Запропоновано методичний підхід до комплексного оцінювання сучасного стану та результатів діяльності промислового сектора економіки. Проведено аналіз ключових тенденцій розвитку промисловості України на підставі розрахунків значень множини показників, які характеризують активність (виробничу, експортну, інвестиційну, капітальну, інноваційну) та ефективність (ресурсну, економічну) її функціонування. Виявлено основні проблеми розвитку промислового виробництва та окреслено напрямки їх розв’язання.
Досліджено та окреслено проблеми теперішнього стану інфраструктурних об’єктів, що збудовані або реконструйовані до чемпіонату Європи з футболу у 2012 р. в Україні. Здійснено аналіз окремих проектних показників і фінансової звітності державних підприємств «Арена-Львів» та Міжнародного аеропорту «Львів» імені Данила Галицького. Запропоновано шляхи подолання проблем і механізми ефективного управління та розвитку зазначених підприємств, що продовжують власну господарсько-економічну діяльність після проведення футбольного чемпіонату.
Чемпіонат Європи 2012 року з футболу, інфраструктурні об’єкти, державно-приватне партнерство, державне підприємство, Арена-Львів, Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького
У статті досліджено стан економічної безпеки України. Особливу увагу приділено чиннику гібридної агресії, що призвів до погіршення кількісно-якісних характеристик економічної безпеки України. Здійснено аналіз чинників посилення гібридних загроз економічної безпеки в умовах зовнішньої військової агресії. Обґрунтовані інструменти мінімізації гібридних загроз економічній безпеці України у секторі роздрібної торгівлі та сфери споживчих послуг, для вирішення проблеми надмірної імпортозалежності та проблеми зниження купівельної спроможності населення, усунення дисбалансів розвитку галузей реального сектору економіки, усунення економічних перешкод та критичних чинників дестабілізації розвитку внутрішнього ринку праці, детінізації та, зокрема, протидії контрабандним потокам товарів як на непідконтрольні території Донецької і Луганської областей, так і звідти, подолання негативних тенденцій до деактивізації підприємницької діяльності.
Проведено аналіз впливу децентралізації транспортних пільг в Україні в умовах чинного порядку фінансування пільгових перевезень на галузь пасажирських автоперевезень. Встановлено, що соціальні обов’язки з фінансування транспортних пільг перевищують можливості місцевих бюджетів, а джерело фінансування монетизації пільг, як і встановлені законами і чинні соціальні гарантії з надання пільг на проїзд в Україні, не визначене. Обґрунтовано необхідність законодавчого надання місцевим органам влади виключного права на встановлення транспортних пільг, категорій пільговиків, регіональних норм пільгового споживання транспортних послуг та критеріїв відбору особливо вразливих груп населення для успішного формування і функціонування механізму монетизації транспортних пільг за кошти місцевих бюджетів.
децентралізація, монетизація пільг з проїзду транспортом загального користування, фінансування перевезення пільгових категорій пасажирів, місцеві бюджети
Виявлення сильних і слабких сторін української і польської промисловості здійснено шляхом розрахунку системи показників ефективності і активності промислової діяльності, та підсумовуючого інтегрального індексу конкурентних переваг. Результати аналізу значень інтегрального індексу конкурентних переваг промислових секторів економіки України і Польщі за 2011-2016 роки виявили переважання польської промисловості в усі роки аналізованого періоду. Найвагоміші конкурентні переваги промисловості Польщі виявлено за показниками економічної ефективності (рентабельність операційної діяльності, активів і обороту), ресурсної ефективності (продуктивність праці) і інноваційної активності (частка підприємств, що впроваджували інновації у загальній кількості промислових підприємств, частка реалізованої інноваційної продукції в загальному обсязі реалізованої промислової продукції і частка витрат на інновації в загальному обсязі капітальних інвестицій). Причиною збитковості обороту і, водночас, активів вітчизняної промисловості є надмірний обсяг інших (не пов’язаних із основною діяльністю) витрат. З огляду на непрозорий зміст переважної більшості статей цих витрат (а надто «інших»), є необхідність їх деталізації у фінансових звітах підприємств із метою посиленого контролю з боку Державної фіскальної служби України за ними. Для підвищення інноваційності промислового сектора національної економіки необхідно, з одного боку, покращити макроекономічні умови функціонування суб'єктів промислової діяльності в Україні у напрямку сприяння розширенню внутрішнього попиту на вітчизняну промислову продукцію і збільшенню її пропозиції, а також удосконалення системи управління якістю промислової продукції та прискорення міжнародної сертифікації підприємств, а з іншого – підвищити ефективність капіталовкладень та рівень упровадження інновацій у виробництво. Також необхідна поступова переорієнтація інвестиційних потоків у розвиток високо¬технологічних виробництв, зокрема шляхом податкового та митного стимулювання вітчизняних інвесторів і державного гарантування захисту іноземних. Дієвим інструментом податкового стимулювання може стати зниження ставки податку на прибуток (або податкові канікули) для виробників високотехнологічних товарів при одночасному підвищенні цієї ставки для виробників сировинних товарів.
