Національний університет "Львівська політехніка" (1979-1984, спеціальність – інженер-економіст), аспірантура – Національний університет "Львівська політехніка" (1987-1990, спеціальність – економіка і організація підприємства).
Здобутки:
кандидат економічних наук (1990, тема: «Економічна ефективність заміни металевих труб пластмасовими»), доктор економічних наук (2001, спеціальність – економіка природокористування і охорони навколишнього середовища, установа: Український державний лісотехнічний університет, науковий консультант доктор економічних наук, професор Туниця Юрій Юрійович, тема: «Економічні основи управління оздоровленням навколишнього середовища»), професор (2004).
Досвід роботи:
стажист кафедри економіки та організації будівництва, аспірант, асистент, доцент, професор (1984-2006) Національного університету "Львівська політехніка"; проректор (2008-2016) Хмельницького кооперативного торговельно-економічного інституту; старший науковий співробітник (06.2015) сектору проблем транскордонного співробітництва, провідний науковий співробітник (02.2019) відділу регіональної екологічної політики та природокористування ДУ «Інститут регіональних досліджень імені М. І. Долішнього НАН України»; член редколегії збірника наукових праць "Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України".
Наукові інтереси:
просторова організація соціально-економічних систем, обгрунтування інвестиційних рішень, економіка природокористування.
Життєве кредо:
«Закрийте двері перед усіма помилками, і істина не зможе увійти» (Тагор).
Опубліковано:
понад 200 наукових та понад 30 навчально-методичних праць.
Стадницький Ю. І. Сучасні тенденції дифузії технологічних інновацій в туристичному та готельно-ресторанному бізнесі / Ю. І. Стадницький, Ю. Ю. Стадницька // Збірник наукових праць Хмельницького кооперативного торговельно-економічного інституту. Економічні науки. – 2014. – Вип. 8. – С. 425-434.
Stadnyckyj J. Optymalny przestrzenny system technologii produkcji dobra: teoretyczne i metodyczne zasady / J. Stadnyckyj // Wspolczesne uwarunkowania rozwoju spoleczno-gospodarczego swiat – Polska – Region swietokrzyski : monografia. – Kielce, 2014. – S. 181-191.
Stadnyckyj J. Optimal goods technology production: the spatial aspects [Оптимальні технології виробництва товарів: просторові аспекти] / J. Stadnyckyj, Ju. Stadnicka // Gospodarka i finanse: Rozwoj lokalny i regionalny: Zeszyt Staropolskiej Szkoly Wyzszej w Kielcach. – 2014. – Nr. 4. – S. 135-144.
Стадницький Ю. І. Автоматизовані системи управління готельною діяльністю / Ю. І. Стадницький // Збірник наукових праць Хмельницького кооперативного торговельно-економічного інституту. Економічні науки. – 2013. – Вип. 6. – С. 332-337.
Стадницкий Ю. И. Правильное размещение хозяйственной деятельности как основание устойчивого конкурентного преимущества / Ю. И. Стадницкий // Konkurencyjnosc podmiotow gospodarczych i jej determinanty : monografia. – Katowice, 2013. – С. 201-216.
Регіональна екологічна політика є важливим елементом в ієрархії складових національної екологічної політики, що потребує визначення у нормативно-правових актах її поняття, сфери застосування та завдань, які покликана вирішувати. Євроінтеграційні прагнення України зумовлюють необхідність орієнтування на регіональні підходи у реалізації екологічної політики Європейського Союзу, їх інтегрування у вітчизняну регіональну екологічну політику. Здійснювана в Україні реформа територіальної організації влади та місцевого самоврядування потребує перегляду місця регіонів у процесах формування та реалізації державної екологічної політики, розширення повноважень територіальних органів влади у сфері екологічного управління, створення для цього відповідної організаційної, фінансової та технічної бази. Значні територіальні екологічні контрасти, які поглиблюються внаслідок війни, набувають нових форм і проявів, унеможливлюють стандартні підходи до структури, завдань, інструментів реалізації екологічної політики в регіонах України. Найбільш екологічно проблемні регіони потребують суттєвої державної підтримки у вирішенні природоохоронних завдань: інституційної, організаційної, фінансової, технологічної. Дотепер, а особливо у повоєнний час основним завданням регіональної екологічної політики слід буде розглядати пошук джерел фінансового забезпечення екологічних заходів, програм і проєктів. Одним зі шляхів вирішення такого завдання вбачається екологізація вітчизняної системи оподаткування, збільшення ставок екологічного податку, віднесення до його складу паливних і транспортних податків. Дозвільні та регламентуючі інструменти мають посилити своє значення у реалізації завдань регіональної екологічної політики. Необхідно розширити сфери застосування СЕО, ОВД. Усунути відхилення внутрішнього законодавства від законодавства ЄС (зокрема, виведення з-під процедури оцінки впливу на довкілля проєктів угод про розподіл продукції ), встановити чіткі вимоги до розробників СЕО, ОВД, виключити формальність та фіктивність громадських слухань з приводу цих та інших інструментів екологічного регулювання тощо. Необхідно здійснити комплекс підготовчих робіт із введення в дію у повоєнний період Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної системи моніторингу довкілля, інформації про стан довкілля (екологічної інформації) та інформаційного забезпечення управління у сфері довкілля», водночас пропонуючи деякі важливі доповнення до нього, спрямовані на вирішення проблем, висвітлених у пропонованій науково-аналітичній доповіді.
регіональна екологічна політика, інституційні засади, економічні засади, системний аналіз, Україна
УКР 
ENG
stadnytskyj@ukr.net
