На підставі дослідження довгих трендів показників соціально-економічного розвитку України констатовано нестабільність функціонування національної економіки та високий ступінь впливу на неї зовнішніх чинників, зокрема геополітичних. Визначено основні тенденції в зміні індексу фізичного обсягу валового регіонального продукту України упродовж 2012-2020 рр. у розрізі областей. Побудовано рейтинг регіонів за їхнім внеском у валовий внутрішній продукт і проаналізовано його динаміку. Запропоновано авторську типологію регіонів з огляду на їхню економічну спеціалізацію, розроблену за показниками частки ключових видів економічної діяльності у валовій доданій вартості. Усі області України розділено на п’ять груп, відповідно до типу спеціалізації їхньої економіки: індустріального, аграрного, комерційного, диверсифікованого та змінного. Проведено оцінювання ефективності функціонування економіки регіонів України за фінансовим (вираженим показником фінансового результату до оподаткування) і соціальним (вираженим показником середньої заробітної плати) індикаторами. Визначено внесок (суму податків і зборів) кожного з регіонів у надходження до Державного бюджету України. Констатовано, що фінансову основу національної економіки та її інноваційний потенціал передусім формують індустріальні регіони.
валова додана вартість, валовий регіональний продукт, економічна спеціалізація, надходження до державного бюджету, промисловість, регіони
Визначено основні проблеми розвитку територіальних громад, утворених в умовах адміністративно-фінансової децентралізації, на основі чого обґрунтовано доцільність дослідження соціального капіталу територіальних громад як чинника забезпечення їхньої спроможності та розвитку на довгострокову перспективу. Визначено суть поняття «соціальний капітал», наведено чинники його формування і можливі результати використання в територіальній громаді. Акцентовано на ролі суспільних цінностей у формуванні соціального капіталу. На основі проведеного соціологічного опитування виявлено низьку громадську активність мешканців територіальних громад і незацікавленість можливостями власної участі в житті громади. За результатами аналізу ролі соціального капіталу як чинника забезпечення розвитку територіальної громади на довгострокову перспективу обґрунтовано потребу в налагодженні взаємодії між жителями громади та органом місцевого самоврядування і залучення мешканців до управління територією. Визначено принципи залучення членів громади до її розвитку та методи залучення (інформування, консультування, взаємодія, співпраця, уповноваження). Обґрунтовано можливі наслідки ефективного залучення членів громади до розв’язання окремих питань її розвитку.
соціальний капітал, територіальна громада, розвиток, залучення громади, соціальні цінності
Економіка та управління національним господарством
Акцентовано увагу на секторі виробництва сублімованих продуктів і страв в Україні. Визначено сучасні тенденції у сфері забезпечення якісним харчуванням активних туристів та аргументовано чинники доцільності використання та популяризації сублімованих продуктів. Узагальнено аргументи щодо актуальності забезпечення споживчого ринку сублімованими харчовими продуктами, ураховуючи потреби активних туристів і різних сфер діяльності. Доведено, що переваги споживання продуктів і страв, виготовлених за технологією сублімації, відповідають високим стандартам якості. Зроблено висновки, що ринок виробництва сублімованих продуктів харчування в Україні ще недостатньо розвинений, потребує інвестиційної підтримки та популяризації на споживчому ринку. Розглянуто особливості та переваги застосування технології сублімації на прикладах наявних в Україні суб’єктів господарювання та відомих торгових марок. Акцентовано увагу на потребі в активному пошуку зацікавлених споживачів, у розширенні партнерства між підприємцями-виробниками сублімованих продуктів в Україні, виробниками якісної сировини та представниками торговельно-логістичної мережі, а також на важливості участі в ініціюванні та виконанні соціально орієнтованих екологічних проєктів щодо сприяння раціональному використанню пакувальних матеріалів після споживання сублімованих страв.
Встановлено, що всі медичні відходи вимагають спеціального підходу. Підкреслено доцільність перегляду окремих категорій медичних відходів з подальшим перенесенням їх до категорії побутових. Вказано на потребу в приділенні більшої уваги відходам косметично-парфумерної промисловості. Встановлено великі відмінності в окремих статистичних показниках за роками, об’єднання медичного та немедичного сміття в один показник. Доведено, що адекватність поводження з медичними відходами залежить від рівня життя в країні, наявності ефективної державної політики в цій сфері та належної забезпеченості природними ресурсами. В історичній ретроспективі показано зміни в ставленні до медичних матеріалів одно – та багаторазового використання. Запропоновано використовувати таблицю порівняння витрат на утилізацію з різних точок зору, ураховуючи дотримання санітарно-гігієнічних вимог. Запропоновано посилення контролю за раціональним використанням одноразових медичних виробів. Проведено компаративний аналіз вартості утилізації медичних відходів у США та Україні. Акцентовано на актуальності вдосконалення процедури отримання ліцензії на провадження діяльності у сфері поводження з медичним сміттям.