У статті основну увагу зосереджено на особливостях застосування програмно-цільового підходу до управління регіональним розвитком. Визначено сутність програмно-цільового підходу, основні орієнтири та принципи його використання. Виокремлено основні проблеми та перешкоди, які виникають в процесі формування та реалізації обласних цільових програм. Проаналізовано нормативно-правову базу розробки державних та регіональних цільових програм. Узагальнено світовий досвід використання програмно-цільового підходу до управління регіональним розвитком. Запропоновано шляхи підвищення ефективності використання програмно-цільового підходу в управлінні регіональним розвитком для досягнення позитивних соціально-економічних змін.
програмно-цільовий підхід, управління, обласна цільова програма, фінансові ресурси, регіональна політика, програмні заходи
У статті теоретично обґрунтовані засади організаційного та ресурсного забезпечення сучасного розвитку територіальних громад. Проаналізовано різні підходи щодо сутності розвитку об’єднаних територіальних громад (ОТГ) та визначено всі їх особливості. Досліджено ряд перешкод, які існують у процесі досягнення цілей щодо розвитку ОТГ. Розглянуто проблеми функціонування нормативно-правового забезпечення територіальних громад, а саме проаналізовано велику частину нормативно-правових актів щодо їх впливу на функціонування об’єднаних територіальних громад. Показано шляхи фінансової підтримки розвитку регіонів та сформульовано пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення функціонування місцевого самоврядування за рахунок підвищення рівня нормативно-правового забезпечення розвитку територіальних громад.
Розглянуто наукові підходи щодо сутності та значення ендогенно-орієнтованого розвитку регіонів. Проаналізовано теорії економічного розвитку регіонів та розглянуто основні концепції щодо стимулювання їх конкурентоспроможності. Досліджено основні теорії ендогенно-орієнтованого розвитку регіонів з точки зору їх наукової еволюції. Проаналізовано різні підходи щодо сутності, чинників, характеру і форм ендогенно-орієнтованого розвитку регіонів, за допомогою яких можна вдосконалювати економічний потенціал і підвищувати якість життя у регіонах. Розширено уявлення про економічне зростання, розвиток, а також розглянуто різноманіття формулювань диференціації соціально-економічного розвитку регіонів. Досліджено еволюцію концептуальних засад ендогенно-орієнтованого розвитку регіонів. Проведений аналіз економічних теорій ендогенно-орієнтованого розвитку, що дозволяє на підставі синтезу спрогнозувати створення ефективного механізму підвищення рівнів соціально-економічних показників за допомогою теорій кумулятивного і «домінуючого» підходів, застосування індикативного планування і розвитку державно-приватного та інших видів партнерств. Визначено та систематизовано основні складові ендогенно-орієнтованого розвитку регіонів.
ендогенно-орієнтований розвиток, теорія розміщення, теорії конвергенції, теорії регіонального розвитку, концепція регіональних інноваційних систем, умовна конвергенція, сталий розвиток, регіон
Досліджено особливості реформування діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування в умовах децентралізації. Визначено чинники формування економічно самодостатніх об’єднаних територіальних громада, зокрема підприємницької активності. Побудовано алгоритм формування потенціалу створення нових об’єднаних територіальних громад у Львівській області та ступеня залежності діючих від різноманітних факторів на основі регресійної моделі. Виділено вплив прибуткових підприємств та молодого населення на розвиток та створення нових об’єднаних територіальних громадах. Встановлено, що каталізаторами для формування нових об’єднаних територіальних громад у Львівській області є низький рівень життя населення, яке приймає рішення об’єднатися у нові громади заради покращення соціального та економічного становища на їхній території. Запропоновано розгляд соціальних чинників для подальших досліджень формування нових об’єднаних громад у Львівській області.
