Установлено, що детермінантом методології практики зміцнення резилентності національних і місцевих систем є превентивний аналіз системи резилентності. Визначено етапи розроблення та впровадження концепції стійкості (резилентності) економіки різних рівнів і типів. Доведено, що першоосновою динамічного відновлення та резилентного зміцнення економіки регіонів має бути резилентність національного законодавства. Обґрунтовано концептуальні напрями формування резилентності економіки регіонів в умовах ендогенізації регіонального розвитку: виробництво якісної екобезпечної сільгосппродукції та її експортоорієнтована переробка; повоєнне відновлення, модернізація та розвиток різних видів інфраструктури в регіоні; забезпечення інфраструктурної з’єднаності з ЄС; цифрові трансформація і розвиток; інноваційна трансформація місцевої економіки на засадах смарт-спеціалізації; упровадження принципів «зеленої економіки»; підтримка проєктів і програм міжрегіональної взаємодії територіальних громад на засадах розвитку інститутів громадянського суспільства, суспільних ініціатив, спрямованих на створення умов для малих і середніх підприємств щодо впровадження принципів циркулярного екологічно безпечного виробництва; інвестування в науково-дослідну діяльність; інституційна адаптація механізмів міжнародного та регіонального співробітництва у сфері охорони довкілля; забезпечення системності, збалансованості, узгодженості та публічності у сфері просторового розвитку. 

економіка регіонів, концепція резилентності, ендогенізація регіонального розвитку 

Здійснено аналіз наукових підходів до трактування дефініції «смарт-спеціалізація». Досліджено специфіку впровадження смарт-спеціалізації в Європейському Союзі. Головною метою смарт-спеціалізації в ЄС є підтримка економічного зростання та трансформації до економіки знань, враховуючи суспільні виклики та умови, характерні для держав-членів ЄС та їх регіонів. Національні / регіональні інноваційні стратегії для смарт-спеціалізації RIS3 мають базуватись на чотирьох «Cs» принципах смарт-спеціалізації: жорсткий відбір і критична маса (Tough Choices and Critical mass); конкурентна перевага (Competitive Advantage); включення та кластери (Connectivity and Clusters); спільне керівництво (Collaborative Leadership). Методологічно принциповим є акцент на «процес відкриття підприємництва», який включає, крім державного управління, участь підприємців, дослідників та інших соціально-економічних груп, залучення громадянського суспільства в ролі користувача інновацій. Стратегії RIS3 є сучасним, інтегрованим та орієнтованим на місця унікальним інструментом політики економічної трансформації. Законами України не передбачено імплементації європейських підходів до смарт-спеціалізації та поширення європейської кластерної політики. В Україні лише підзаконними актами з листопада 2018 р. регламентовано обов’язковість впровадження засад смарт-спеціалізації у межах розроблення регіональних стратегій розвитку, тобто на регіональному рівні. Розкрито специфіку, протиріччя та проблеми урядового механізму смарт-спеціалізації щодо його системного впровадження на державному, регіональному та місцевому рівнях. Аргументовано наявність ризиків несистемності впровадження засад смарт-спеціалізації при стратегічному плануванні регіонального розвитку та подальшої стагнації процесу інноваційної трансформації регіональних секторів економіки. Обґрунтовано необхідність визначення Законом України «Про інноваційну діяльність» дефініції «смарт-спеціалізація» як інноваційного підходу, що передбачає реалізацію унікального поєднання документами державного планування конкурентних переваг відповідної території та розвитку інноваційної діяльності. Для системної реалізації стратегічного планування регіонального розвитку в Україні на засадах смарт-спеціалізації запропоновано внести зміни до низки законів. 

смарт-спеціалізація, засади смарт-спеціалізації, інноваційний розвиток, стратегія розвитку 

Досліджено методологічні засади та прикладні аспекти стимулювання розвитку сільських територіальних громад у соціально-економічних умовах ЄС. Акцентовано увагу на першочерговій ролі принципів субсидіарності, збалансованого розвитку та багатофункціональної сільської економіки. Виявлено роль інституційного, фінансового, соціального та інформаційного механізмів у стимулюванні розвитку сільських територіальних громад з погляду соціально-економічних пріоритетів ЄС. Сформульовано пропозиції для органів державної влади та місцевого самоврядування щодо адаптації досвіду ЄС у розвитку сільських територіальних громад у сучасних реаліях України. 

сільські територіальні громади, європейська інтеграція, просторовий розвиток, регіональна політика ЄС, децентралізація влади 

Висвітлено причини та наслідки стагнації процесу поліпшення соціально-економічного стану сільських територій в сучасних умовах. Розкрито системні недоліки щодо забезпечення просторового планування сільських територій та виявлено затяжну тенденцію ігнорування територіального чинника їх розвитку. Аргументовано пріоритетність врахування територіального чинника для забезпечення збалансованого розвитку сільських територій та самодостатності об’єднаних територіальних громад. Запропоновано реалізацію інтегрованого поєднання на рівні адміністративного району територіальної. секторальної та управлінської складових державної регіональної політики щодо розвитку сільських територій. Інноваційним інструментом управління розвитком сільських територій визначено комплексну середньострокову програму модернізації сільських територій адміністративного району. Викладено засади формування, зміст та механізм реалізації такої програми. Висвітлено механізм та переваги пріоритетного запровадження планувально-просторового обґрунтування комплексного розвитку сільських територій при реалізації запропонованої програми. 

сільська територія, модернізація сільських територій, механізми модернізації, децентралізація