Представлено складові освітнього процесу (педагогічна, кадрова, матеріально-технічна, організаційна тощо), які є основою конкурентних переваг закладів освіти України в глобальному мобільному просторі. Зосереджено увагу на важливості застосування практики міжнародного стажування, яка слугує ефективізації академічної мобільності науково-педагогічних кадрів. Охарактеризовано проблеми навчального процесу в закладах освіти, однією з найважливіших яких є залучення практиків у навчальний процес. Визначено головні пріоритети покращення освітнього процесу закладів освіти України. Наголошено на важливості цифровізації освітнього процесу та зазначено її основні переваги з початку пандемії COVID-19 і до сьогодні. Відображено елементи, які має поєднувати в собі цифрове освітнє середовище задля ефективного функціонування та повномасштабного використання. Зазначено, що елементи цифровізації закладів освіти є ознакою їхньої конкурентоспроможності як всередині країни так і за кордоном, оскільки це дозволяє іноземцям отримувати освіту на відстані, а українцям – за кордоном. Схематично запропоновано ціннісну площину брендингу освіти, що дає змогу закладу освіти позиціонувати свої унікальні ніші для маркетингових можливостей.
конкурентоспроможність, заклади освіти, мобільний простір, брендинг, сфера освіти
Зазначено переваги використання Хартії різноманітності для підприємства, а також виокремлено пропозиції щодо зміни на її основі організаційної культури. Встановлено, що концепція організаційної культури якості є доповненням і водночас розвитком інтегрального погляду на організаційну культуру. Культура якості – це організаційна культура, здатна підтримувати баланс між відкритістю (гнучкістю) системи до різних цінностей, внесених її учасниками, і замкнутістю (незмінністю), пов’язаною з дотриманням принципів управління якістю. Запропоновано змінювати організаційну культуру шляхом запровадження принципів управління якістю (лідерство, орієнтація на клієнта, постійне вдосконалення, універсальна участь, аналіз зворотного зв’язку). Зазначена процедура після внесення відповідних коректив може бути використана для інших стратегічних змін, зокрема спрямованих на корегування організаційної культури щодо різноманітності. Обґрунтовано, що управління різноманітністю є одним з головних ресурсів організації, що сприяє її розвитку та досягненню бізнес-цілей. Розглянуто процедуру зміни організаційної культури на основі Хартії різноманітності та запропоновано механізм реалізації її етапів.
Хартія різноманітності, ефективне управління різноманітністю, процедура зміни організаційної культури, концепція організаційної культури якості, етапи зміни організаційної культури
Визначено роль і значення талантів для забезпечення конкурентоспроможності національної економіки та її зростання. Здійснено оцінювання конкурентоспроможності талантів різних країн світу, зокрема України, за двома відомими рейтингами: IMD World Talent Ranking і The Global Talent Competitiveness Index. Результати дослідження дозволили визначити 10 країн світу з найкращими показниками розвитку талантів, а також позиціонування України серед країн світу. За результатами оцінювання позицій України серед країн Східної Європи визначено негативну рейтингову динаміку за показниками конкурентоспроможності талантів і стійкі низькі позиції за вхідною компонентою індексу в The Global Talent Competitiveness Index, зокрема двох її складових – стимулювальних заходів і політики залучення талантів у країну, що свідчить про значну недооцінку і неефективне використання людського капіталу в країні з боку уряду та бізнесу. На основі результатів аналізу за The Global Talent Competitiveness Index визначено чинники, що негативно впливають на конкурентоспроможність талантів в Україні. Розглянуто вплив пандемії COVID-19 на конкурентоспроможність талантів. Запропоновано заходи з подолання дефіциту кваліфікації та формування сприятливого середовища для розвитку й залучення талантів в Україні.
Досліджено загальні принципи процентної політики центрального банку як інструмента прямого впливу монетарної політики. Означено сутність, економічний зміст і характеристики поняття облікової ставки центрального банку, яка є базовою процентною ставкою щодо інших процентних ставок Національного банку України, орієнтиром щодо вартості залучених і розміщених грошових коштів, засобом реалізації державної монетарної політики. Узагальнено окремі положення світової та вітчизняної економічної думки стосовно вітчизняної процентної політики, що дозволяє виокремити основні методологічні підходи, принципи, правила визначення зміни рівня облікової ставки. Згруповано принципи та правила, що впливають на формування та зміну рівня облікової ставки, відповідно до кваліфікаційних основ. Виокремлено підходи, що відповідають загальним принципам теорії фінансів, відображають загальні тенденції розвитку ринкової економіки та ті, що є результатом діяльності центрального банку. Означено роль і місце Національного банку України як органу державного регулювання економіки країни, що є головним інституційним центром монетарної політики, відкритість політики якого впливає на формування інфляційних очікувань, сприяє підвищенню довіри до державної політики та банківської системи.
облікова ставка, процентна політика, монетарна політика, монетарне регулювання, інфляція, центральний банк
УКР 
ENG