децентралізація, об’єднані територіальні громади, сталий розвиток, підприємницький потенціал, органи місцевого самоврядування, середньомісячна номінальна заробітна плата
У статті досліджено особливості процесів інституціалізації ринків житла в регіонах України. Наведено схему класифікації секторальної структури ринків житла за різними критеріальними ознаками. Проаналізовано основні етапи розвитку ринків житлової нерухомості регіонів України в контексті формування їх інституційних структур, виокремлено організаційно-управлінські, бюджетно-фінансові та соціокультурні проблеми інституціалізації регіональних ринків житла в державі та окреслено перспективи їх розв’язання на основі формування ефективного інституційного середовища функціонування ринку житла на регіональному рівні.
У статті досліджується питання впливу економічної стійкості холдингової структури на розвиток економіки регіону. Обґрунтовано доцільність формування регіонального лісопромислового холдингу, з’ясовано сутність цього феномену. Наведено зміст визначення економічної стійкості підприємств у трактуванні окремих учених. Розглянуто види економічної стійкості холдингової структури – виробничо-технічна, комерційна, організаційна, інноваційна, соціальна, фінансова стійкості. Показано їхній вплив на розвиток економіки регіону. Зокрема, розвиток виробничого, технічного, технологічного рівня холдингу; розвиток суміжних галузей промисловості; раціоналізація використання лісових ресурсів, підвищення конкурентоспроможності підприємств ЛПК на національному і міжнародному ринках, задоволення попиту населення, скорочення об’єктів управління, стабілізація економіки регіону, підвищення ефективності управління об’єктами господарювання, розвиток рівня корпоративної культури та ін.
Визначено структуру лісової промисловості в регіоні за такими видами економічної діяльності: лісозаготівельна, деревообробна, целюлозно-паперова, лісохімічна промисловості та меблеве виробництво. Установлено міжгалузеві зв’язки лісової промисловості в регіоні і зв’язки, що реалізують організаційно-економічні відносини лісової промисловості у торгівлі на внутрішньому ринку. Встановлено, що лісозаготівельна та лісопереробна промисловості як постачальник своєї продукції і споживач продукції інших галузей пов’язані практично з усіма сферами виробничо-економічної діяльності, що обумовлює торговельні операції між ними на основі системи внутрішньоринкових зв’язків і формує попит і пропозицію продукції на внутрішньому ринку України. Досліджено напрями взаємодії внутрішньої торгівлі та лісової промисловості, визначено вплив екзогенних та ендогенних чинників у розвитку лісової промисловості в регіоні. Визначено, що спеціалізованими організаціями в розвитку лісової промисловості в регіоні можуть бути холдинги та кластери. Доведено, що базовою стратегією розвитку лісової промисловості в регіоні та підвищення конкурентоспроможної її продукції є формування кластерів.
внутрішній ринок, лісова промисловість, кластер, конкурентоспроможність, холдинг
У статті здійснено аналіз особливостей функціонування ринку м’яса в Україні та його вплив на розвиток економіки регіонів. Проаналізовано тенденції розвитку галузі тваринництва у різних формах господарювання та зосереджено увагу на виробництві продукції фермерськими господарствами. Встановлено регіональні особливості розвитку ринку м’яса в Україні. Сформовані пріоритетні напрямки розвитку м’ясної продукції в Україні.. Підкреслюється, що ефективний розвиток м’ясного ринку сприятиме сталому розвитку аграрної сфери в Україні та підвищить конкурентоспроможність вітчизняної продукції. Враховуючи позитивні тенденції розвитку ринку птахівництва та його концентрацію у кількох великих бізнес-групах пропонується провести комплекс організаційних, економічних та регуляторних заходів, які сприятимуть розвитку малих та середніх аграрних підприємств, а також розвитку експортної мережі м’ясних продуктів.
