02.11.1952 р. в с. Рогинці Роменського району Сумської області.
Освіта:
Львівський державний університет імені Івана Франка (1974, з відзнакою, економічний факультет – назва); аспірантура – Український НДІ торгівлі і громадського харчування (1986-1989).
Здобутки:
кандидат економічних наук (1989, тема: «Зовнішньоекономічна інтеграція регіонально-галузевих комплексів»); доктор економічних наук (2000, спеціальність – XXX, установа: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, тема: «Зовнішньоекономічна інтеграція регіонально-галузевих комплексів як напрям системної трансформації економіки»); професор.
Досвід роботи:
інженер-математик (1974) Мінського виробничого взуттєвого об'єднання «Промінь»; інженер-програміст (1977) кафедри механізованої обробки економічної інформації Львівського торгово-економічного інституту; аспірант (1986-1989) Українського НДІ торгівлі і громадського харчування; асистент (1990), доцент (1993) кафедри маркетингу Укоопспілки, декан (1995-2000), факультету міжнародних економічних відносин, завідувач (2000) кафедри міжнародних економічних відносин, проректор з міжнародних зв'язків (2004) Львівської комерційної академії; старший науковий співробітник (1994-1995) Національного інституту стратегічних досліджень при РНБО України, директор (2004-2007, за сумісництвом), головний науковий співробітник (2008) Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень у Львові; проректор з міжнародних зв’язків та стратегічного розвитку (-2013) Запорізького інституту економіки та інформаційних технологій; провідний науковий співробітник (01.2019) відділу регіональної економічної політики ДУ «Інститут регіональних досліджень імені М. І. Долішнього НАН України».
За результатами аналізу терміна «соціальна безпека територіальної громади» констатовано, що на сьогодні немає його нормативного визначення, а науковці застосовують різні визначення для окреслення цього поняття. Соціальну безпеку територіальної громади авторами окреслено як такий її стан, за якого забезпечується захищеність життєво важливих інтересів територіальної громади, зокрема ресурсне (включно з людськими ресурсами) та інституційне самовідтворення, яке забезпечує її ефективну життєдіяльність і сталий розвиток. Встановлено, що соціальна безпека територіальних громад визначена ООН як важлива складова забезпечення безпеки людини. Інституціональний базис соціальної безпеки територіальних громад визначено Міжнародним пактом про соціальні економічні та культурні права, Європейською соціальною хартією, Конституцією України, відповідними внутрішніми соціальними стандартами, статутами територіальних громад. На сьогодні на мезорівні сформовані системи соціальної безпеки, орієнтовані значною мірою на гарантування визначеного рівня якості життя, втім які не ураховують поведінкову складову територіальної громади як соціальної системи, пріоритети сталого розвитку, а тому такі системи потребують додаткового вивчення та удосконалення. Конкретизовано критерії соціальної безпеки територіальної громади, враховуючи цілі її розвитку, які полягають у встановленні відповідних нормативних індикаторів їх виміру та механізмів і засобів досягнення. Рекомендовано ураховувати критерії соціальної безпеки територіальних громад у державній регіональній політиці.
соціальна безпека територіальної громади, ресурси, регіональна політика, національна безпека, критерії
Визначені недоліки, причини і перешкоди та обґрунтовано пріоритетні напрями підвищення ефективності використання інфраструктурного потенціалу розвитку прикордонних територій Львівської області.
прикордонні території Львівської області, потенціал розвитку інфраструктурного потенціалу, досвід розвинених сусідніх країн
Розкриваються причини депресивного стану регіонів та територій. Проаналізовано основні існуючі в літературі підходи та визначення депресивності та вказано на їх обмеженість: цей економічний феномен розглядається як існуючий майже виключно в сільській місцевості та безпосередньо пов’язаний з аграрним сектором економіки. Запропоновано нову класифікацію мобільності як фактора гнучкості та ступеню адаптивності, і доведено, що регіон з високим рівнем мобільності, це регіон, добре інтегрований в економічний простір, що забезпечує високій рівень економічної безпеки.
антидепресивна компонента, депресивність, економічна безпека, мобільність, регіональна політика
Проаналізовано зміст, специфіку та критерії депресивності субрегіонів, малих міст і сільських поселень. Досліджено динаміку зміни депресивності деяких західних і східних областей України. Запропоновано інноваційний шлях розвитку депресивних територій на основі формування відповідної інноваційної інфраструктури та конкретного інструментарію.
Детерміновано поняття «інтелектуальна безпека держави»; визначено чинники її формування, окреслено роль творчого потенціалу для забезпечення інтелектуальної безпеки в умовах посилення еміграційних тенденцій. Запропоновано організаційно-економічні механізми зміцнення інтелектуальної безпеки держави.
Проаналізовано проблеми розвитку старопромислових регіонів України. Показана можливість оздоровлення великих міст цих областей шляхом удосконалення інституціональної інфраструктури бізнесу. Наведені пропозиції щодо реформування державної (через перерозподіл повноважень між рівнями управління, розширення повноважень недержавних організацій, впровадження муніципальних механізмів фінансово-кредитної підтримки) і приватної (за рахунок формування виробничо-технологічної інноваційної інфраструктури, запровадження територій інноваційного розвитку в межах міст, переорієнтації інформаційної та експертно-консалтингової інфраструктури з підтримки великих і середніх підприємств на сприяння формуванню нових секторів економіки регіону) складових інфраструктури бізнесу (на прикладі Запорізької області).
УКР 
ENG
amokiy320@ukr.net
Шульц С. Л., Мокій А. І. Імперативи та безпекові пріоритети збереження і розвитку продуктивної спроможності регіонів України в умовах війни. Регіональна економіка. 2022. №2(104). С. 131-136. URL: http://re.gov.ua/doi/re2022.02.131_u.