Розкрито роль та місце людини у розвитку постіндустріального суспільства та визначено особливості формування нового типу взаємовідносин з техносферою, обумовлені соціалізацією технологій й впровадженням результатів четвертої промислової революції. Підкреслюється, що соціалізація сучасного технологічного розвитку суттєво впливає на свідомість та поведінку людини, ставить її перед серйозними викликами, що вимагає формування новітніх моделей поведінки й відповідних компетенцій. Показана роль керівних органів у розробці політики цифровізації та прогнозуванні ризиків впливу новітніх технологій.
четверта промислова революція, суспільство, людина, соціальний розвиток, соціалізація, технології
Надано характеристику тенденціям розвитку соціальної сфери та забезпечення соціальної безпеки України. Визначено головні загрози функціонування соціальної сфери та формування системи соціальної безпеки в Україні. Ідентифіковано проблемні аспекти конвергенції соціальної безпеки України та ЄС. Сформовано базис стратегії зміцнення соціальної безпеки України. Обґрунтовано стратегічні пріоритети, інструменти та засоби державної політики конвергенції системи соціальної безпеки України та ЄС.
соціальна безпека, соціальна сфера, соціальний розвиток, конвергенція, Україна, ЄС, стратегія
Високий рівень залежності національної економіки від імпорту, зокрема продукції переробної промисловості, зумовлює необхідність розвитку імпортозаміщувальних виробництв. Метою статті є аналітичне обґрунтування напрямів імпортозаміщення в Україні на основі результатів оцінювання залежності економіки від імпорту промислової продукції в сегменті кінцевого споживання (у розрізі виробництв переробної промисловості). Виявлено високий рівень (>45%) залежності українського споживчого ринку від імпорту промислових товарів. Найвища імпортозалежність у кінцевому споживанні була характерна для товарів високо – і середньо-високотехнологічних виробництв (81,08% і 73,62% відповідно), а потреба у споживчих товарах двох виробництв (комп’ютерів і автотранспортних засобів), що відносяться до цих груп, на понад 90% забезпечувалась імпортом. Критично високою (>80%) була імпортозалежність від товарів кінцевого споживання і деяких середньо – і низькотехнологічних виробництв (виробництва гумових і пластикових виробів; текстильного виробництва, виробництва одягу, шкіри та інших матеріалів; виробництва меблів, іншої продукції). Результати оцінювання імпортозалежності стали аналітичним підґрунтям для визначення перспективних напрямів імпортозаміщення в Україні.
імпортозалежність, імпортозаміщення, кінцеве споживання, промислова продукція, виробництва переробної промисловості
Визначено соціально-економічну роль корпоративних торгових мереж у контексті модернізації сфери товарного обігу в Україні. Визначено, що мережева форма організації торгівлі є ефективним способом формування конкурентних переваг сучасних підприємств. Розглянуто три основні групи чинників, що впливають на формування та розвиток корпоративних торгових мереж: економічні, демографічні, містобудівні. Встановлено, що основні тенденції розвитку великих корпоративних торгових мереж на території України відповідають загальносвітовим тенденціям. Визначено найбільші торгові мережі України за часткою роздрібного товарообороту торгових підприємств, кількістю торгових об’єктів мережі та обсягу виторгу з квадратного метра торгової площі. Охарактеризовано вплив корпоративних торгових мереж на соціально-економічний розвиток регіону, що полягає у стимулюванні економічної, соціальної, креативної складової економіки. Встановлено, що особливо привабливими для розширення діяльності корпоративних торгових мереж є території великих міст. Визначено основні тенденції розвитку великих корпоративних мереж, що вказують на: певну стабілізацію економічної ситуації в Україні; якісний стан бізнес-клімату, який визначає прихід на українських ринок великих міжнародних рітейлерів; планування власного розвитку враховуючи економічні можливості населення (розвиток «private label» та локальних торгових мереж) тощо.
