Порівнюються вертикально-горизонтальні зв’язки вітчизняних виробництв легкої промисловості та аналогічних виробництв країн-членів Євросоюзу. За результатами проведеного дослідження виявлено, що найбільшими споживачами продукції легкої промисловості в Україні є виробництва, які належать саме до цього виду промислової діяльності (текстильне виробництво, виробництво одягу, шкіри та інших матеріалів), а також сектор торгівлі, меблева промисловість, державне управління та оборона. Ключовою проблемою функціонування української легкої промисловості є висока залежність від імпорту, частка якого у проміжному споживанні виробництв становить майже 60%. Аналітично обґрунтовано наявність значного потенціалу вітчизняної легкої промисловості у збільшенні випуску продукції проміжного споживання (матеріалів та комплектуючих) для таких видів економічної діяльності: виробництво гумових і пластмасових виробів; виробництво автотранспортних засобів, причепів і напівпричепів; виробництво інших транспортних засобів; державне управління та оборона; обов’язкове соціальне страхування; охорона здоров’я та надання соціальної допомоги. 

легка промисловість, продукція, виробництво, імпорт, міжсекторальні зв’язки 

Окреслено ключові тенденції розвитку основних видів економічної діяльності в Україні на підставі аналізу динаміки індексів промисловості й сільського господарства упродовж 2012-2018 р Побудовано регіональні структури реалізованої промислової (у розрізі видів промислової діяльності) і сільськогосподарської (у розрізі продукції рослинництва й тваринництва) продукції. Визначено рівень та особливості «промислової» та «аграрної» спеціалізації регіонів за показником внеску промисловості й сільського господарства у ВДВ. Обґрунтовано потенційні ризики для економіки експортоорієнтованих регіонів на підставі діагностики прогнозних трендів світових цін на сировинні товари. 

економічна спеціалізація, промисловість, сільське господарство, структура, валова додана вартість, експорт 

Проведено порівняльну міжрегіональну і транскордонну оцінку соціально-економічного розвитку Закарпатської області. Результати дослідження базуються на аналізі рівня і динаміки таких ключових показників економічного і соціального розвитку регіону, як ВРП у розрахунку на одну особу, рівень зайнятості, рівень безробіття, середньомісячна заробітна плата та ін. За підсумками проведених міжрегіональних порівнянь виявлено невисокий рівень ефективності економіки, але позитивну динаміку окремих показників ринку праці Закарпатської області. Зокрема, з-поміж регіонів України у 2013-2017 рр. область займала 22-ге місце за обсягом ВРП на одну особу і 19-те – за рівнем зайнятості населення. Водночас за рівнем безробіття вона піднялась з 15-го місця у 2013 р. до 10-го у 2018 р., а середньомісячною заробітною платою – з 20-го до 7-го. Транскордонні порівняння показали суттєве відставання Закарпатської області від сусідніх регіонів Польщі, Словаччини, Румунії та Угорщини за значеннями усіх аналізованих показників. Окрім того, визначено регіональну особливість – Закарпатська область і прикордонні регіони, з якими вона межує, суттєво поступаються країнам, до яких вони належать, за рівнем соціально-економічного розвитку. 

соціально-економічний розвиток, транскордонний регіон, міжрегіональні порівняння 

Окреслено ключові тенденції розвитку торгівлі в регіонах України на підставі аналізу динаміки індексу фізичного обсягу роздрібного товарообороту упродовж 2012-2017 рр. Оцінено структурні зміни у роздрібному товарообороті у розрізі продовольчих і непродовольчих товарів. Побудовано регіональну структуру роздрібного товарообороту (за його обсягами у вартісному виразі) та визначено вагомість торгівлі у ВДВ. Розраховано частку імпорту в роздрібному товарообороті регіонів України. 

