Розглянуто теоретичні засади консолідованої соціальної відповідальності у контексті формування механізмів її активізації в Україні. Проаналізовано форми прояву соціальної відповідальності суб’єктів економіки, виявлено синергетичний ефект від реалізації консолідованої соціально відповідальної діяльності підприємств, держави та особи. Досліджено необхідність застосування синергетичного підходу до побудови системи соціально відповідальної діяльності на колегіальних засадах. Розкрито зміни, які мають місце у податковому регулюванні соціальної, громадської та благодійної діяльності. Виокремлено тенденції розвитку сучасної державної політики в Україні, яка спрямована на функціонування інституцій громадянського суспільства як в контексті створення, так і діяльності громадських і благодійних організацій. 

громадські організації, консолідована соціальна відповідальність, синергетичний ефект, соціально відповідальна діяльність, суб’єкти економіки 

Розглянуто особливості сучасного етапу розвитку пенсійного страхування на місцевому рівні (на прикладі Львівської області). Встановлено, що диспропорції соціально-економічного розвитку регіонів посилюють територіальну диференціацію формування та використання фінансових ресурсів Пенсійного фонду України як за показниками сукупних доходів, так і за показниками сукупних видатків. На основі алгоритму дослідження регіональної диференціації з’ясовано, що державна політика регіонального розвитку у сфері пенсійного страхування побудована з урахуванням інтеграції рівнів пенсійного забезпечення громадян, однак це зумовлює додаткове навантаження на Державний бюджет України. Доведено необхідність розроблення оптимізаційних заходів щодо формування та використання фінансових ресурсів пенсійного страхування з урахуванням соціально-економічного розвитку регіонів. 

пенсійне страхування, фінансові ресурси, доходи, видатки, регіон 

Розглянуто питання фінансового забезпечення розвитку територіальних громад крізь призму реалізації адміністративно-територіальної реформи. Визначено основні перешкоди для досягнення ефективності фінансового забезпечення розвитку територіальних громад. Досліджено структуру доходів місцевих бюджетів Львівської області за 2001-2013 рр. Визначено засадничі положення концепції забезпечення фінансової спроможності територіальних громад. Розглянуто запропоновані урядом України кроки щодо зміни податкової системи та міжбюджетних відносин, спрямованих на децентралізацію державних фінансів. Обґрунтовано необхідність досягнення фінансової спроможності територіальних громад, що забезпечить перенесення основної ваги управлінського процесу на місцевий рівень. Запропоновано нарощення обсягів небюджетних фінансових ресурсів, що впливатимуть на підвищення інвестиційної активності територіальної громади. Визначено першочергові завдання парламенту, що створять підґрунтя до більш якісного і обґрунтованого планування розвитку територій. 

фінансове забезпечення розвитку територіальних громад, адміністративно-територіальна реформа, міжбюджетні трансферти, децентралізація, місцеві фінанси 

Обґрунтовано теоретичні підходи до виокремлення такої категорії як «фінанси регіону» та визначення її цільового призначення в забезпеченні ефективного функціонування регіонів; визначення потенціальних і реальних можливостей регіонів у забезпеченні їх соціально-економічного розвитку на базі раціонального використання власного фінансового ресурсу; представлено критичний аналіз діючих на теперішній час механізмів управління фінансами регіонів і виявлення причин їх низької ефективності; обґрунтовано нові напрями забезпечення ефективного управління фінансами регіонів на основі врахування змін і можливостей, що створюються під впливом активізації інтеграційних процесів в Україні і у світовому економічному просторі. Фінанси регіону розглядаються як складова місцевих фінансів (відповідно до структури фінансової системи України) і становлять собою систему економічних відносин з приводу формування, використання та розподілу фінансових ресурсів між суб’єктами економіки в межах окремого регіону задля забезпечення його поточного функціонування та розвитку. 

фінанси регіону, місцеві бюджети, управління, фінансова система регіону 

Досліджуються можливості удосконалення механізму фінансового забезпечення розвитку територіальних громад українських сіл. Обґрунтовано доцільність поширення практики використання такої форми фінансового забезпечення розвитку сільських територіальних громад як самооподаткування, як одного з альтернативних джерел фінансування разових цільових заходів соціально-побутового характеру. Розроблено алгоритм практичної реалізації самооподаткування на рівні територіальної громади, який дозволить створити підґрунтя для активної участі мешканців у розвитку сільських населених пунктів. Наголошено на необхідності поступового розширення джерел та нарощенні обсягів небюджетних фінансових ресурсів, що впливають на підвищення інвестиційної активності територіальної громади на сільських територіях. Запропоновано основні аспекти формування транскордонного співробітництва із сільськими соціально-просторовими утвореннями. 

