміст домогосподарств. Висвітлено історичний шлях розвитку цього поняття, указано на ключові моменти в еволюції розуміння домогосподарства як фінансової одиниці. Проаналізовано погляди різних економічних течій і шкіл на роль і сутність домогосподарства. Детерміновано відмінності між поняттями «домогосподарство» та «сім’я». Розглянуто домогосподарства з позиції суб’єктів, які мають стратегічну та тактичну мету. Запропоновано класифікацію домогосподарств за різними ознаками. Обґрунтовано важливість розуміння фінансових аспектів домогосподарства, таких як ресурси, доходи, витрати та заощадження, що відображають його економічну стабільність і спроможність задовольняти потреби. Виявлено взаємозв’язок між споживанням і заощадженням, відображеними в рівнянні доходу домогосподарства. Через ретельний аналіз класифікаційних ознак, фінансових аспектів і взаємозв’язку між споживанням і заощадженням розширено розуміння сутності домогосподарств, значення їх для економіки та суспільства.
домогосподарство, фінанси домогосподарств, доходи домогосподарств, витрати домогосподарств, фінансова діяльність, функції домогосподарств, фінансові ресурси
Світове господарство та зовнішньоекономічні відносини
Аргументовано, що під впливом глобальних мегатрендів формуються виклики для національних економік. Оцінено основні глобальні мегатренди, що впливають на економічні, соціальні та екологічні результати. З’ясовано основні тренди, які мають довгострокові тенденції, та виокремлено сфери, які вони охоплюють. Деталізовано основні тренди в економіці. Аргументовано вплив війни в України на глобальну нестабільність. Проаналізовано основні форми економічної дипломатії. Зроблено акцент на інвестиційній, торговельній та фінансовій дипломатії. З’ясовано основні зміни в інвестиційній та зовнішньоторговельній політиці України, що відбулися останніми роками. Серед них важливе місце посідає активізація євроінтеграційних процесів. Проаналізовано зміни в зовнішній торгівлі України, обґрунтовано необхідність посилення експортного потенціалу та розширення присутності на ринках країн світу. Як одну з тенденцій визначено зміну структури прямих іноземних інвестицій в економіку України. Акцентовано на забезпеченні енергетичної безпеки держави та обґрунтовано роль енергетичної дипломатії як складової економічної. Визначено основний фокус економічної дипломатії України в сучасних умовах і в перспективі.
УКР 
ENG
