Розглянуто проблеми управління економічним відновленням України після російсько-української війни, які потрібно враховувати під час планування процесу регіонального та місцевого відновлення, що сприятиме вирішенню проблем економічного зростання. Проаналізовано низку проблем розвитку та територіальні диспропорції: механізми та практики фінансування регіонального розвитку в Україні, спроможність регіонів і територіальних громад, відсутність чіткого розподілу завдань і відповідальності між рівнями влади, незадовільна координація між органами національного та регіонального й місцевого рівнів. Запропоновано реалізувати такі кроки для забезпечення регіонального та місцевого відновлення України після війни: продовжувати реформи регіонального розвитку та децентралізації; сприяти обміну досвідом між Україною та іншими країнами; забезпечити прийняття обґрунтованих, інформаційно та фактологічно підкріплених рішень на регіональному та місцевому рівнях; створити механізми запобігання корупції під час використання коштів на відновлення місцевими органами влади; залучати регіони та територіальні громади до розроблення схем негайного відновлення та довгострокових стратегій розвитку та ін. 

повоєнне відновлення, управління відновленням, реформи, проблеми розвитку, регіональний розвиток, місцевий розвиток 

Наголошено, що інвестиційна політика справлятиме значний вплив на економічне відновлення України після завданих російсько-українською війною руйнувань. Описано суб’єктний вимір державної інвестиційної політики в Україні та з’ясовано коло державних інституцій, відповідальних за формування державної інвестиційної політики, окреслено межі їхніх повноважень. Суб’єктами інвестиційної політики на загальнодержавному рівні є низка відомств та установ, підпорядкованих Президентові України, Верховній Раді України як законодавчій, а Кабінету Міністрів України – як виконавчій гілці влади. На регіональному рівні суб’єктами інвестиційної політики є установи, що за ієрархією підпорядковуються державним органам влади. Локальний (місцевий) рівень суб’єктів інвестиційної політики представлений органами місцевого самоврядування. Підкреслено, що важливою є потреба вибудовувати зв’язки між суб’єктами державної інвестиційної політики у форматі трикутника «держава – бізнес – громадянське суспільство» для налагодження діалогу й зміцнення довіри. Водночас важливою є співпраця між гілками влади та окремими відомствами, узгодженість і чітка координація їхніх дій, що може вимагати удосконалення чинного законодавства, розширення чи скорочення повноважень окремих інституцій. 

інвестиційна політика, інвестиції, суб’єкти інвестиційної політики, державна політика, економічне зростання 

Розгортання повномасштабної війни негативно вплинуло на сектор підприємництва в усіх регіонах України, що зумовлює потребу переосмислити та відшукати можливості для переходу України від держав з нестійкими інституціями та неспроможністю розвивати підприємницьке середовище до країн, які стимулюють підприємницьку активність. Визначено основні проблеми функціонування підприємницького сектору, обумовлені повномасштабною війною, а також детерміновано напрями подолання їх у контексті зниження міжрегіональної диспропорційності. Наголошено на необхідності пошуку інструментів і механізмів сприяння стимулюванню підприємницької активності, ураховуючи просторовий вимір цих процесів. Виділено специфічні чинники зниження спроможності окремих груп регіонів і територіальних громад. Зазначено, що питання подолання регіональних диспропорцій функціонування і розвитку підприємницького сектору в умовах війни прямо пов’язане із забезпеченням стійкості суб’єктів підприємництва та водночас є вихідною передумовою забезпечення резилентного просторового розвитку в Україні. Запропоновано механізми та інструменти, які сприятимуть відновленню економічного потенціалу та підприємницької активності на територіях відновлення, територіях з особливими умовами для розвитку, а також перспективні механізми масштабування позитивних економічних ефектів регіональних полюсів зростання та територій сталого розвитку. 

підприємницька активність, регіональні диспропорції, просторовий розвиток, регіон, територіальна громада 

Розглянуто питання імплементації Рекомендації Організації економічного співробітництва та розвитку щодо ефективного державного інвестування на всіх рівнях врядування в Україні. Висвітлено суть та особливості Рекомендації ОЕСР та проаналізовано процес її імплементації Україною. Метою Рекомендації ОЕСР щодо ефективного державного інвестування на всіх рівнях врядування є допомогти урядам усіх рівнів оцінити сильні та слабкі сторони свого потенціалу державного інвестування, використовуючи загальнодержавний підхід, і визначити пріоритети для покращення. Розкрито сфери діяльності Організації економічного співробітництва та розвитку та перелік правових інструментів, які вона розробляє. Названо три систематичні виклики для багаторівневого управління державними інвестиціями, що перешкоджають досягненню найкращих результатів: виклики координації, виклики спроможності, виклики рамкових умов. Розглянуто кроки, зроблені Україною на шляху до налагодження та посилення співпраці з Організацією економічного співробітництва та розвитку, зокрема в частині імплементації Рекомендації ОЕСР, та наведено основні проблемні моменти на цьому шляху. Співпраця України з Організацією економічного співробітництва та розвитку є надзвичайно важливою для забезпечення економічного добробуту України як на національному, так і на регіональному та місцевому рівнях. 