ринок м’яса, тваринництво, м’ясна продукція, державна підтримка
Доведено, що рівень тінізації економічної активності на субрегіональному рівня, зокрема в малих містах України, залишається високим. Обґрунтовано, що тінізація економічних відносин є вагомою перешкодою соціально-економічного розвитку малих міст та сільських територій України, оскільки призводить до зменшення обсягів надходжень до місцевих бюджетів, суттєво ускладнює доступ суб’єктів підприємництва до господарських ресурсів та створює перешкоди розвитку підприємницької ініціативи; деформує розвиток ринку праці та призводить до збільшення офіційного безробіття. Аргументовано, що актуалізувалася потреба в удосконаленні засобів державної політики, спрямованої на детінізацію економіки на субрегіональному рівні, причому переважно економічного характеру, з метою одночасного стимулювання розвитку підприємництва. Визначені такі напрями детінізації економіки на субрегіональному рівні в Україні, як посилення контролю за обсягами діяльності суб’єктів підприємництва, які здійснюють діяльність на пільгових умовах оподаткування, звітності та обліку, зменшення обсягів «човникової» торгівлі, посилення контролю у сфері використання земельних ресурсів, здійснення програм інформування населення про умови започаткування і ведення бізнесу, спрощення погоджувальних та дозвільних процедур при здійснення підприємницької діяльності, – реалізація заходів, спрямованих на нівелювання ризиків розвитку ринку праці на депресивних територіях, запровадження податкових стимулів до інвестування коштів в економіку малих міст.
детінізація економіки, малі міста, сільські території, напрями та засоби державної політики
У статті роботі охарактеризовано важливу роль агломерації у зростанні ВВП країни. Розглянуто аналіз «міських агломерацій» на практиці західних країн. Окреслено роль в агломераціях об’єднаних територіальних громад. Наведено технологічний процес створення спроможних об’єднаних територіальних громад. Обґрунтовано оперативні та стратегічні плани в управлінські діяльності об’єднаних територіальних громад. Визначено основну ціль об’єднаних територіальних громад в їхній економічній ефективності. Розглянуто систему мінімізації витрат бюджетів об’єднаних територіальних громад в частині управлінсько-виконавчих органах місцевого самоврядування. Запропоновано створення дорадчих рад в об’єднаних територіальних громад і окреслені їх основні завдання в системі соціально-економічного планування розвитку та функціонування спроможних об’єднаних територіальних громад в агломерації з розвинутими промисловими центрами. Доведено, що агломерація може бути полюсом економічного зростання і додавати до ВВП країни понад 30%, зокрема це може бути в країнах, які мають багато агломерацій, демонструють високі темпи економічного зростання і раціонально розподіляють валовий продукт.
ВВП країни, агломерація, ОТГ, промислові центри, стратегічне планування, дорадча рада
Розвиток сільських територій та аграрного сектору економіки
Висвітлено причини та наслідки стагнації процесу поліпшення соціально-економічного стану сільських територій в сучасних умовах. Розкрито системні недоліки щодо забезпечення просторового планування сільських територій та виявлено затяжну тенденцію ігнорування територіального чинника їх розвитку. Аргументовано пріоритетність врахування територіального чинника для забезпечення збалансованого розвитку сільських територій та самодостатності об’єднаних територіальних громад. Запропоновано реалізацію інтегрованого поєднання на рівні адміністративного району територіальної. секторальної та управлінської складових державної регіональної політики щодо розвитку сільських територій. Інноваційним інструментом управління розвитком сільських територій визначено комплексну середньострокову програму модернізації сільських територій адміністративного району. Викладено засади формування, зміст та механізм реалізації такої програми. Висвітлено механізм та переваги пріоритетного запровадження планувально-просторового обґрунтування комплексного розвитку сільських територій при реалізації запропонованої програми.
сільська територія, модернізація сільських територій, механізми модернізації, децентралізація
Досліджено основні результати вітчизняної реформи децентралізації у фінансово-бюджетній сфері. Зроблено висновок щодо недосконалості встановлених підходів до формування сільських об’єднаних територіальних громад й потреби перегляду діючих механізмів бюджетного вирівнювання та пошуку резервів наповнення місцевих бюджетів. У цьому контексті на прикладі можливостей створення Дунаївської об’єднаної територіальної громади у Перемишлянському районі Львівської області розглянуто напрями реалізації економічного потенціалу громади через розвиток підприємництва.
