Стаття присвячена обґрунтуванню можливостей і напрямів використання ESG-підходів у фінансуванні проєктів повоєнної відбудови економіки України. Аргументовано роль ESG-підходів як головного маркера сьогодення в пошуку джерел фінансування для досягнення цілей сталого розвитку та необхідність інтеграції зазначених підходів в основу стратегій і планів повоєнного відновлення країни. Узагальнено статистичну інформацію щодо прогнозів зростання обсягів ESG-активів у світі та потреб у фінансових ресурсах для повоєнної відбудови в Україні. Для досягнення цілей сталого розвитку та повоєнної відбудови України запропоновано використовувати поєднання різних джерел фінансових ресурсів – державного та приватного фінансування, коштів міжнародних інвесторів, грантової та краудфандингової підтримки, а також формувати й розвивати систему спеціалізованих фондів, в основу функціонування яких повинні бути покладені ESG-підходи. Виокремлено комплекс економічних, організаційних, нормативних, інформаційних, інфраструктурних і кадрових проблем у сфері фінансування проєктів на базі ESG-підходів, а також визначено напрями та заходи щодо подолання цих проблем. 

ESG-активність, ESG-підходи, економіка, інвестиції, повоєнна відбудова, сталий розвиток, фінансові ресурси, фінансування 

Охарактеризовано теоретичні засади фінансового консалтингу в управлінні персональними фінансами та його значущість у фінансовому житті домогосподарств країни. Проведено аналіз динаміки інвестування домогосподарствами України в цінні папери, а також структури ринку консалтингових послуг в Європі. Виявлено слабкий вплив персональних фінансів на процеси розвитку ринку цінних паперів за сучасних нестабільних умов економічного розвитку. Розкрито спектр послуг з управління персональними фінансами та здійснення операцій з фондовими інструментами, які надаються фінансовими установами та незалежними фінансовими консультантами. Наголошено на доцільності переорієнтації менеджерів фінансових установ, які працюють у сфері управління персональними фінансами, з формату продавців у формат фінансових консультантів як першорядному чиннику розвитку ринку цінних паперів. Сформовано головні напрями розвитку фінансового консалтингу в управлінні персональними фінансами – шляхом активізації консалтингової діяльності фінансових установ та інтеграції спільних зусиль фінансових установ з незалежними фінансовими консультантами. Окреслено результати позитивного опосередкованого впливу фінансового консалтингу на процеси розвитку ринку цінних паперів. 

персональні фінанси, ринок цінних паперів, управління персональними фінансами, фінансова безпека, фінансовий консалтинг 

Охарактеризовано теоретичні засади впливу бюджетної транспарентності на забезпечення фінансової самодостатності територіальних громад в умовах децентралізації. Виокремлено та розкрито зміст низки основних взаємопов’язаних характеристик і видів бюджетної транспарентності з огляду на врахування головних сфер її прояву. Обґрунтовано, що забезпечення підзвітності органів влади та ефективного залучення громадськості до бюджетного процесу потребує розроблення та реалізації на рівні територіальних громад дієвої комунікаційної стратегії, створення експертних платформ, поширення практики формування місцевих бюджетів на партисипативних засадах, створення та використання єдиної інтегрованої інформаційної системи управління місцевими фінансами. Особливу увагу приділено висвітленню форм залучення громадян до управління фінансами територіальних громад у розрізі етапів бюджетного циклу та можливих ефектів від такої участі. Обґрунтовано напрями зміцнення фінансової самодостатності бюджетів територіальних громад на базі зростання рівня бюджетної транспарентності. 

бюджетна транспарентність, бюджетний процес, децентралізація, місцеві бюджети, територіальні громади, фінансова самодостатність 

Розглянуто теоретико-методичні засади управління фінансовими ресурсами економіки держави: визначено його сутність, завдання і принципи. Під управлінням фінансовими ресурсами економіки держави розглядається система принципів і методів розроблення, ухвалення та реалізації управлінських рішень, спрямованих на формування фінансових ресурсів і підвищення ефективності їх використання всіма економічними суб’єктами-державою, регіонами, окремими підприємствами та установами, домашніми господарствами. Акцентовано увагу на виникненні в Україні певної невідповідності – фінансова система, яка сформована на даний час і забезпечує фінансову підтримку діяльності економічних суб’єктів, навіть за найслабших проявів різного роду ризиків і загроз зазнає дестабілізації, що, у свою чергу, призводить до появи кризи ліквідності, а відтак – до відпливу коштів з економічної системи країни, підвищення рівня інфляції тощо. Обґрунтовано послідовність формування концепції управління фінансовими ресурсами, яка визначає економічні, організаційні й правові засади їх формування, нарощування і використання з метою забезпечення сталого розвитку країни та розв’язання соціальних проблем. Визначено основні напрями розроблення і реалізації концепції: оцінку обсягу фінансових ресурсів; моніторинг їх використання, розроблення відповідного мотиваційного механізму; що стимулюватиме зростання обсягів фінансових ресурсів; виявлення й оцінку ризиків і загроз, які виникають у процесі їх формування та використання, а також розроблення інструментів, спрямованих на мінімізацію зазначених ризиків і загроз у країні. 

конкурентоспроможність, ринкова економіка, сталий розвиток, управління, фінансові відносини, фінансові ресурси