Досліджено тенденції соціально-економічного розвитку сільських територій України. Увагу зосереджено на проблемах поглиблення демографічної кризи, зростання рівня бідності, безробіття, падіння підприємницької активності в сільській місцевості. Окремі показники проаналізовано в регіональному розрізі та показано наявну дивергенцію соціально-економічного розвитку сільських територій держави.
Зокрема, виявлено, що вищі темпи демографічного спаду більш характерні для тих регіонів, у яких частка сільського населення є нижчою за середню по Україні. Крім того, погіршення вікової структури населення в напрямі зниження частки дітей, порівняно з питомою вагою людей старшого покоління, спостерігається у напрямах із заходу на схід та з півдня на північ країни.
Аналіз сутнісних аспектів сільської зайнятості дав змогу встановити, що за приблизно однакових рівнів зайнятості і безробіття населення в міських і сільських поселеннях характерною ознакою сільської зайнятості є порівняно велика частка самозайнятості, яка до того ж, головно, зосереджена в неформальному секторі економіки. Причому така ситуація має під собою реальне інституційне підґрунтя, закріплене у чинному законодавстві України.
Стан і динаміка розвитку підприємницької діяльності в сільській місцевості також не сприяє вирішенню наявних проблем у сфері сільської зайнятості. У понад 34,6% сіл України немає жодного підприємства чи організації, серед них майже 2 тис. сільських населених пунктів з чисельністю мешканців понад 300 осіб. Головним видом діяльності залишається сільське господарство. При цьому кількість малих і середніх сільськогосподарських підприємств поступово скорочується на фоні зростання кількості великих агрохолдингів та одночасного збільшення їхніх земельних банків. Така ситуація негативно позначається на ринку праці та соціальній інфраструктурі сільських територій і вимагає негайного пошуку шляхів подолання несприятливих тенденцій. 

розвиток сільських територій, демографічна криза, зайнятість сільського населення, розвиток підприємництва в сільській місцевості 

Досліджено сучасні тенденції розвитку аграрного сектору економіки України з позиції ефективності використання агровиробничого потенціалу сільських територій. В основу визначення рівня використання агровиробничого потенціалу покладено методику оцінки економічного потенціалу регіону шляхом порівняння обсягів виробництва у періоди підйому та спаду. Доведено, що потенціал не є статичною величиною, а динамічно змінюється у часі залежно від умов його відтворення, ефективності та раціональності використання. Виявлено низку взаємопов’язаних проблем у галузі, серед яких: недостатній рівень матеріально-технічного забезпечення; нераціональне землекористування, що призводить до виснажування та зниження родючості ґрунтів; неконтрольований розвиток вертикально-інтегрованих агропромислових формувань; значна частка господарств населення у виробництві окремих, як правило, трудомістких та економічно непривабливих видів сільськогосподарської продукції; перманентне погіршення демографічної ситуації на сільських територіях. Тому для відновлення та подальшого нарощування агровиробничого потенціалу сільських територій важливе значення має застосування комплексного підходу до вирішення зазначених проблем та орієнтація на збалансований розвиток аграрного сектору економіки. 

потенціал агровиробництва, сільські території, розвиток аграрного сектору економіки