Наведено загальну характеристику хімічних підприємств Західного регіону. Виявлено, що ключову частину займають підприємства з виробництва основної хімічної продукції, добрив і азотних сполук, пластмас і синтетичного каучуку в первинних формах (40%). Найбільшими з них є: ТОВ «Карпатнафтохім» та ПрАТ «Рівнеазот». Частка зазначених підприємств в обсязі реалізованих хімічних речовин і хімічної продукції регіону становить близько 87%. Наведено загальну характеристику діяльності цих підприємств. Охарактеризовано хімічні підприємства регіону, що розвиваються: ТОВ «Карпатсмоли», ТзОВ «Поліком», ТзОВ «Полікем», ТзОВ «Живиця плюс» і ПАТ «Львівський хімічний завод». Виявлено проблеми розвитку хімічних підприємств Західного регіону, зокрема: екологічні проблеми, необхідність сприяння розробленню сировинних ресурсів, організація нових виробництв та інші, а також, запропоновано шляхи їх вирішення.
хімічна промисловість, хімічні підприємства, хімічне виробництво, обсяг реалізованих хімічних речовин і хімічної продукції
Проведено кластерний аналіз регіонів України за потенціалом розвитку хімічної промисловості. За результатами кластерного аналізу регіони розподілено на три кластери: кластер з високим рівнем розвитку хімічної промисловості, кластер з потенціалом розвитку хімічної промисловості, кластер з низьким рівнем розвитку хімічної промисловості. Встановлено тенденції регіонального розвитку хімічної промисловості в часовому аспекті. Досліджено зміни у регіональній структурі хімічної промисловості упродовж 2012-2017 рр. Поглиблено аналіз регіонального розвитку хімічної промисловості шляхом порівняння результатів кластерного аналізу з особливостями розміщення сировинних центрів хімічного виробництва. За результатами дослідження визначено три категорії областей: області із стабільним розвитком, які використовують наявний потенціал; області, які недостатньо використовують потенціал; малоперспективні регіони, які мають слабку сировинну базу та невисокий економічний потенціал.
хімічна промисловість, потенціал розвитку хімічної промисловості регіонів, кластерний аналіз
Проаналізовано нормативно-правову базу регулювання продовольчого забезпечення населення зарубіжних країн і визначено основні пріоритети для України. Визначені функції регулювання продовольчого забезпечення та система заходів їх реалізації. Встановлено, що основну роль у всій системі державного регулювання продовольчого забезпечення в досліджених зарубіжних країнах має підтримка відповідного рівня цін і цінової рівноваги. Проаналізовано механізм тарифних квот Європейського Союзу для українських виробників продовольчої продукції. Визначено основні проблеми та переваги такої співпраці. Запропоновано можливості використання зарубіжного досвіду регулювання системи продовольчого забезпечення у вітчизняній практиці.
аграрна політика, Європейський Союз, зарубіжний досвід, нормативно-правове регулювання, продовольче забезпечення, сільське господарство
Розглянуто різні методологічні підходи до розкриття сутності державної регіональної політики. Проаналізовано основні проблеми та перешкоди в управлінні регіональним розвитком. Визначено ризики, які пов’язані з реалізацією державної регіональної політики. Зроблено акцент на тому, що при розробці та впровадженні державної регіональної політики в Україні й досі відсутнє єдине бачення шляхів, механізмів та інструментів узгодження трьох взаємопов’язаних і взаємозалежних складових комплексного виміру регіонального розвитку: секторального, територіально-просторового та управлінського. Наведено основні підходи до управління регіональним розвитком у сучасних умовах. Проаналізовано основні інструменти реалізації державної регіональної політики України та країн-членів ЄС. На основі врахування важелів впливу пасивної та активної регіональної політики визначено її засадничі детермінанти.
регіональний розвиток, державна регіональна політика, регіональне управління, інноваційні підходи, інструменти реалізації
Запропоновано підходи до формування механізму економічної координації діяльності об’єднаних територіальних громад. Необхідність формування механізму координації економічної діяльності об’єднаних територіальних громад є наслідком розуміння того, що локальні (громада) і регіональні процеси взаємозв’язані і взаємозалежні, співвідносяться як частина і ціле, що є умовою забезпечення цілісності та інтегрованості регіональної економіки. На основі аналізу світового досвіду обґрунтовано, що одним з ефективних інструментів розв’язання проблеми взаємозалежності громад є посилення економічної координації їх господарської діяльності, що дозволяє узгодити їх інтереси, мобілізувати наявний ресурсний потенціал на розв’язання ключових проблем їх життєдіяльності. Значна увага приділена обґрунтуванню чинників, які зумовлюють необхідність міжтериторіальної економічної координації ОТГ у сфері економічної діяльності, реалізації соціальної політики, раціонального природокористування, що географічно межують і взаємодіють між собою. З’ясовано принципи, форми та методи економічної координації, які дозволяють на партнерських засадах сприяти розвитку міжтериторіальної кооперації, утворенню партнерств, формуванню різних інтеграційних формувань, кластерів тощо.