У статті розглянуто особливості, основні переваги та загрози функціонування агрохолдингів в аграрному секторі національної економіки. Проаналізовано внутрішні фактори, що послаблюють діяльність великих інтегрованих агроформувань та здійснено оцінку результативності їх фінансово-господарської діяльності. Агрохолдингізація аграрного сектору національної економіки є її природною реакцією на процеси глобалізації та інтернаціоналізації бізнесу у світі. Діяльність агрохолдингових структур в Україні характеризується як значною кількістю переваг для аграрного ринку та економіки в цілому, так і несе в собі певні загрози та супроводжується низкою внутрішніх недоліків даної інтегрованої форми агробізнесу. Вважаємо, що за своїм потенціалом агрохолдинги суттєво випереджають традиційні форми організації підприємницьких структур і потенційно є більш спроможні впливати на соціально-економічний розвиток держави та її регіонів.
агрохолдинги, аграрний сектор національної економіки, результативність фінансово-господарської діяльності
Досліджено особливості трансформації економічного середовища прикордонних регіонів на основі аналізу змін якісних та кількісних характеристик його структурних елементів в умовах поглиблення євроінтеграційних процесів. Окреслено проблеми та напрями соціально-економічного розвитку прикордонних регіонів в умовах лібералізації транскордонного руху товарів та послуг, осіб, капіталів між Україною та ЄС.
прикордонні регіони, структурна трансформація, економічне середовище, державна регіональна політика
У статті досліджено стан інституційного забезпечення лікарського рослинництва в Україні, виявлено основні його проблеми та недоліки. Виявлено та систематизовано інституційну структуру, досліджено базисні, фінансово-економічні, ринкові інститути та нормативно-правове забезпечення. Досліджено еколого-економічні фінансово-організаційні особливості регулювання даної галузі. Обґрунтовано основні напрями розвитку інституційного забезпечення збалансованого лікарського рослинництва в Україні. Проаналізовано позиції та особливості впливу інституціонального підходу на розвиток механізму регулювання лікарського рослинництва. Запропоновано механізм інституційного розвитку лікарського рослинництва в Україні.
Проаналізовано сучасний стан інституціонального забезпечення природокористування в Україні та сусідніх державах. Досліджено особливості фінансового регулювання природоохоронної діяльності та виявлено основні стимулюючі та деструктивні фактори його розвитку в Україні. Запропоновано інструменти економічного регулювання використання природних ресурсів та охорони навколишнього середовища в інституціональному просторі Держави.
екологічні інститути, міжнародні інституції, неурядові організації, інституційне середовище, фінансування, інвестиції
На основі аналізу кращих практик економічно розвинутих країн розкрито особливості прояву фінансової децентралізації в контексті її впливу на економічне зростання регіонів та територіальних громад. З’ясовано джерела формування доходів. Показано, що доходи бюджетів субрегіонального рівня формують (в переважній більшості) місцеві податки, значну питому вагу серед яких становлять майнові податки, причому у федеративних країнах їх вагомість у доходах бюджетів є значно нижчою, аніж в унітарних. Різним країнам властивий різний ступінь децентралізації, однак «багатші» країни більш децентралізовані. Доведено, що не існує оптимального рівня фінансової децентралізації, бо кожна країна йде власним шляхом розвитку. Виокремлено причини фінансової децентралізації, серед яких такі: низька ефективність діяльності сфери освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, державного управління; надмірні витрати на утримання мережі та управлінського апарату; незадовільні темипи впровадження новітніх технологій, дрібні неспроможні громади, бажання підвищити ефективність та якість суспільних послуг, хоча на початку 2000-х років для країн Східної Європи в пріоритеті були завдання розбудови власно демократичної політичної системи. Висвітлено перші кроки фінансової децентралізації в Україні та показано недоліки розпочатої реформи. Визначено пріоритети проведення бюджетної політики в Україні в умовах реформи міжбюджетних відносин.
фінансова децентралізація, місцеві податки, органи місцевого самоврядування, громада, регіон, країни Європейського Союзу
У статті досліджено вплив адміністративно-фінансової децентралізації на соціально – економічний розвиток регіонів. Розглянуто питання формування та фінансування дохідної частини місцевих бюджетів за рахунок податкових та неподаткових надходжень. Проаналізовано джерела та динаміку доходів об’єднаних територіальних громад на основі останніх змін бюджетного та податкового зако¬нодавства, систематизовано пропозиції щодо перспектив фінансової децентралізації. Акцентовано увагу на реформі фінансової децентралізації як однієї з ключових реформ, що дасть змогу побудувати сучасну систему управління держа¬вою і створить умови для розвитку громадянського су¬спільства.
