аспірант (12.2002-11.2005) кафедри економіки та менеджменту лісових підприємств, доцент кафедри менеджменту організацій і адміністрування Національного лісотехнічного університету України, к. 507; доцент (09.2022) кафедри спортивного туризму Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського; докторант (09.2023-08.2025), старший науковий співробітник (01.2025) відділу регіональної екологічної політики та природокористування ДУ «Інститут регіональних досліджень імені М. І. Долішнього НАН України». Генеровано.
Висвітлено методологічні, методичні й прикладні питання оцінювання конкурентоспроможності туристично-рекреаційної сфери Карпатського регіону України. Обгрунтовано методичні прийоми та проведено оцінку конкурентоспроможності сфери туризму та рекреації регіонів України. Визначено конкурентні позиції областей Карпатського регіону та здійснено аналіз конкурентоспроможності їх туристично-рекреаційної сфери за обраними оціночними показниками та індикаторами. Розглянуто вплив загроз та ризиків на розвиток туристично-рекреаційної сфери регіону на прикладі пандемії COVID–19 і російсько-української війни. Наведено пропозиції щодо підтримання конкурентоспроможності туристично-рекреаційної сфери регіону в умовах війни та її повоєнного розвитку. Для науковців, викладачів, фахівців-практиків, студентів, аспірантів. Авторський колектив: В. С. Кравців, П. В. Жук, Ю. І. Стадницький, І. А. Колодійчук, Ф. Я. Кіптач, І. М. Куліш, Ю. І. Башинська, О. В. Григоренко, І. Р. Мищишин, В. Р. Ковалишин, В. В. Шмигельський.
Ключові слова: туристично-рекреаційна сфера, конкурентоспроможність, Карпатський регіон, Україна, оцінка, перспективи
Регіональна екологічна політика є важливим елементом в ієрархії складових національної екологічної політики, що потребує визначення у нормативно-правових актах її поняття, сфери застосування та завдань, які покликана вирішувати. Євроінтеграційні прагнення України зумовлюють необхідність орієнтування на регіональні підходи у реалізації екологічної політики Європейського Союзу, їх інтегрування у вітчизняну регіональну екологічну політику. Здійснювана в Україні реформа територіальної організації влади та місцевого самоврядування потребує перегляду місця регіонів у процесах формування та реалізації державної екологічної політики, розширення повноважень територіальних органів влади у сфері екологічного управління, створення для цього відповідної організаційної, фінансової та технічної бази. Значні територіальні екологічні контрасти, які поглиблюються внаслідок війни, набувають нових форм і проявів, унеможливлюють стандартні підходи до структури, завдань, інструментів реалізації екологічної політики в регіонах України. Найбільш екологічно проблемні регіони потребують суттєвої державної підтримки у вирішенні природоохоронних завдань: інституційної, організаційної, фінансової, технологічної. Дотепер, а особливо у повоєнний час основним завданням регіональної екологічної політики слід буде розглядати пошук джерел фінансового забезпечення екологічних заходів, програм і проєктів. Одним зі шляхів вирішення такого завдання вбачається екологізація вітчизняної системи оподаткування, збільшення ставок екологічного податку, віднесення до його складу паливних і транспортних податків. Дозвільні та регламентуючі інструменти мають посилити своє значення у реалізації завдань регіональної екологічної політики. Необхідно розширити сфери застосування СЕО, ОВД. Усунути відхилення внутрішнього законодавства від законодавства ЄС (зокрема, виведення з-під процедури оцінки впливу на довкілля проєктів угод про розподіл продукції ), встановити чіткі вимоги до розробників СЕО, ОВД, виключити формальність та фіктивність громадських слухань з приводу цих та інших інструментів екологічного регулювання тощо. Необхідно здійснити комплекс підготовчих робіт із введення в дію у повоєнний період Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної системи моніторингу довкілля, інформації про стан довкілля (екологічної інформації) та інформаційного забезпечення управління у сфері довкілля», водночас пропонуючи деякі важливі доповнення до нього, спрямовані на вирішення проблем, висвітлених у пропонованій науково-аналітичній доповіді.
регіональна екологічна політика, інституційні засади, економічні засади, системний аналіз, Україна