Досліджено регіональні диспропорції формування та відтворення людського капіталу України в системі соціального забезпечення в умовах повномасштабної війни та структурних соціально-економічних змін. Уточнено зміст поняття «людський капітал» як сукупності здоров’я, знань, навичок, професійних компетентностей, працездатності й здатності до продуктивної участі в економічному та суспільному житті. Методичну основу становлять системний, порівняльний і регіональний підходи, аналіз наукових публікацій та офіційної статистики, а також групування територій за безпековими, міграційними, демографічними, інфраструктурними й фіскальними ризиками. Актуалізовано емпіричну базу за матеріалами RDNA5, IOM DTM, Світового банку, UNHCR та OECD. Обґрунтовано, що найбільші ризики втрати людського капіталу концентруються у прифронтових, деокупованих, сільських і фінансово ослаблених громадах, тоді як громади-реципієнти зазнають додаткового навантаження на житло та соціальні послуги. Запропоновано регіонально диференційовану, адресну й людиноцентричну модель соціального забезпечення, що поєднує дохідну підтримку з доступними місцевими послугами, реабілітацією, сприянням зайнятості, професійною перепідготовкою, психосоціальною підтримкою та інтеграцією ВПО. Практична цінність результатів полягає в можливості використання їх у регіональних стратегіях відновлення та плануванні соціальних послуг громад. 

людський капітал, регіональні диспропорції, соціальне забезпечення, територіальні громади, соціальні послуги, внутрішньо переміщені особи, повоєнне відновлення 

Розглянуто особливості професії соціального працівника та основні складові системи підготовки фахівців соціальної роботи. Проаналізовано сучасну систему підготовки фахівців соціальної роботи в Україні. Зазначено недоліки та проблеми української системи підготовки соціальних працівників, зокрема низький рівень заробітної плати та недостатнє фінансування системи підготовки, надмірна теоретична та слабка практична підготовка, а також наведено рекомендації щодо її покращення, зокрема вдосконалення освітніх програм, підвищення фінансування та створення умов для підвищення професійного рівня соціальних працівників. Обґрунтовано необхідність реформи вітчизняної системи підготовки фахівців соціальної роботи, яка має стати основою для побудови нової моделі професійної ролі сучасного соціального працівника. Успішному формуванню якісної системи підготовки фахівців соціальної роботи сприятиме якісна освіта та практичний досвід. Висновки аналізу свідчать про те, що удосконалення системи підготовки фахівців соціальної сфери в Україні є необхідним етапом для підвищення якості та ефективності соціальної роботи та забезпечення якісних послуг для осіб, які мають потребу в соціальній підтримці. 

соціальна робота, соціальний працівник, соціальна сфера, системи підготовки фахівців соціальної роботи, професійна роль