індекс фізичного обсягу роздрібного товарообороту, структура, продовольчі і непродовольчі товари, торгівля, частка імпорту у роздрібному товарообороті 

Високий рівень залежності національної економіки від імпорту, зокрема продукції переробної промисловості, зумовлює необхідність розвитку імпортозаміщувальних виробництв. Метою статті є аналітичне обґрунтування напрямів імпортозаміщення в Україні на основі результатів оцінювання залежності економіки від імпорту промислової продукції в сегменті кінцевого споживання (у розрізі виробництв переробної промисловості). Виявлено високий рівень (>45%) залежності українського споживчого ринку від імпорту промислових товарів. Найвища імпортозалежність у кінцевому споживанні була характерна для товарів високо – і середньо-високотехнологічних виробництв (81,08% і 73,62% відповідно), а потреба у споживчих товарах двох виробництв (комп’ютерів і автотранспортних засобів), що відносяться до цих груп, на понад 90% забезпечувалась імпортом. Критично високою (>80%) була імпортозалежність від товарів кінцевого споживання і деяких середньо – і низькотехнологічних виробництв (виробництва гумових і пластикових виробів; текстильного виробництва, виробництва одягу, шкіри та інших матеріалів; виробництва меблів, іншої продукції). Результати оцінювання імпортозалежності стали аналітичним підґрунтям для визначення перспективних напрямів імпортозаміщення в Україні. 

імпортозалежність, імпортозаміщення, кінцеве споживання, промислова продукція, виробництва переробної промисловості 

У статті проаналізовано зміни у спеціалізації будівництва регіонів України у 2012-2017 роках і обсягах будівельної продукції. Зміни у спеціалізації будівельного сектора економіки регіонів досліджено за допомогою аналізу структури будівельної продукції регіонів та регіональної структури будівництва України. Тенденції розвитку будівельного сектора економіки регіонів України досліджено за допомогою аналізу індексів будівельної продукції загалом і у розрізі основних видів будівельної продукції. Аналіз індексів будівельної продукції показав стрімке зростання будівництва в Україні загалом та переважній більшості її регіонів у 2016 і 2017 роках. У результаті проведено дослідження зроблено висновок, що виклики 2012-2015 років спричинили негативний вплив на функціонування будівельного сектора регіонів України. Однак, покращення макроекономічного і інвестиційного клімату в країні, а також ефективна реалізація регіональних програм розвитку у 2016-2017 роках сприяли стрімкому зростанню будівництва у більшості областей і підвищенню його диверсифікованості за спеціалізацією і за регіональною структурою. 

будівництво, індекс будівельної продукції, будівлі, інженерні споруди, структура 

Виявлення сильних і слабких сторін української і польської промисловості здійснено шляхом розрахунку системи показників ефективності і активності промислової діяльності, та підсумовуючого інтегрального індексу конкурентних переваг. Результати аналізу значень інтегрального індексу конкурентних переваг промислових секторів економіки України і Польщі за 2011-2016 роки виявили переважання польської промисловості в усі роки аналізованого періоду. Найвагоміші конкурентні переваги промисловості Польщі виявлено за показниками економічної ефективності (рентабельність операційної діяльності, активів і обороту), ресурсної ефективності (продуктивність праці) і інноваційної активності (частка підприємств, що впроваджували інновації у загальній кількості промислових підприємств, частка реалізованої інноваційної продукції в загальному обсязі реалізованої промислової продукції і частка витрат на інновації в загальному обсязі капітальних інвестицій). Причиною збитковості обороту і, водночас, активів вітчизняної промисловості є надмірний обсяг інших (не пов’язаних із основною діяльністю) витрат. З огляду на непрозорий зміст переважної більшості статей цих витрат (а надто «інших»), є необхідність їх деталізації у фінансових звітах підприємств із метою посиленого контролю з боку Державної фіскальної служби України за ними. Для підвищення інноваційності промислового сектора національної економіки необхідно, з одного боку, покращити макроекономічні умови функціонування суб'єктів промислової діяльності в Україні у напрямку сприяння розширенню внутрішнього попиту на вітчизняну промислову продукцію і збільшенню її пропозиції, а також удосконалення системи управління якістю промислової продукції та прискорення міжнародної сертифікації підприємств, а з іншого – підвищити ефективність капіталовкладень та рівень упровадження інновацій у виробництво. Також необхідна поступова переорієнтація інвестиційних потоків у розвиток високо¬технологічних виробництв, зокрема шляхом податкового та митного стимулювання вітчизняних інвесторів і державного гарантування захисту іноземних. Дієвим інструментом податкового стимулювання може стати зниження ставки податку на прибуток (або податкові канікули) для виробників високотехнологічних товарів при одночасному підвищенні цієї ставки для виробників сировинних товарів. 

промисловість, активність, ефективність, інновації, капітальні інвестиції, промислова продукція