інвестиції, державні інвестиції, інвестування, ефективність, повоєнне відновлення 

Досліджено особливості впливу управлінських активів на розвиток територіальної громади. Розглянуто зміст понять «розвиток територіальної громади» та «економічний розвиток територіальної громади». Наведено переваги участі місцевих жителів у забезпеченні розвитку територіальної громади. Розглянуто трактування поняття «управлінський актив територіальної громади». Наголошено на важливості власної територіальної ідентичності управлінського активу територіальної громади, оскільки вона слугуватиме потужним стимулом для управлінських активів територіальної громади використовувати свої компетенції для роботи над реалізацією позитивних змін у територіальній громаді. Охарактеризовано важливі аспекти впливу управлінських активів приватного, державного та неурядового секторів на розвиток територіальних громад. Визначено, що співпраця між управлінськими активами державного, приватного та неурядового секторів є дуже важливою, оскільки злагоджена взаємодія між ними уможливлює боротьбу з тиском з боку груп інтересів, ефективну роботу кожного із секторів і сприяє розвитку територіальної громади. 

управлінський актив, розвиток, територіальна громада, регіональна економіка 

Розглянуто підходи зарубіжних і вітчизняних науковців до визначення змісту поняття «публічно-приватне партнерство». Розглянуто походження терміна «публічно-приватне партнерство» та обґрунтовано необхідність вагомої ролі держави в забезпеченні державної інфраструктури. Виділено п’ять основних типів публічно-приватного партнерства. Виокремлено його ключові характеристики в міжнародній і вітчизняній практиці. Установлено, що потенційними причинами невдач проєктів і контрактів, побудованих за зразком публічно-приватного партнерства, можуть бути відхилення від його стандартної моделі. З’ясовано основні шляхи впливу COVID-19 на інфраструктурні проєкти публічно-приватного партнерства. Розкрито негативні аспекти впливу пандемії COVID-19 на фінансовий аспект угод публічно-приватного партнерства. Визначено, що для подолання негативного впливу пандемії COVID-19 на відповідні проєкти уряди можуть упроваджувати дві групи заходів: ті, які не потребують додаткових чи непередбачуваних фінансових затрат, а також такі, які потребують зазначених затрат. Наголошено, що під час розгляду зазначених варіантів заходів урядам потрібно проаналізувати, які дії сприяли б найефективнішому досягненню цілей за доступною ціною та забезпечили б ефективну допомогу приватному партнеру. Проаналізовано стан реалізації договорів публічно-приватного партнерства в Україні у 2018-2020 рр. та зроблено висновок, що тенденція до скорочення кількості реалізованих договорів і зростання кількості договорів, які не були реалізовані, відстежується ще з 2018 р. У 2020 р. кількість реалізованих договорів суттєво знизилася, попри зростання загальної їх кількості. Чинниками, що вплинули на такий розвиток подій, можна назвати воєнні дії на Сході України, нестабільність політичної ситуації та незрозумілість внутрішньої ситуації в країні для зовнішніх інвесторів, а також вплив пандемії COVID-19 на економіку України. 

публічно-приватне партнерство, державно-приватне партнерство, інфраструктура, COVID-19, пандемія 

Досліджено теоретичні підходи та прикладні аспекти управлінського активу територіальних громад у сучасних умовах децентралізаційних перетворень в Україні. Розмежовано наукові підходи до трактування понять «кадри», «кадрове забезпечення», «кадровий потенціал» та «управлінський актив». Запропоновано трактувати управлінський актив територіальної громади як сукупність висококваліфікованих у сфері управління активами територіальних громад фахівців, котрі володіють лідерськими якостями, визначеним набором навичок і мають достатній для провадження ефективної професійної діяльності досвід, а також здатні швидко та якісно навчатися та адаптуватися до змін. З’ясовано, що у вітчизняній практиці під управлінським активом зазвичай розуміють представників державної влади та органів місцевого самоврядування. Розглянуто проблеми, загрози та перешкоди на шляху ефективного використання управлінського активу територіальних громад. Висвітлено вітчизняну практику формування управлінського активу об’єднаних територіальних громад і з’ясовано, що найгірша ситуація склалася в сільських територіальних громадах. Висвітлено світову практику формування управлінського активу територіальних громад на прикладі Великої Британії. З’ясовано три основні категорії, з яких складається управлінський актив територіальної громади (представники держави, представники приватного сектору, представники неурядового сектору), а також розкрито їхній зміст. 

управлінський актив, професійна компетентність, об’єднана територіальна громада, децентралізація, місцеве самоврядування, регіональна економіка