Досліджено новітні моделі організації туристичного бізнесу як концептуального опису створення економічної або соціальної цінності для споживача послуг у реальних економічних ситуаціях, ступеня розвитку засобів комунікацій, методів проведення грошових трансакцій. Визначено напрями активізації видів економічної діяльності, без яких гальмується розвиток туристичного бізнесу (тревел-журналістика, краудсорсинг, бізнес щодо спільного використання майна, каучсерфінг, кастомізація, партнерство). Запропоновано використовувати тревел-журналістику для просування туристичних брендів, формування іміджу курортів, промоушна дестинацій, сприяння зростанню попиту на туристичні послуги. Наведені приклади перспективного використання інструментів краудсорсингу в туризмі. Обґрунтовані напрями використання кастомізації в туризмі, зокрема розширення каналів збуту, залучення нових сегментів споживачів, персоналізація елементів обслуговування, спеціалізація туроператорів на індивідуальних послугах. Розкрито сутність партнерського бізнесу в туризмі, наведені приклади партнерських програм туроператорів. Здійснена класифікація основних моделей організації туристичного бізнесу, критеріями якої є особливості взаємодії з потенційними споживачами та механізми монетизації послуг. Обґрунтовано, що реалізація стратегії удосконалення наявних туристичних продуктів не забезпечує досягнення усталених конкурентних переваг. Значно більші можливості підвищення конкурентоспроможності туристичного бізнесу криються в оптимізації бізнес-моделі. Використані наукові методи порівняння архетипів бізнес-моделей туристичної операторської діяльності, аналізу фахової літератури для визначення тенденцій у туризмі, синтезу для обґрунтування напрямів використання краудсорсингу в туризмі.
модель організації туристичного бізнесу, тревел-журналістика, краудсорсинг у туризмі, кастомізація туристичного продукту, партнерство в організації туристичного бізнесу
Поглиблено теоретико-прикладні засади розгляду споживчої поведінки за рефлексивним підходом, що актуалізує аспект самоусвідомлення фінансової спроможності населення. Досліджено вплив пандемії на споживчу поведінку населення як основного дестабілізатора середовища її формування і прояву. Проаналізовано рівень доходів і структуру витрат населення України за даними обстежень домогосподарств з порівнянням показників до – і пандемічного періоду. Виявлено помітне скорочення витрат на дозвілля і ресторанний бізнес та значне збільшення витрат на комунальні послуги, що є додатковим ризиком зниження добробуту населення в умовах постпандемічної невизначеності. З огляду на складність ситуації, вказано на необхідність підтримки соціально відповідального бізнесу в Україні та запропоновано пріоритети його розвитку в частині виробничої і збутової діяльності.
споживча поведінка, споживчі рефлексії, стабільність середовища, доходи і витрати домогосподарств, соціально відповідальний бізнес, пандемія COVID-19
Вивчається такий сучасний інструмент підвищення ринкової конкурентоспроможності підприємства, як бренд-менеджмент у контексті стратегічного розвитку сучасних підприємств туристичної галузі та готельно-ресторанного бізнесу. Розглянуто історичну ретроспективу процесу розвитку бренд-менеджменту у світі. Визначено теоретичні аспекти формування наукового уявлення про цей вид маркетингової діяльності, а також розглянуто погляди вітчизняних і зарубіжних науковців щодо реалізації цього інструменту в діяльності підприємств. Надано характеристику бренду та переваг, які він надає. Проаналізовано сутність терміну «бренд-менеджмент», його складові етапи, а також розглянуто концептуальний підхід до впровадження бренд-менеджменту в управлінській діяльності підприємств туризму та готельно-ресторанної справи. Зазначено складові елементи, які забезпечують ідентифікацію торгової марки та сприяють формуванню, зміцненню і розвитку взаємовідносин між брендом і потенційними споживачами. Виокремлено основний комплекс маркетингових комунікацій, який використовують для просування бренду. Охарактеризовано основні види комунікацій (реклама, пропаганда, персональний продаж, прямий маркетинг, стимулювання збуту та PR-зв’язки з громадськістю). Висвітлено визначення понять «реклама» і «Public Relations», а також основні їх форми в процесі просування бренду на ринку туристичних і готельно-ресторанних послуг.
Висвітлено стратегічні орієнтири підвищення ефективності фінансування вищої освіти як драйвера суспільного розвитку в умовах впливу глобалізаційних викликів. Запропоновано авторський підхід до визначення поняття «ефективність фінансування вищої освіти». Узагальнено найбільш суттєві прояви глобалізації та сучасні глобальні тренди, що впливають на процеси фінансування вищої освіти. Визначено закономірності державного фінансування вищої освіти в європейських країнах. Для обґрунтування вибору стратегії фінансування вищої освіти в Україні запропоновано використати систему стратегічних орієнтирів, побудовану на траєкторії її розвитку. Здійснено кластеризацію країн Європи за рівнем бюджетного фінансування та охоплення населення вищою освітою, за результатами якої окреслено можливі варіанти траєкторій розвитку вищої освіти в Україні. Розраховано результати реалізації кожної з можливих стратегій розвитку вищої освіти в Україні та визначено найбільш ефективні з них. Зроблено висновок, що освітня і фінансова політики держави та закладів вищої освіти мають адаптуватися до глобальних викликів, до стану зовнішнього глобалізованого середовища, що сприятиме підвищенню рівня їхньої конкурентоспроможності як у країні, так і за її межами.