об’єднані територіальні громади, координація, механізм, взаємодія, інтереси, розвиток
У статті здійснено аналітичну оцінку вітчизняного досвіду реалізації механізму секторальної бюджетної підтримки ЄС у сфері регіональної політики. Зокрема, визначено основні напрями реалізації цього механізму відповідно до затверджених урядом програм регіонального розвитку, здійснено аналіз нормативно-правової бази для реалізації програм секторальної бюджетної підтримки в Україні, проаналізовано активність регіонів у підготовці та поданні проектів на конкурс за програмами секторальної бюджетної підтримки у 2017 р. Основну увагу зосереджено на оцінці структури проектів за кількістю, обсягом фінансування та напрямами секторальної бюджетної підтримки у 2017 р. на прикладі Львівської області, оскільки вона є лідером за кількістю поданих і виграних проектів серед усіх регіонів України. Виявлено основні проблеми реалізації механізму, які потребують удосконалення, з метою більшої адаптації та ширших можливостей застосування для України.
секторальна бюджетна підтримка ЄС, механізм співпраці, державна регіональна політика, фінансова допомога ЄС
У статті досліджено організаційно-правовий механізм формування системи прогнозних та програмних документів соціально-економічного розвитку ОТГ, зокрема в частині формування системи моніторингу як одного із ключових аспектів організаційно-економічного механізму управління соціально-економічним розвитком громади. Встановлено, що у зв’язку із варіативністю визначених у стратегіях і відображених у планах розвитку пріоритетів та індикаторів у різних ОТГ відстежити порівняльну динаміку та здійснити моніторинг та оцінку соціально-економічного розвитку усіх ОТГ у загальнонаціональному масштабі наразі неможливо. Запропоновано в умовах відсутності вичерпної методики моніторингу та оцінки соціально-економічного розвитку об’єднаних територіальних громад для порівняльного аналізу / оцінки використати усі можливості консолідації статистичних даних по ОТГ, у тому числі показники макроекономічної, інфраструктурної, соціальної ефективності тощо.
децентралізація, об’єднана територіальна громада, моніторинг, соціально-економічний розвиток
Беручи до уваги процеси соціальних та кліматичних змін на глобальному рівні, все більше міст у всьому світі переформатували стратегії розвитку в напрямі впровадження «розумних» реформ з метою забезпечення сталого розвитку, збільшення виробництва енергії за рахунок розширення бази відновлювальних ресурсів і покращення системи управління утилізації сміття. Апгрейд до розумного міста означає покращення якості життя жителів урбанізованої території шляхом забезпечення можливостей для культурного, економічного та соціального розвитку у здоровому, безпечному та надихаючому навколишньому середовищі. Здійснено аналіз найбільш ефективних ініціатив у межах концепції «розумного» міста, що стосуються розвитку «зелених» споруд з особливим акцентом на концепції вертикального озеленення. Наводиться детальна характеристика позитивних ефектів від встановлення конструкцій «зеленого» полотна. Серед наведених переваг реалізації цих технологій зменшення викиду забруднювачів, які є рушійними силами парникового ефекту, та економія на електроенергії є найбільш значущими. За результатами аналізу ефективності імплементації концепції вертикального озеленення розроблені пропозиції щодо розвитку чи покращення стратегій сталого розвитку урбанізованих територій з наголосом на «зелені» та «розумні» технології.
«розумне» місто, «зелені технології, концепція розумного міста, концепція вертикального озеленення, вертикальне озеленення
Проаналізовано сучасні тенденції транснаціоналізації ділової активності у великих містах України. Визначено чинники її активізації на сучасному етапі розвитку. Розкрито переваги та недоліки транснаціоналізації міських економік у контексті модернізації діяльності транснаціональних корпорацій (ТНК). Розроблено пропозиції щодо механізмів регулювання діяльності іноземних і вітчизняних ТНК. Запропоновано підходи до впровадження інструментів регулювання транснаціоналізації економіки великих міст України, реалізація яких повинна сприяти покращенню бізнес-середовища, адаптації міської економіки до особливостей глобальної економіки та підвищенню його інвестиційної привабливості.
