Обґрунтовано стратегічну роль впровадження інструментів е-врядуванняв систему регіонального управління та його позитивний вплив на підвищення якості процесів регулювання соціально-економічного розвитку регіонів(підвищення прозорості та підзвітності органів влади, покращення комунікацій між владою, бізнесом і населенням та забезпечення соціальної інклюзії). Запропоновано методику моніторингу стану впровадження е-врядування у регіонах України та проведено її апробацію. Виявлено наявні проблеми за трьома блоками оцінювання (цифрова публічна готовність, зрілість е-послуг, цифрова присутність регіонів на національному рівні). Представлено пропозиції щодо удосконалення процесу впровадження е-врядування на регіональному рівні.
е-врядування, вдосконалення, Україна, регіон, аналіз стану впровадження, пропозиції розвитку
Обґрунтовано визначальну роль бюджетного планування в реалізації реформи управління публічними інвестиціями (PIM) як ключового інструменту відновлення України та євроінтеграції. Проаналізовано інституційну та нормативну архітектуру реформи, окреслено її сильні сторони, виявлено системні проблеми імплементації, а саме: слабку синхронізацію стратегічного, інвестиційного та бюджетного планування, недостатню аналітичну якість підготовки проєктів і ризики формалізації процедур. Доведено, що бюджетне планування є системоутворювальним елементом PIM, який забезпечує зв’язок інвестиційних рішень зі стратегічними пріоритетами та фіскальною стійкістю. Запропоновано напрями вдосконалення, спрямовані на посилення аналітичної дисципліни, цифрової валідації та інституційної узгодженості, що дозволить перейти від процедурної відповідності до ефективного управління публічними інвестиціями.
бюджетне планування, реформа публічного інвестування, регіональний розвиток, місцевий розвиток, проблеми, напрями вирішення
Покращенню дієвості бюджетної політики, а відтак і зміцненню бюджетної стійкості громад в умовах надмірної невизначеності сприятиме підвищення прозорості та ефективності використання як міжнародної фінансової допомоги, так і публічних коштів; зміна механізму горизонтального вирівнювання податкоспроможності місцевих бюджетів; вдосконалення механізму адміністрування місцевих податків і зборів та посилення контролю за їх надходженнями. Неминучим є повернення до принципів фіскальної збалансованості та до відновлення доходної автономії місцевого самоврядування, адже без цього громади не зможуть відновлювати та відбудовувати території, стимулювати економіку, посилювати згуртованість та й зрештою, гарантувати якісні публічні послуги. На часі запровадження моделі багаторівневого врядування. Визначено орієнтири зміцнення бюджетної стійкості територіальних громад в умовах надмірної невизначеності, якими можуть бути: зміна механізму горизонтального вирівнювання податкоспроможності місцевих бюджетів; вдосконалення механізму адміністрування місцевих податків та зборів, посилення контролю за їх надходженнями; покращення ефективності використання активів, якими розпоряджаються громади та раціональне витрачання бюджетних коштів (покращення управління ресурсним потенціалом громади); розмежування повноважень між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за принципом субсидіарності; з метою посилення ролі бюджетної політики в забезпеченні місцевого економічного розвитку доречним буде планування прогнозів місцевих бюджетів та їх узгодження із стратегічними документами розвитку громад.
інструменти, зміцнення бюджетної стійкості, територіальні громади, умови надмірної невизначеності, практичні рішення
Досліджено реформу управління публічними інвестиціями в Україні з урахуванням умов розвитку вітчизняної економіки та досвіду країн ЄС. Проаналізовано наявну нормативно-правову базу. Виявлено ключові виклики, пов’язані з централізацією процедур, слабкою координацією між рівнями влади й обмеженими ресурсами громад. Обґрунтовано необхідність чіткого визначення критеріїв інвестиційних проєктів та розмежування їх за типами і масштабом. Аргументовано потребу переходу на результато-орієнтований підхід (RBM) у систему управління публічними інвестиціями. Наголошено на потребі інтеграції у процес багаторівневого управління, зокрема, залучення громадськості і бізнесу до процесу відбору проєктів для підвищення прозорості. Акцентовано на потребі створення стимулів для участі приватних інвесторів. Підкреслено ризики надмірної бюрократизації для фінансово та інституційно слабших громад. Розроблено рекомендації щодо поступового впровадження нової моделі з урахуванням економічної кризи та інституційних обмежень.
реформа управління, публічні інвестиції, Україна, виклики, європейські орієнтири, рекомендації
Виявлено ключові виклики, пов’язані з централізацією процедур, слабкою координацією між рівнями влади й обмеженими ресурсами громад. Обґрунтовано необхідність чіткого визначення критеріїв інвестиційних проєктів та розмежування їх за типами і масштабом. Аргументовано потребу переходу на результато-орієнтований підхід (RBM) у систему управління публічними інвестиціями. Наголошено на потребі інтеграції у процес багаторівневого управління, зокрема, залучення громадськості і бізнесу до процесу відбору проєктів для підвищення прозорості. Акцентовано на потребі створення стимулів для участі приватних інвесторів. Підкреслено ризики надмірної бюрократизації для фінансово та інституційно слабших громад. Розроблено рекомендації щодо поступового впровадження нової моделі з урахуванням економічної кризи та інституційних обмежень.