вища освіта, фінансування, ефективність, глобалізація, джерела фінансування, фінансовий менеджмент, траєкторія розвитку, стратегії фінансування
Зроблено короткий огляд методичних підходів і механізмів оцінювання реалізації державної регіональної політики в розрізі заходів, спрямованих на досягнення цілей (оцінювання результативності), а також управління (оцінювання ефективності). Окреслена проблема відсутності єдиного підходу до трактування категорій «ефективність» і «результативність» політики, що призводить до ускладнення процесу оцінювання та зниження якості його результатів. Розглянуто основні принципи та алгоритм застосування методичного інструментарію оцінювання реалізації політики. З’ясовано, що оцінка ефективності політики містить соціально-економічну, середовищну та інституційну складові. Доведено, що оцінювання ефективності, як і результативності, передбачає вимірювання рівня досягнення цілей і завдань політики на основі системи якісних і кількісних показників. Встановлено, що оцінювання результативності є вагомою складовою процесу оцінювання ефективності державної регіональної політики. Обґрунтовано потребу у зміні методологічних підходів до формування системи моніторингу та оцінювання, а також методики оцінювання ефективності регіональної політики держави.
державна регіональна політика, ефективність, результативність, оцінювання
Досліджено сучасний стан, напрями та основні концептуальні засади державної соціальної політики ЄС, охарактеризовано їхні особливості. Проаналізовано рівень соціального розвитку країн-членів ЄС, основні стратегічні напрями державної підтримки розвитку, а також особливості та потреби соціальної сфери України на шляху євроінтеграції та стратегічні цілі їх врегулювання. Особливу увагу зосереджено на імплементації європейського досвіду для удосконалення соціальної моделі розвитку та політичної стабільності в Україні. Досліджено сучасні підходи до реалізації соціальної політики. Показаний взаємозв’язок соціального та економічного в політиці сталого людського розвитку. Акцентовано увагу на пріоритетності активної та ефективної державної соціальної політики, результатом якої є створення умов для розбудови соціальної держави, забезпечення соціальної орієнтації економіки та захисту соціальних інтересів особи, суспільства, держави. Проаналізовано практику зарубіжних країн щодо здійснення соціального захисту населення та регулювання процесів соціального розвитку. Визначено пріоритетні напрями реформування державної соціальної політики України в контексті адаптації до стандартів ЄС. Проаналізовано умови функціонування чинної системи соціального захисту населення України; вивчено досвід провідних «соціальних держав» щодо формування моделей соціальної політики; визначено слабкі місця та шляхи удосконалення вітчизняної системи соціального захисту; запропоновано підходи до розв’язання проблем фінансування у сфері соціального захисту населення.
державна соціальна політика, соціальні стандарти, соціальне забезпечення, імплементація, реформування, соціальна сфера, державна політика у сфері соціального забезпечення
Світове господарство та зовнішньоекономічні відносини
Аналізуються сучасні виклики для фінансової політики розвинених країн світу: посилення значної диференціації економічного розвитку суспільства та нерівності в розподілі благ, демографічна криза через старіння населення з наслідками зростання рівня соціального навантаження на публічні фінанси, інфляційні ризики, бюджетні ризики (зростання бюджетного дефіциту та державного боргу), зміни клімату. Зазначено, що зміна технологічного укладу економічного розвитку суспільства, перманентні кризові явища об’єктивно зумовлюють трансформаційні процеси в публічних фінансах та активізують роль держави в економічних відносинах. Ефективна трансфертна та податкова політика держави щодо доходів і витрат бюджету забезпечує одночасно і зростання виробництва, і рівномірний розподіл доходів. Доводиться, що для забезпечення повного та стійкого відновлення економіки після пандемії COVID-19 і подальшого економічного розвитку фінансова політика розвинених країн має передбачати стимулюючий характер грошово-кредитної політики, трансформацію податкової політики з акцентом на оподаткування «багатства», зростання ролі екологічних податків і цифрової економіки, а також активне стимулювання державою попиту шляхом інвестування в будівництво «зеленої» економіки за такими пріоритетними галузями, як екологічна інфраструктура, інноваційна місцева інфраструктура, цифрові технології, охорона здоров’я, наукові дослідження.
Обґрунтовано гіпотезу про тенденцію формування в Польщі нових регіональних промислових центрів, зорієнтованих на випуск промислової продукції з високою доданою вартістю та інноваційністю. Апробовано авторську методику комплексного оцінювання економічної діяльності промисловості. Економічне оцінювання діяльності промисловості регіонів Польщі здійснено за допомогою чотирьох груп показників (інвестиційна активність, продуктивність праці, інноваційність продукції, рентабельність діяльності), узагальнених інтегральним показником. Особливістю застосованої методики є комплексність і поєднання показників поточного (фактичного) стану й динаміки функціонування промисловості. За результатами проведеного комплексного оцінювання діяльності промисловості Польщі на мезорівні виокремлено два типи регіонів: старопромислові і потенційно нові промислові. Перший тип регіонів характеризувався здебільшого високими значеннями показників фактичного стану промисловості, але низькими – динаміки. Найбільше така ситуація проглядалась за показниками продуктивності праці та інноваційності продукції. Для другого типу регіонів характерні протилежні властивості: відносно невисока частка в промисловості країни, низькі фактичні значення ключових показників, але натомість висока позитивна динаміка показників економічної діяльності промисловості – інноваційності продукції і продуктивності праці.
промисловість, регіони, ефективність, інноваційність продукції, продуктивність праці
УКР 
ENG
