Визначено зміст людського потенціалу як сукупності фізіологічних, соціопсихологічних, інтелектуально-трудових, соціально-стратифікаційних, етнокультурних можливостей суспільства, які можуть бути використані вже або в найближчому майбутньому та реалізуються в середовищі, що забезпечує їхній розвиток. Розкрито специфіку відтворення людського потенціалу, що відображає одну з фаз його розвитку з наслідками використання людських ресурсів: їх акумуляції, відтворення, покращення. Виділено складові людського потенціалу – демографічну, інтелектуально-трудову, соціально-управлінську, соціально-економічну. У розрізі виокремлених складових підібрано індикатори для методики оцінювання використання людського потенціалу. Здійснено апробацію методики на прикладі об’єднаних територіальних громад (ОТГ) в Україні з їх групуванням залежно від обсягів власних доходів на одного мешканця та рівня дотаційності. За результатами розрахунків інтегрального індексу людського потенціалу та його складових виявлено ОТГ лідери та аутсайдери. Це дало змогу обґрунтувати можливості ОТГ забезпечувати відтворення людського потенціалу через розвиток соціальної інфраструктури, а також шляхом переорієнтації стратегічного планування на цілі розвиткового характеру. Розвиткові цілі розподілено за напрямами ефективного використання мобілізованих фінансів, створення умов для розвитку бізнесу і зайнятості населення. Виділено пріоритети підвищення ефективності використання людського потенціалу ОТГ у проблемному фокусі з їх поділом за державним, регіональним і локальним управлінськими рівнями. Враховуючи положення чинної нормативно-правової бази в Україні, узагальнено можливості влади ОТГ забезпечувати відтворення людського потенціалу.
людський потенціал, відтворення людського потенціалу, соціальна інфраструктура, розвиткові цілі, реформа децентралізації, об’єднані територіальні громади
Визначено поняття освітньої міграції, середовища її творення в країні та їх головні складові; сформовано відповідне статистичне забезпечення для оцінювання середовища творення освітньої міграції; обґрунтовано доцільність врахування фактора освітньої міграції при формуванні системи інформаційно-аналітичного супроводу моніторингу стану міграційної активності населення регіону. Визначено поняття середовища освітньої міграції та охарактеризовано основні складові його формування. Показано, що перша складова характеризує освітні та інформаційні умови формування середовища освітньої міграції населення, друга – освітньо-наукові умови, третя – соціально-економічні, соціально-демографічні, політичні умови, четверта – інноваційні умови, п’ята – інституційні. Наведено перелік показників, які розробляє українська статистика, для кількісного представлення кожної складової середовища освітньої міграції. Зроблено висновок про об’єктивну потребу проведення моніторингу стану міграційної активності та формування системи його інформаційно-аналітичного супроводу. Запропоновано розраховувати регіональний індекс формування середовища освітньої міграції.
освітня міграція, середовище, складові, умови формування середовища, показники, моніторинг
Обґрунтовано актуальність формування технологічної конкурентоспроможності економіки України за сучасних глобальних викликів і загроз. Здійснено аналіз вітчизняної інституційно-організаційної системи державної політики забезпечення технологічної конкурентоспроможності економіки. Охарактеризовано стан інституційно-правової системи державної політики забезпечення технологічної конкурентоспроможності економіки України. Наведено результати аналізу державної політики забезпечення технологічної конкурентоспроможності економіки України за функціями управління. Встановлено, що недоліками державної політики забезпечення технологічної конкурентоспроможності за функцією аналізу є відсутність системи комплексного аналізу та оцінювання інноваційно-технічної активності; за функцією планування – неінституціалізованість системи програмування та планування технологічної конкурентоспроможності економіки; за функцією організації – невибудованість цілісної організаційно-інституційної системи державного регулювання інноваційної діяльності; за функцією мотивації – відсутність достатнього митно-тарифного та бюджетно-податкового стимулювання інноваційно-технологічної діяльності; за функцією контролю – несформованість середовища незалежних інституцій моніторингу та контролю державної інноваційної та технологічної політики.
конкурентоспроможність економіки, технологічна компонента, державна технологічна політика
УКР 
ENG
Садова У. Я. Бідність і логіка політики її подолання: монографія на актуальну тему. Регіональна економіка. 2021. №1(99). С. 115-117. URL: http://re.gov.ua/doi/re2021.01.115_u.