транснаціоналізація, глобалізація, глокалізація, великі міста, прямі іноземні інвестиції, транснаціональна корпорація, державне та міжнародне регулювання
Визначено роль, основні проблеми та перешкоди формування й розвитку підприємництва об’єднаних територіальних громадах. Проведено аналіз підприємницького потенціалу Львівської області та його вплив на створення об’єднаних територіальних громад. Встановлено, що у районах з найнижчою заробітною платою утворено найбільше територіальних громад. Для визначення потенціалу підприємницької активності проведено ранжування громад за щільністю населення та районів Львівської області за часткою молодих людей, прибутковістю підприємств та їх фінансовим результатом. Виявлено значний трудовий потенціал Львівщини для розвитку молодіжного підприємництва, зокрема у Яворівському, Золочівському і Жовківському районах.
місцеве самоврядування, децентралізація, об’єднані територіальні громади, молодіжне підприємництво, трудовий потенціал, середній клас
Розвиток сільських територій та аграрного сектору економіки
За роки глибоких інституційних трансформацій постсоціалістичного періоду в Україні суттєво загострились проблеми соціально-економічного розвитку сільських територій. У зв’язку з цим особливо актуальною потребою є модернізація системи управління сільським розвитком і перехід до селозберігаючої моделі розвитку аграрного підприємництва. У статті наголошується, що така модернізація вимагає суттєвого поглиблення й розширення свого теоретико-методологічного підґрунтя. У цьому контексті відзначено роль соціоекономіки як міждисциплінарного наукового напряму, що сприяє глибшому розумінню економічних і соціальних аспектів сільського розвитку та їх взаємозв’язків. Розглянуто сутність, концептуальні засади й особливості практичної імплементації соціоекономічного підходу до модернізації системи управління розвитком сільських територій в умовах децентралізації владних повноважень і реформування місцевого самоврядування. Окремо наголошується на необхідності активізації процесів самоорганізації місцевих громад шляхом ширшого використання соціальних інновацій.
сільські території, модернізація системи управління, новий прагматизм, селозберігаюча модель розвитку, соціоекономічний підхід, децентралізація, місцеве самоврядування, соціальні інновації
Проаналізовано просторову концентрацію найбільших агрохолдингових компаній України за розміром земельного банку та продуктивність сільськогосподарського виробництва великих агропідприємств у регіонах України, здійснено рейтингування регіонів за обсягами сільськогосподарського виробництва. Розраховано значення інтегрального індексу розвитку сільського господарства для кожної з областей та проаналізовано взаємозалежність між продуктивністю сільськогосподарського виробництва великих аграрних підприємств і цим показником.
агрохолдингові компанії, соціально-економічний розвиток регіонів, земельний банк, продуктивність сільськогосподарського виробництва, інтегральний індекс розвитку сільського господарства
Визначено особливості та проблемні питання соціального захисту військовослужбовців-учасників АТО в умовах загострення військово-політичної ситуації в країні. Оцінено рівень задоволення потреби в отриманні учасниками АТО пільг, компенсацій, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Охарактеризовано проблемні питання у реалізації державних гарантій соціального захисту учасників АТО у частині медичного, реабілітаційного, житлового, освітнього, трудового, інфраструктурного характеру, власності на землю. Запропоновано заходи щодо зниження або запобігання негативного впливу соціальних ризиків на військовослужбовців, які через особливості своєї службової діяльності не мають іншого джерела отримання гідних умов для існування. Показано місце і роль різних суб’єктів соціальної відповідальності у військовому середовищі в системі соціального захисту військовослужбовців.
соціальний захист, військовослужбовці, АТО, державні гарантії, соціальна відповідальність
Проаналізовано головні регіональні відмінності поширення бідності в Україні за окремими критеріями. Оцінено вплив підвищення мінімальних соціальних стандартів на частку бідного населення в регіонах країни. Виявлено тенденцію до зниження обсягів та рівня надання потребуючим громадянам соціальної підтримки у формі грошової та натуральної допомоги. Вказано на незначні позитивні зрушення в напрямі зменшення частки витрат на харчування в сукупних витратах домогосподарств, яка, однак, залишається у 4 рази вищою, ніж у країнах ЄС.