децентралізація, адміністративно-фінансова децентралізація, об’єднані територіальні громади, місцеві бюджети, доходи місцевих бюджетів, бюджетне законодавство, податкове законодавство
Обґрунтовано значення та роль реалізації стратегії розвитку інноваційної інфраструктури як етапу стратегічного управління інноваційною інфраструктурою. Визначено, що у якості основних альтернатив реалізації стратегії розвитку інноваційної інфраструктури України в умовах глобальної конкуренції можуть розглядатися інкрементальна та ітеративна моделі реалізації стратегії розвитку. Встановлено, що основними порівняльними перевагами ітеративної моделі реалізації стратегії розвитку інноваційної інфраструктури України в умовах глобальної конкуренції є: більш високий рівень релевантності вимогам середовища; коротший термін валідації; вищий рівень інклюзивності цілей, методів, інструментів, результатів розвитку інноваційної інфраструктури та національної інноваційної системи, країни, глобальної інноваційної інфраструктури, що формується; ефективніше управління ризиками розвитку інноваційної інфраструктури шляхом скорочення лагу «ідентифікація ризику – усунення ризику»; швидше внесення зміни у зв’язку із зміною цілей розвитку інноваційної інфраструктури в умовах глобальної конкуренції; ефективніше використання ендогенних та екзогенних можливостей, акселераторів розвитку інноваційної інфраструктури; ефективніше управління архітектурою та функціонуванням інноваційної інфраструктури шляхом визначення її дефектів на ранніх ітераціях, а не наприкінці реалізації стратегії; вищий рівень ймовірність реалізації стратегії розвитку інноваційної інфраструктури шляхом підвищення рівня інтеграції та відповідальності всіх функціональних блоків її забезпечення та ін.
інноваційна інфраструктура, стратегія розвитку, модель реалізації стратегії, інкрементальна модель, ітеративна модель, глобалізація
Світове господарство та зовнішньоекономічні відносини
У статті досліджено стан соціально-культурного розвитку розвинених європейських країн таких як: Німеччина, Франція, Італія, Іспанія. Досліджено, що досвід Німеччини показу, що в країні не існує такого центрального органу управління сферою соціально-культурного розвитку, як міністерство культури. Досвід Франції показує, що характерним для цієї країни є спонсорство та запровадження податкових пільг. Досвід Італії полягає у інтересі до спонсорства соціально-культурної сфери. Досвід Іспанії полягає у наповненні фондів, які створені та наповнені від 1,5% культурного податку управляються спільно Міністерством інфраструктури та Міністерством культури. Зазначено, що в Україні, доцільним було б, створення культурних центрів котрі б могли фінансуватися за рахунок державних грантів. На ці центри можна було б покласти зобов’язання щодо утворення мережі з іншими регіональними культурними центрами, що дало б можливість створювати мотивацію до їх об’єднання в частині ресурсів і реалізації спільних проектів.
соціально-культурний розвиток, соціально-культурна сфера, зарубіжний досвід соціально-культурного розвитку, культурні центри
У статті розкрито проблематику адаптації Міжнародних стандартів фінансової звітності для малих і середніх підприємств України в умовах євроінтеграції. Проведений огляд законодавства України з питань врегулювання діяльності суб’єктів малого підприємництва, а також організації обліку та звітності. Приділена увага зарубіжному досвіду впровадження положень Стандарту, наголошується на необхідності проведення підготовчих робіт з адаптації документу в національних умовах.
суб’єкти малого підприємництва, організація обліку, звітність, Асоціація України з ЄС, міжнародні стандарти фінансової звітності для малих і середніх підприємств
Стаття присвячена дослідженню теоретичних основ та прикладних питань формування й розробки стратегічних напрямів розвитку галузі скотарства в аграрних підприємствах з урахуванням державних програм стимулювання виробництва, які мають забезпечити її успішний розвиток в сучасних ринкових умовах.
скотарство, стратегія, розвиток, ефективність, державна підтримка, конкурентоспроможність, ринок
УКР 
ENG
