Установлено, що детермінантом методології практики зміцнення резилентності національних і місцевих систем є превентивний аналіз системи резилентності. Визначено етапи розроблення та впровадження концепції стійкості (резилентності) економіки різних рівнів і типів. Доведено, що першоосновою динамічного відновлення та резилентного зміцнення економіки регіонів має бути резилентність національного законодавства. Обґрунтовано концептуальні напрями формування резилентності економіки регіонів в умовах ендогенізації регіонального розвитку: виробництво якісної екобезпечної сільгосппродукції та її експортоорієнтована переробка; повоєнне відновлення, модернізація та розвиток різних видів інфраструктури в регіоні; забезпечення інфраструктурної з’єднаності з ЄС; цифрові трансформація і розвиток; інноваційна трансформація місцевої економіки на засадах смарт-спеціалізації; упровадження принципів «зеленої економіки»; підтримка проєктів і програм міжрегіональної взаємодії територіальних громад на засадах розвитку інститутів громадянського суспільства, суспільних ініціатив, спрямованих на створення умов для малих і середніх підприємств щодо впровадження принципів циркулярного екологічно безпечного виробництва; інвестування в науково-дослідну діяльність; інституційна адаптація механізмів міжнародного та регіонального співробітництва у сфері охорони довкілля; забезпечення системності, збалансованості, узгодженості та публічності у сфері просторового розвитку. 

економіка регіонів, концепція резилентності, ендогенізація регіонального розвитку