сільські територіальні громади, механізм фінансового забезпечення розвитку сільських територіальних громад, самооподаткування, імпакт-фактори розвитку сільської громади, політика розвитку сільських районів 

Досліджено проблеми функціонування та фінансування мережі закладів освіти Львівської області та доведена необхідність її реформування у відповідності до змін в економічній та демографічній ситуації. Акцентовано увагу на тому, що поряд зі зростанням частки видатків місцевих бюджетів Львівської області на освітню галузь у загальних видатках області гострою залишається проблема низької ефективності видатків, що зумовлено існуванням великої кількості малокомплектних шкіл, низькою часткою капітальних видатків в освітній галузі. Здійснена оцінка ефективності видатків освіти залежно від якості середньої освіти. Якість одержаних освітніх послуг запропоновано оцінити за результатами зовнішнього незалежного оцінювання знань. Запропоновані основні напрямки оптимізації мережі навчальних закладів дошкільної, середньої та позашкільної освіти. 

видатки місцевих бюджетів, мережа закладів освіти, ефективність видатків, якість освіти, малокомплектні школи 

Розглянуто методичні підходи до оцінки конвергентно-дивергентного розвитку регіонів. На основі використання статистичного та економетричного апарату для визначення конвергенції проаналізовано конвергентно-дивергентний розвиток регіонів за показниками забезпеченості капіталом суб’єктів господарювання. 

конвергенція, регіон, капітал, конвергентно-дивергентний розвиток 

Узагальнено методологічні засади створення та розвитку зарубіжних та вітчизняних кластерів. Дається авторське визначення муніципального кластера. Обґрунтовано доцільність входження фінансових установ в інфраструктурний муніципальний кластер. Розглянуто причини кризового стану підприємств житлово-комунального господарства та причини порушення фінансової дисципліни. Запропоновано вирішення зазначених проблем у межах муніципального кластера. Проаналізовано наявні грошові потоки комунальних підприємств міста Львова. Проведено підрахунок доходів, які отримують комерційні банки за обслуговування комунальних підприємств. Доводиться доцільність створення муніципального банку та запропоновано визначення терміна «муніципальний банк». Визначено його основні функції та особливості активних і пасивних операцій. Доводиться доцільність співпраці муніципального банку з державними органами влади та міжнародними фінансово-кредитними установами. 

муніципальний банк, муніципальний кластер, грошові потоки, інфраструктура, регіональні виробничі кластери, кластерна політика, кластерний підхід в житлово-комунальному господарстві 

Розглядаються підходи до оцінки взаємовпливу фінансового потенціалу регіону та розвитку інноваційної діяльності у ньому. Виокремлено два напрямки такого взаємовпливу: зміна фінансового потенціалу регіону під впливом інновацій в управлінні та взаємовплив інноваційної активності підприємств реального сектору економіки регіону та його фінансовим потенціалом. Досліджено взаємозв’язки між інноваційною активністю промислових підприємств Львівської області та її фінансовим потенціалом на основі використання методу кореляційного аналізу. 

регіон, фінансовий потенціал регіону, інноваційна діяльність, інновації, фінансові ресурси, реальний сектор економіки, фінансування інноваційної діяльності 

Досліджено еволюцію підходів до районування економічного простору України та доведено необхідність його модернізації з огляду на розвиток інноваційних видів економічної діяльності, появу нових організаційних форм підприємницької діяльності, посилення просторової конкуренції та вплив глобалізаційних процесів. Запропоновано нову ідеологію районування, суть якої полягає у переході від територіально-виробничого підходу, основою якого є енерговиробничі цикли, до мережевого, який ґрунтується на структуруванні економічного простору на засадах кластеризації економіки. Проведено компаративний аналіз класичної та нової парадигм економічного районування. Обґрунтовано необхідність реалізації потенціалу міжрегіональних інтеграційних взаємодій регіонів України та формування нових конкурентних на міжнародному рівні економічних районів. 

районування, просторово-інституційна структура економіки, класична парадигма районування, нова парадигма районування, економічний район 

Представлена розроблена методика оцінки впливу інтеграційних процесів на конвергенцію соціально-економічного розвитку регіонів України, яка включає аналіз s-конвергенції та b-конвергенції та дозволяє оцінити просторову кластеризацію темпів розвитку регіонів. Методику апробовано на прикладі українських регіонів, зокрема проаналізовано процеси конвергенції/дивергенції у розвитку українських регіонів у розрізі s- і b-конвергенції. На основі оцінки параметрів моделі мінімально умовної конвергенції автором перевірено гіпотезу про наявність просторової кластеризації середніх темпів розвитку регіонів. На основі використання методу факторного аналізу окреслено найвагоміші чинників динаміки регіонального соціально-економічного розвитку (які зумовлюють траєкторію і динаміку регіонального розвитку та, відповідно, визначають конвергентний чи дивергентний тип розвитку регіонів), що дозволило визначити основні шляхи подолання його асиметричності. 

процеси конвергенції/дивергенції, соціально-економічний розвитoк регіонів, темпи регіонального розвитку