бідність, регіон, прожитковий мінімум, мінімальна заробітна плата, грошова та натуральна допомога, витрати на харчування
Досліджено рівень забезпеченості населення Закарпатської області, як поліетнічного регіону, окремими видами соціальної інфраструктури, зокрема у міських та сільських поселеннях. Вивчено динаміку окремих показників дошкільних навчальних закладів у міських і сільських поселеннях регіону. Досліджено рівень забезпеченості населення загальноосвітніми послугами, зокрема у розрізі мов навчання дітей (українська, російська, румунська, угорська). Проаналізовано динаміку видатків зведеного бюджету області та визначено роль соціальних видатків (у т. ч. видатків на освіту). Вивчено поточний стан фінансування видатків місцевих бюджетів на освіту за рахунок освітньої субвенції з державного бюджету. Досліджено окремі додаткові позабюджетні джерела фінансування видатків на освіту, які особливо актуальні у поліетнічних регіонах (участь у проектах транскордонного співробітництва, пряма фінансова допомога іноземних урядів своїм національним меншинам). Вивчено рівень задоволення населення послугами навчальних закладів різного типу (у т. ч. у розрізі етноменшин).
освіта, заклади освіти, регіон, національні меншини, видатки місцевих бюджетів, фінансування закладів освіти, транскордонне співробітництво
Визначено роль та місце суб’єктів ринку міграційних послуг у системі інституційного середовища управління міграційними процесами в Україні. Проаналізовано діяльність основних суб’єктів ринку міграційних послуг (Державної міграційної служби, Центру надання адміністративних послуг, Державного підприємства «Документ», іноземного посольства, консульських установ, пунктів подачі візових анкет). Обґрунтовано необхідність оптимізації ресурсного забезпечення суб’єктів та популяризації їхньої діяльності. На основі дослідження запропоновано сформувати єдину інформаційно-пошукову базу для отримання чіткої, повної та достовірної інформації про надання усього спектру міграційних послуг.
ринок міграційних послуг, суб’єкти ринку міграційних послуг, Державна міграційна служба, посольства, ЦНАП, інституційне середовище
Здійснено аналіз функціонування сфери охорони здоров’я на загальнодержавному рівні, зокрема визначено динаміку обсягів бюджетного фінансування системи охорони здоров’я України, а також темпів приросту загальних витрат на охорону здоров’я з розподілом за джерелами надходження; здійснено оцінку загальних витрат на охорону здоров’я на душу населення та у співвідношенні до ВВП держави; проведено аналіз видатків на охорону здоров’я у регіональному вимірі з урахуванням рівня забезпечення мешканців медичним обслуговуванням. Це дало змогу оцінити сучасний стан фінансового забезпечення сфери та можливості держави забезпечити соціальні гарантії кожному громадянину щодо охорони здоров’я. Окреслено тенденції та перешкоди функціонування медичного страхування у загальнодержавному та регіональному вимірах, а саме: проаналізовано динаміку обсягів, темпи приросту валових страхових премій і виплат на ринку добровільного медичного страхування; визначено параметри розвитку ринку медичного страхування в Україні; визначено рейтинг регіонів України за обсягами зібраних страхових премій за добровільним медичним страхуванням. Це дозволило виявити бар’єри та передумови впровадження та розвитку системи обов’язкового медичного страхування в умовах сучасних трансформацій у сфері охорони здоров’я.
Досліджено сутність стійкості банківської системи. Враховуючи значну нестабільність економічного розвитку в Україні, прискорені зміни структури її соціально-економічного середовища, визначено особливості забезпечення стійкого розвитку економіки загалом та банківської системи зокрема. За результатами аналізу основних показників функціонування вітчизняної банківської системи з’ясовано, що сповільнення активності банківського сектору, зниження довіри до нього, відсутність прогнозованих трендів розвитку є однією з головних причин кризових явищ в економіці. Встановлено вплив означених показників на забезпечення стійкості банківської системи. Визначено зміст антикризового регулювання банківської системи та з’ясовано його роль в умовах фінансової нестабільності. Узагальнено основні заходи антикризового регулювання банківської системи в умовах глобальної нестабільності.
