10.03.1936, с. Мшанець Старосамбірського р-ну Львівської області. Помер 03.11.2019 у віці 83 роки.
Освіта:
Харківський гірничий інститут, тепер Харківський національний університет радіоелектроніки (1958, спеціальність – будівництво гірничих підприємств), Львівський національний університет ім. Івана Франка (1969, економічний факультет, спеціальність – планування промисловості).
Здобутки:
кандидат економічних наук (1975, спеціальність – наукова організація і економіка праці, тема “Прямі інформаційні контакти як елемент наукової організації праці”), старший науковий співробітник (1981, спеціальність – наукова організація та економіка праці), доктор економічних наук (1992, спеціальність – економіка, планування, організація управління народним господарством та його галузями, тема «Інформаційний потенціал у системі управління науково-технічним прогресом»), професор (1998, спеціальність – демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика), Заслужений діяч науки і техніки України (2008), дійсний член Папської академії соціальних наук (Ватикан, 1994), народний депутат Львівської обласної ради народних депутатів 1-го демократичного скликання (з 1990 р.).
Досвід роботи:
старший інженер, молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник, завідувач сектору, керівник відділу соціологічних досліджень (до 09.2000), провідний науковий співробітник (04.2002-03.11.2019) відділу регіональної економічної політики (до 2009 відділу регіональної соціально-економічної політики, до 2006 відділу регіональної соціально-економічної політики та територіального управління) ДУ «Інститут регіональних досліджень імені М. І. Долішнього НАН України» (до 2014 р. — Інституту регіональних досліджень НАН України, до 1994 р. — Львівського відділення Інституту економіки АН України).
Наукові інтереси:
формування української національної ідеї, еліти та систем духовно-інтелектуальне забезпечення державотворення в Україні: інформаційні, соціально-економічні, науково-технічні, політичні, соціологічні та соціально-психологічні проблеми.
Досягнення:
Відзнака НАН України «За наукові досягнення» (2014 р.).
Вовканич С. Й. Соціогуманістична парадигма розвитку української ідеї: національний, інтеграційний та цивілізаційний аспекти : наукова доповідь / С. Й. Вовканич. – Львів, 2011. – 42 с.
Розглядаються стратегічні пріоритети, сучасні складові та виклики української національної ідеї (УНІ) за умов посилення глобалізаційних, інтеграційних та інших зодноріднюючих процесів. У цьому контексті пропонується нова соціогуманістична парадигма розвитку УНІ, теоретичні і методологічні засади якої ґрунтуються на бінарному врахуванні прав і людини, і нації. Досліджується духовно-інформаційна мобільність (ДІМ) як природна соціанта, в рамках якої основна увага фокусується на середовищеспроможності нації мати власну якісну освіту, науку, інтелектуальну власність, потужну інноваційну діяльність.
2006
Вовканич С. Й. Українська національна ідея (УНІ): візія і місія / С. Й. Вовканич ; Інститут регіональних досліджень НАН України. – Львів, 2013. – 85 с.
Основна увага приділяється сутності Української Національної Ідеї (УНІ). Наведено цілу низку глибоких смислів щодо розумінні поняття «ідея» як субстанції з якої все починається. Ця праця служитиме інформаційній євроінтеграційній конвергенції сучасного розуміння української ідеї, її широкої соціалізації як всередині, так і за межами нашої країни, консолідуватиме націю та зміцнюватиме соборність України, врешті, прискорюватиме розбудову держави для народу, що дав їй назву і яка буласпоконвічною його мрією.
Ключові слова: Українська національна ідея, візія, місія
У статті розглядаються питання зростання загроз державотворчим процесам, збереженню національної ідентичності та нові виклики суб’єктності України, її національній безпеці. У цьому контексті пропонується підвищити вагу складових української національної ідеї (УНІ) шляхом уведення їх в ранг стратегем (програм дій) урядової Стратегії сталого розвитку «Україна 2020». Це уможливить в базових блоках складових УНІ виокремити не лише загальнонаціональні пріоритети соціально-економічного розвитку, а й враховувати регіональну специфіку і першочерговість завдань духовно-інтелектуального забезпечення державотворення в Україні, його ідеологічні засади, роль і концепти.
українська національна ідея (УНІ), стратегема розвитку, Стратегія сталого розвитку «Україна 2020», складові УНІ, соборність України, національна ідентичність, українськість, гідність людини і нації, національна безпека
Наголошено на необхідності консолідації українського суспільства на засадах опрацювання національної ідеї, яка акумулює етнічні, цивілізаційні та інтеграційні компоненти розвитку як націоцентричні. Їхня фундаментальна сутність полягає у визначенні України як соборної, української, гідної людини та нації (держави). Автор висуває нову соціогуманістичну парадигму буття нації як матрицю творення української ідеї, що ґрунтується на паритетному захисті нації і кожного громадянина, їх мов, культурних традицій, економічного, інформаційного та інших просторів. У цьому сенсі аналізуються рушійні сили розвитку соборної спільноти, з одного боку, як доцентрові, столично-метропольні, без ефективної соціалізації яких нація не зможе модернізуватися та на рівних партнерських засадах інтегруватися в світове цивілізаційне співтовариство. З другого, – елімінується здатність соціуму зберегти свою автентичність (відрубність, ідентичність) серед різнобарв’я культур, традицій та інших головних ознак окремішності кожного народу, тобто його можливості захистити територіальний, економічний, культурний, інформаційний та інші сегменти національного простору за умов глобалізації та дії відцентрових, особливо антиукраїнських, антидержавних постімперських сил.
українська національна ідея, сталість і тяглість суспільного розвитку, соціогуманістична парадигма, ідеологія державотворення та становлення нації, національна ідентичність, середовищеспроможність нації