трансформація системи управління, публічні інвестиції, виклики, перспективи, централізація, локальна участь
Досліджено структурні проблеми об’єднаної енергосистеми України, що виникли в наслідок масованих ракетних обстрілів з боку РФ, серед яких: втрата генеруючих потужностей, руйнування мереж передачі та розподілу, обмеження імпорту електроенергії тощо. Виявлено взаємозв’язки між продуктивністю використання мінерально-сировинних ресурсів, валовим енергоспоживанням та енергомісткістю економіки. Запропоновано комплекс заходів, спрямований на відновлення стійкості енергетичної системи з метою підвищення продуктивності використання мінерально-сировинного потенціалу України в умовах обмеження доступу до родовищ корисних копалин через їх окупацію.
енергетична криза, мінерально-сировинний потенціал, інструменти подолання, підвищення продуктивності використання, Україна
Регіональна екологічна політика є важливим елементом в ієрархії складових національної екологічної політики, що потребує визначення у нормативно-правових актах її поняття, сфери застосування та завдань, які покликана вирішувати. Євроінтеграційні прагнення України зумовлюють необхідність орієнтування на регіональні підходи у реалізації екологічної політики Європейського Союзу, їх інтегрування у вітчизняну регіональну екологічну політику. Здійснювана в Україні реформа територіальної організації влади та місцевого самоврядування потребує перегляду місця регіонів у процесах формування та реалізації державної екологічної політики, розширення повноважень територіальних органів влади у сфері екологічного управління, створення для цього відповідної організаційної, фінансової та технічної бази. Значні територіальні екологічні контрасти, які поглиблюються внаслідок війни, набувають нових форм і проявів, унеможливлюють стандартні підходи до структури, завдань, інструментів реалізації екологічної політики в регіонах України. Найбільш екологічно проблемні регіони потребують суттєвої державної підтримки у вирішенні природоохоронних завдань: інституційної, організаційної, фінансової, технологічної. Дотепер, а особливо у повоєнний час основним завданням регіональної екологічної політики слід буде розглядати пошук джерел фінансового забезпечення екологічних заходів, програм і проєктів. Одним зі шляхів вирішення такого завдання вбачається екологізація вітчизняної системи оподаткування, збільшення ставок екологічного податку, віднесення до його складу паливних і транспортних податків. Дозвільні та регламентуючі інструменти мають посилити своє значення у реалізації завдань регіональної екологічної політики. Необхідно розширити сфери застосування СЕО, ОВД. Усунути відхилення внутрішнього законодавства від законодавства ЄС (зокрема, виведення з-під процедури оцінки впливу на довкілля проєктів угод про розподіл продукції ), встановити чіткі вимоги до розробників СЕО, ОВД, виключити формальність та фіктивність громадських слухань з приводу цих та інших інструментів екологічного регулювання тощо. Необхідно здійснити комплекс підготовчих робіт із введення в дію у повоєнний період Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної системи моніторингу довкілля, інформації про стан довкілля (екологічної інформації) та інформаційного забезпечення управління у сфері довкілля», водночас пропонуючи деякі важливі доповнення до нього, спрямовані на вирішення проблем, висвітлених у пропонованій науково-аналітичній доповіді.
регіональна екологічна політика, інституційні засади, економічні засади, системний аналіз, Україна
Сформульовано пропозиції щодо конкретизації у нормативно-правових документах поняття регіональної екологічної політики та критеріїв визначення її завдань. Здійснено аналіз проблем фінансового забезпечення реалізації регіональної екологічної політики. Зазначено роль екологічного оподаткування як інструменту запобігання шкідливого впливу на природне довкілля та формування цільових фондів охорони навколишнього природного середовища. Вказано на низьку природоохоронну ефективність вітчизняного екологічного податку, потребу та необхідні кроки задля підвищення його екостимулюючої та екоінвестиційної функцій.
регіональна екологічна політика, рівні, критерії, завдання, фінансове забезпечення, проблеми, шляхи вирішення
Досліджено економічну конкурентоспроможність територіальних громад України, що включають населені пункти, яким надано статус гірських. Здійснено розрахунки власної економічної спроможності гірських територіальних громад за показниками надходжень до їхніх бюджетів (без трансфертів та запозичень) і виділено три групи громад за критерієм економічної конкурентоспроможності: економічно конкурентоспроможні, проблемні та кризові. Запропоновано доповнити типізацію гірських територіальних громад за критеріями динаміки населення й рівня зайнятості та запровадити диференціацію інструментів державної підтримки розвитку проблемних і кризових громад, внісши відповідні зміни до законодавчих й нормативних актів.
гірські території, гірські територіальні громади, економічна конкурентоспроможність, групування, диференціація підтримки розвитку
Виявлено характеристики і тенденції міграції української молоді за кордон, що посилилися в умовах війни та актуалізують загрози подальшого скорочення чисельності населення України, зокрема молоді, посилення проблем кадрового дефіциту у галузях економіки з високим рівнем зайнятості молоді, скорочення зайнятості та кількості робочих місць для молоді, старіння вікової та трансформації статевої структури населення, зростання ризиків формування у молоді моделі міграційної поведінки, орієнтованої на інтеграцію за кордоном. Визначено напрями та обґрунтовано інструменти державної соціальної та молодіжної політики збереження молоді в Україні та уповільнення її зовнішньої міграційної активності.
вимушена міграція, людський потенціал, населення, соціально-демографічний профіль, нівелювання втрат, Україна
УКР 
ENG