банківська система, стійкість банківської системи, криза, кризові явища, антикризове регулювання, грошово-кредитна політика, стратегії банківської системи
Подано теоретичне дослідження становлення системи місцевих бюджетів як основи реалізації місцевого самоврядування на різних етапах розвитку української держави. Здійснено періодизацію розвитку системи місцевих бюджетів на українській території. Досліджено особливості формування місцевих бюджетів УРСР. Охарактеризовано вплив розвитку місцевих бюджетів СРСР на формування бюджетної системи незалежної української держави. Визначено основні етапи розвитку місцевих бюджетів у період існування незалежної України. Наведено трактування поняття «місцеві бюджети» вітчизняними вченими, які займаються дослідженням цієї категорії. Визначено особливості трактування поняття економістами різних епох і держав. Запропоновано підхід до визначення місцевих бюджетів як системи економічних відносин. Такі взаємовідносини запропоновано розглядати у трьох формах: організаційній, економічно-фінансовій та суспільно-політичній. Наведено основні ознаки місцевих бюджетів. Охарактеризовано основні функції місцевих бюджетів: акумуляційну, розподільчу, регуляторну, облікову, стабілізаційну, контрольну та функцію забезпечення самостійності. Проведено дослідження особливостей законодавчого визначення категорії «місцевий бюджет». Акцентовано увагу на питання впливу децентралізаційних процесів на розвиток місцевих бюджетів.
місцеві бюджети, ознаки місцевих бюджетів, місцеве самоврядування, адміністративно-територіальна реформа, децентралізація
Світове господарство та зовнішньоекономічні відносини
Реалізація реформи вищої освіти, що зветься «Конституція науки», має певні інформаційні потреби у сфері створення нового стратегічного управління державним університетом і визначення його організаційної структури. Ефективність і продуктивність вищої освіти у Польщі та світі нерозривно пов’язані з проблемами фінансування та контролю витрачання ресурсів. Поправка до Постанови Міністерства науки та вищої освіти про розподіл коштів з державного бюджету для державних і приватних університетів у грудні 2016 р. є ознакою змін у ставленні до виконання завдань, покладених на університети, запускає процеси адаптації державних університетів і ставить питання: як саме керувати університетом та яка модель управління є найбільш ефективною для конкретного університету? Обидва підходи – і «проякісний», і побудований на потенційній внутрішній зміні організації університетів – спричинять необхідність різного ставлення до способу представлення інформації для прийняття управлінських рішень. Контроль як функція менеджменту відіграватиме значну роль у державних вищих навчальних закладах. Це пов’язано з швидким розвитком інформаційних систем, впроваджених у державних вищих навчальних закладах («єдина система управління інформацією»), а також з вимогою більш ефективного управління державними коштами. Мета статті – визначити інформаційну основу прийняття рішень, необхідну для ефективного управління державним університетом в умовах зміни законодавства про вищу освіту та оцінка функціонування нових правил розподілу бюджетних коштів задля підвищення ефективності освітнього процесу. У статті для аналізу використано дані обраного державного університету економічного профілю.
реформа вищої освіти, розподіл кошів державного бюджету між університетами, ефективність діяльності університету, інформаційна система державного університету
Обґрунтовано роль процесів регіоналізації у формуванні світового економічного порядку. Відзначено, що в системі міжнародних економічних відносин з’являються нові імперативи формування світового економічного порядку, що обумовлено змінами у складі та функціональними змінами основних «акторів» глобального простору, кризою в глобальному управлінні. Встановлено, що трансформація системи міжнародних відносин і світового порядку відбувається під впливом різновекторних впливів глобалізації і регіоналізації. Розкрито теоретичні підходи до розуміння глобальної регіоналізації та аргументовано, що регіоналізація на глобальному рівні відображає регіональне структурування глобального простору. Проаналізовано регіональні асиметрії глобального економічного простору. Наголошено увагу на можливостях виникнення конфліктних інтересів в окремих регіонах світу через неузгодженість інтересів. Аргументовано появу альтернативних моделей регіонального співробітництва в умовах глобалізації.
