Чернівецький державний університет (1961, географічний факультет, з відзнакою), аспірантура очна – Львівський державний університет імені Івана Франка (1967-1971, спеціальність – економічна географія).
Здобутки:
кандидат географічних наук (1974, установа: Львівський державний університет імені Івана Франка, тема: «Чернівецький економічний вузол (формування, структура та тенденції розвитку)»), доцент, доктор географічних наук (1990, установа: Відділення географії Інституту геофізики НАН України, тема: «Трудові ресурси і територіальна структура суспільно-територіального комплексу (економіко-географічні аспекти дослідження)»), професор (1994, спеціальність – розміщення продуктивних сил, економіка районів України).
Досвід роботи:
інженер-синоптик аеропорту м. Астрахань (1961-1962), викладач географії школи-інтернату №2 м. Чернівці (1962-1966), економіст (1966-1971), старший економіст (1971-1973) Чернівецького обласного статистичного управління; молодший науковий співробітник, науковий співробітник, старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник (1973-12.2018) відділу регіональної економічної політики (до 2009 відділу регіональної соціально-економічної політики, до 2006 відділу регіональної соціально-економічної політики та територіального управління) ДУ «Інститут регіональних досліджень імені М. І. Долішнього НАН України» (до 2014 р. — Інституту регіональних досліджень НАН України, до 1994 р. — Львівського відділення Інституту економіки АН України); одночасно професор кафедри міжнародних економічних відносин факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка (вул. Січових Стрільців, 19, ауд. 305).
Наукові інтереси:
вивчення проблем регіональної політики України, особливостей її реалізації в умовах трансформації економічної системи України, переходу до ринкових умов господарювання; дослідження сучасних проблем європейської інтеграції, місця України в цих процесах, ролі і значення транскордонного співробітництва, єврорегіонів у розширенні зовнішньоекономічних зв'язків України з країнами Центральної і Східної Європи, особливо у зв'язку з розширенням Європейського Союзу на Схід; дослідження питань організаційно-економічних механізмів реалізації регіональної політики Європейського Союзу, їх ролі у вирішенні проблем соціально-економічного розвитку країн-членів Європейського Союзу.
Досягнення:
Нагороджена Почесною грамотою Кабінету Міністрів України.
Опубліковано:
235 наукових праць, серед яких монографії, статті у закордонних періодичних виданнях та матеріалах конференцій, в яких приймала участь, на англійській, польській та сербській мовах.
Розглядаються принципи, методи і організаційно – економічний механізм забезпечення конвергенції соціально – економічного розвитку регіонів України на основі формування і реалізації основних напрямів інноваційної діяльності. Значна увага приділяється регіональній політиці конвергенції країн – членів Європейського Союзу з метою врахування його досвіду.
конвергенція, дивергенція, інновація, соціально- економічний розвиток, кластер, інфраструктура
Розглядається значення концепції транскордонного регіоналізму для реалізації євроінтеграційної стратегії України, аналізуються особливості формування інтеграційної моделі українсько-польського транскордонного співробітництва.
Визначено, що Карпатський регіон має великий багатофункціональний, у тому числі і промисловий потенціал, що належить до важливих структурних елементів його просторового капіталу. З’ясовано, що політика розвитку промислового потенціалу Карпатського регіону, підвищення його конкурентоспроможності має стати частиною не тільки українського, транскордонного, але й загальноєвропейського просторового розвитку в умовах реалізації євроінтеграційної стратегії України. Формування політики використання промислового потенціалу Карпатського регіону, підвищення його конкурентоспроможності передбачає врахування екологічних, соціальних, економічних і культурних його особливостей. Встановлено, що для підвищення конкурентоспроможності промислового потенціалу Карпатського регіону необхідним є проведення його системної технологічної трансформації, що передбачала б модернізацію наявних і створення нових виробництв промисловості на інноваційній основі, продукція яких відповідала б конкурентним перевагам регіону і сучасним вимогам як внутрішнього, так і зовнішнього ринків. Розроблено організаційно-економічний механізм технологічної модернізації промислового потенціалу Карпатського регіону, що має базуватися на поступовому наближенні законодавства України до права ЄС, на співробітництві України з ЄС з питань розвитку інформаційного суспільства через забезпечення загальної доступності до інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), розширення участі України у дослідницькій діяльності ЄС через ІКТ, залучення України до Європейського дослідницького простору, що передбачає підписання Угоди про асоціацію України з ЄС.
Визначено напрями формування регіональної політики України з врахуванням основних принципів спільної регіонально політики Європейського Союзу (ЄС) і досвіду трансформації регіональної політики країн ЦСЄ – членів ЄС на їх шляху європеїзації. До основних принципів спільної регіональної політики ЄС належать: субсидіарність, партнерство, програмування, компліментарність, когерентність, децентралізація (деконцентрація). Мета спільної регіональної політики ЄС – посилення та активізація регіонів як суб’єктів спільних європейських політик на основі усунення просторових диспропорцій економічного і соціального розвитку регіонів країн – членів ЄС на основі сприяння розвитку депресивних регіонів, їх конвергенції. Забезпечення реалізації визначеної мети передбачає: проведення структурної перебудови; посилення інноваційної спроможності; підвищення рівня конкурентоспроможності; формування оптимальної структури регуляторів регіональних і державних взаємовідносин.
Розглядається існування об’єктивної необхідності проведення структурної трансформації національної економіки України на інноваційній основі. Висвітлюються результати аналізу сучасного стану її промисловості, який визначається значним відставанням розвитку науково–технічної сфери, конкурентоспроможності від розвинених країн світу. Структурна трансформація, проведена на інноваційній основі у відповідності до існуючих конкурентних переваг країни, буде сприяти зміні структури, обсягів експорту промисловості і відповідно підвищенню конкурентоспроможності національної економіки на внутрішньому і світовому ринках.
інновація, конкурентоспроможність, кластер, національна економіка, структурна трансформація, інноваційна інфраструктура
УКР 
ENG
prosvetka@mail.ru
УДК 332.14:330.341.1(477):[339.97:061.1ЄС]