Львівська державна фінансова академія (2008, спеціальність - фінанси, кваліфікація – магістр); Тернопільський національний педагогічний університет імені В. Гнатюка (2012, спеціальність - історія); аспірантура – Інститут регіональних досліджень НАН України (1997).
Здобутки:
кандидат економічних наук (2018, спеціальність – розвиток продуктивних сил і регіональна економіка, установа: ДУ "Інститут регіональних досліджень імені М. І. Долішнього НАН України", науковий керівник доктор економічних наук, професор Сторонянська Ірина Зеновіївна, тема: «Формування фінансово-економічного потенціалу територіальних громад в умовах реформи місцевого самоврядування»).
Досвід роботи:
аспірант (11.2014-10.2017), молодший науковий співробітник (11.2017), науковий співробітник (02.2019), старший науковий співробітник (11.2020) відділу регіональної фінансової політики ДУ «Інститут регіональних досліджень ім. М. І. Долішнього НАН України».
Наукові інтереси:
територіальні громади, децентралізація, місцеві бюджети.
Опубліковано:
близько 70 наукових та навчально-методичних праць, з них 14 монографій, науково-аналітичних видань.
Участь у виконанні наукових тем / проєктів:
«Управління активами територіальних громад» (номер державної реєстрації 0220U100390).
«Виокремлення проблемних територій та інструментарій стимулювання їх економічної активності» (номер державної реєстрації 0120U101402).
«Ризики бюджетної децентралізації у формуванні фінансово-економічного потенціалу територіальних громад Карпатського регіону» (номер державної реєстрації 0117U003493).
«Фінансове забезпечення розвитку територіальних громад Карпатського регіону в умовах реформування місцевого самоврядування» (номер державної реєстрації 0115U000018).
«Розвиток центро-периферійних взаємодій в регіоні в умовах адміністративно-фінансової децентралізації» (договори № 34/03-2020 від 16.01.2020 р. та № 34/03-2021(2) від 18.01.2021 р.) (гранти НАН України дослідницьким лабораторіям/групам молодих вчених НАН України для проведення досліджень за пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки) – керівництво проєктом.
«Фінансові детермінанти забезпечення економічного зростання регіонів і територіальних громад на засадах поведінкової економіки» (договір № 19/02.2020 від 21.10.2020 р.) (конкурс НФДУ «Підтримка досліджень провідних та молодих учених»).
«Оцінка інноваційного потенціалу регіонів України в контексті формування стратегій смарт-спеціалізації» (договір № 95-12/01-2019 від 1.07.2019 р.) (науково-дослідні роботи молодих учених НАН України 2019-2020 рр.).
«Зміцнення спроможності територіальних громад на основі ефективного використання ендогенного потенціалу» (№ д. р. 03/01 від 29.08.2018 р.) (гранти НАН України дослідницьким лабораторіям/групам молодих вчених НАН України для проведення досліджень за пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки).
Визначено зміст людського потенціалу як сукупності фізіологічних, соціопсихологічних, інтелектуально-трудових, соціально-стратифікаційних, етнокультурних можливостей суспільства, які можуть бути використані вже або в найближчому майбутньому та реалізуються в середовищі, що забезпечує їхній розвиток. Розкрито специфіку відтворення людського потенціалу, що відображає одну з фаз його розвитку з наслідками використання людських ресурсів: їх акумуляції, відтворення, покращення. Виділено складові людського потенціалу – демографічну, інтелектуально-трудову, соціально-управлінську, соціально-економічну. У розрізі виокремлених складових підібрано індикатори для методики оцінювання використання людського потенціалу. Здійснено апробацію методики на прикладі об’єднаних територіальних громад (ОТГ) в Україні з їх групуванням залежно від обсягів власних доходів на одного мешканця та рівня дотаційності. За результатами розрахунків інтегрального індексу людського потенціалу та його складових виявлено ОТГ лідери та аутсайдери. Це дало змогу обґрунтувати можливості ОТГ забезпечувати відтворення людського потенціалу через розвиток соціальної інфраструктури, а також шляхом переорієнтації стратегічного планування на цілі розвиткового характеру. Розвиткові цілі розподілено за напрямами ефективного використання мобілізованих фінансів, створення умов для розвитку бізнесу і зайнятості населення. Виділено пріоритети підвищення ефективності використання людського потенціалу ОТГ у проблемному фокусі з їх поділом за державним, регіональним і локальним управлінськими рівнями. Враховуючи положення чинної нормативно-правової бази в Україні, узагальнено можливості влади ОТГ забезпечувати відтворення людського потенціалу.
людський потенціал, відтворення людського потенціалу, соціальна інфраструктура, розвиткові цілі, реформа децентралізації, об’єднані територіальні громади
Систематизовано наукові підходи до класифікації природно-ресурсного потенціалу територіальної громади та розкрито його сутність. Сформовано структуру природно-ресурсного потенціалу територіальних громад. Визначено основні проблеми використання природно-ресурсного потенціалу територіальних громад. Охарактеризовано концептуально-структурну модель природно-ресурсного потенціалу територіальної громади. Досліджено основні аспекти формування сучасного фінансово-економічного механізму капіталізації природних ресурсів громади. Встановлено, що природно-ресурсний потенціал територіальних громад дає можливість покращити рівень фінансової спроможності громади шляхом наповнення місцевих бюджетів через розвиток відповідних територій. Запропоновано підходи до покращення ефективності використання природних ресурсів територіальними громадами в умовах децентралізації влади в Україні.
децентралізація влади, природно-ресурсний потенціал, територіальні громади, фінансово-економічний механізм капіталізації, місцеві бюджети
У науковій статті акцентовано увагу на необхідності визначення напрямків активізації фінансово-економічного потенціалу територіальних громад в Україні в умовах реформи місцевого самоврядування. Досліджено особливості розвитку територіальних громад у країнах ЄС в період децентралізації та адміністративно-територіальних реформ для виявлення можливих ризиків та ефективних практик. Дослідження показало, що основними напрямками реформування місцевого самоврядування в країнах ЄС були: зміна адміністративно-територіального устрою в напрямку укрупнення адміністративно-територіальних одиниць базового рівня, а також перерозподіл повноважень та фінансових ресурсів на користь місцевого самоврядування. Визначено, що особливості адміністративно-територіальної організації місцевого самоврядування в країнах ЄС залежать від направлених на місцевий рівень фінансових ресурсів та повноважень, які мають виконуватися органами місцевого самоврядування. Увагу сфокусовано на питанні забезпечення місцевого економічного розвитку та виявлені джерел його фінансування в країнах Європейського Союзу.
територіальна громада, фінансово-економічний потенціал, адміністративно-територіальна реформа, місцевий економічний розвиток, децентралізація