глобалізація, регіоналізація, глобальна регіоналізація, економічна інтеграція, інтеграційні об’єднання, новий світовий економічний порядок
Розглянуто природу двосторонньої взаємодії підприємництва і безпеки. З одного боку, безпека є елементом інфраструктури бізнесу, необхідним для його успішного функціонування і розвитку, з іншого – областю підприємницької діяльності у сфері послуг, яка своєю чергою може бути деталізована на конкретні види послуг безпеки. Виявлено та класифіковано аспекти загроз безпеки, у тому числі найбільш важливі з них: економічний і соціальний. Економічний аспект безпеки полягає в зниженні негативних наслідків для стійкого розвитку господарюючих суб’єктів. Соціальний аспект полягає в забезпеченні соціальної стабільності у суспільстві і свободи реалізації конституційних прав особистості. Облік державою економічного і соціального аспектів безпеки необхідний для виконання завдань щодо регулювання економіки і соціальної політики.
безпека, соціально-економічна безпека, підприємницька діяльність, економічний розвиток, фактори ризику, держава
Розглянуто основні напрями аналізу фінансового стану і фінансових результатів діяльності з урахуванням особливостей туристичного бізнесу. Запропоновано проводити аналіз і оцінювати результати діяльності туристичного підприємства за такими напрямами: операційний аналіз, аналіз ресурсного потенціалу, аналіз ліквідності і фінансової стійкості, аналіз ділової активності, аналіз рентабельності. У межах запропонованих груп виокремлено систему показників, які їх характеризують, та нормативні значення показників, прийнятні для туристичних підприємств. Оцінку і аналіз операційної діяльності запропоновано проводити на основі розрахунку темпів зростання (зменшення) чистого доходу від реалізації послуг, собівартості надаваних послуг, валового прибутку; ресурсного потенціалу – на основі аналізу показників, що характеризують трудові ресурси і необоротні активи; ліквідність оцінюється шляхом визначення показників швидкої і абсолютної ліквідності та показника робочого капіталу; ділова активність – показниками оборотності активів, кредиторської і дебіторської заборгованості;фінансових результатів – шляхом оцінки динаміки показника фінансового результату (прибутку чи збитку) і показників рентабельності всіх активів, власного капіталу, продукції, окремого виду послуг.
Визначено основну мету управління розвитком туристичних підприємств. Виокремлено форми розвитку суб’єктів господарювання туристичної сфери, а саме: розвиток за рахунок інтеграції та диверсифікації діяльності, які розглядаються у декількох модифікаціях, розвиток за рахунок глобальної експансії (створення / захоплення ринку), шляхом укладання стратегічних альянсів або створення спільних підприємств, розвиток за рахунок організаційної гнучкості. Охарактеризовано функціонування туристичних підприємств в Україні в сучасних умовах їх діяльності. Вивчено нормативно-правову базу, яка регулює діяльність туристичних підприємств. Виділено 10 основних інноваційних складових у діяльності туристичних підприємств, а саме: інновації туристичного продукту, технологічні інновації, інновації в управлінні, маркетингові інновації, інновації в логістиці, інституційні інновації, ресурсні інновації, концептуальні інновації.
туристичні підприємства, управління, інноваційний розвиток, інвестиційна діяльність
Розглянуто сутність інституціонального забезпечення інноваційного розвитку туристичних підприємств. Графічно зображено та охарактеризовано структуру та складові інституціонального забезпечення розвитку туристичних підприємств на інноваційних засадах. Досліджено створення й розбудову організаційних структур управління інноваційним розвитком, з’ясовано їх функції, а саме: ініціювання, планування, організації, розпорядницьку, координування, мотивації та контролю. Визначено основні принципи управління інноваційним розвитком: системності, адаптивності, динамічності, комплексності, реактивності, альтернативності варіантів розвитку, плановості, підпорядкованості, послідовності, збалансування витрат ресурсів, ефективності, доцільності, спрямованості на результат. Охарактеризовані методи управління інноваційним розвитком: нормативно-правові, соціально-психологічні, адміністративні, економічні, ідеологічні. Висвітлено інституціональне забезпечення інноваційного розвитку, що передбачає внесення змін в установчі документи підприємства. Розглянуто принципи розробки програми інноваційного розвитку туристичного підприємства.
інноваційний розвиток, туристичне підприємство, інституціональне забезпечення, методи управління, нормативно-правове забезпечення, програма розвитку
УКР 
ENG
