Статтю присвячено визначенню ринкової вартості страхових компаній на основі використання дохідного підходу з розрахунком середньозваженої вартості капіталу страховика та прогнозуванням його грошових потоків при оптимістичному, песимістичному та помірному прогнозах діяльності страхової компанії. Запропоновано алгоритм розрахунку вартості страхової компанії методом дисконтування грошових потоків з урахуванням специфіки страхового бізнесу, обґрунтовано підхід до визначення вартості капіталу страховика, формалізовано розрахунок обсягу вільного грошового потоку страхової компанії, наведено методологію його прогнозування. Алгоритм і методологія реалізовані на прикладі однієї з українських non-life страхових компаній. Дохідний підхід дозволяє проводити варіантні розрахунки з огляду на розвиток й інновації в компанії, використовуючи методологію, запропоновану в цьому дослідженні. 

вартість страхової компанії, дохідний підхід, метод дисконтування грошових потоків, середньозважена вартість капіталу, прогнозування 

Проаналізовано особливості застосування пропорційної та непропорційної форм проведення перестрахових операцій, поділ відповідальності між цедентом і перестраховиком для кожної з них. Розглянуто завдання створення оптимальної перестрахової програми, узагальнено дослідження критеріїв оптимальності при формуванні перестрахових програм. Завдання вибору оптимального перестрахового захисту для страховика зводиться до обрання для застосовуваних ним видів перестрахування оптимальних значень лімітів перестраховиків, квот та власного утримання. На основі аналізу реальної статистики однієї з страхових компаній показано, що при достатньо великому страховому портфелі допустиме значення збитковості страхових операцій може досягатися при декількох значеннях лімітів перестраховика чи власного утримання цедента – з цих значень потрібно вибрати те, при якому найвищий нетто-результат від операційної діяльності. Визначено, що найбільш ефективним підходом до оптимізації перестрахування є такий: оптимальним захистом потрібно вважати не ту перестрахову програму, яка дає найкращий найбільш ймовірний результат, а ту, яка дає найкращий результат в середньому для всієї сукупності можливих результатів з врахуванням їх ймовірностей. 

перестрахування, форми перестрахування, розподіл відповідальності, квота, власне утримання, рівень збитковості, оптимізація 

Розглянуто та проаналізовано методологічні підходи до оцінювання економічного еквіваленту вартості життя людини (ЕЕВЖ) з погляду можливостей їх застосування в українських реаліях, зокрема оцінювання згідно з теорією людського капіталу, «за витратами», на основі теорії корисності (виходячи з середньодушового доходу особи за період очікуваної тривалості майбутнього життя та середньодушового валового внутрішнього продукту). Запропоновано застосування інструментарію актуарної математики для оцінювання ЕЕВЖ, зокрема нетто-тарифи пожиттєвого страхування. Оцінено значення ЕЕВЖ для України за всіма описаними підходами. Враховуючи необхідність збалансування соціальних потреб суспільства з економічними можливостями держави і суб’єктів господарювання, на основі проведеного аналізу запропонований кількісний діапазон значень середньостатистичної вартості життя людини, що може бути рекомендований до використання в Україні в розрізі економічних умов, що склалися на певний момент часу. Окреслено також першочергові кроки з практичного впровадження ЕЕВЖ в Україні. Зазначено, що з розвитком економіки, підвищенням рівня життя населення слід періодично переглядати значення ЕЕВЖ, що є необхідною умовою ефективної дії економічних методів управління ризиком. 

вартість життя, методологія, економічний еквівалент вартості життя, методи оцінки вартості життя