Інтереси внутрішньо переміщених осіб в епіцентрі інституційних зусиль української держави

(за результатами парламентських слухань щодо захисту прав внутрішньо переміщених осіб та громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, не контрольованій українською владою в зоні проведення антитерористичної операції»

Парламентські слухання з питань внутрішньо переміщених осіб
(17 лютого 2016 року у м. Києві)

З ініціативи Комітету з прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Верховної Ради України, під головуванням заступника Голови ВРУ Оксани Сироїд 17 лютого 2016 року відбулися Парламентські слухання з питань внутрішньо переміщених осіб (ВПО).

Парламентарі, представники міжнародних організацій, громадськості мали змогу обговорити цілу низку проблемних питань соціального захисту переселенців, забезпечення їх житлом, працевлаштування тощо. Конструктивний тон роботі засідання задав Голова Комітету з прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, пан Григорій Немиря, який поінформував, що станом на початок 2016 року в Україні взято на облік близько 1 мільйона 700 тисяч внутрішньо переміщених осіб. «Це цифра – сказав він, - більша за населення такої європейської країни, як Республіка Естонія та низки інших країн світу. Ще більш, ніж 3 мільйони наших громадян залишились на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим та Донецької і Луганської областей. Влада має чути цих громадян і розглядати їх не як проблему, а як частину рішення". Водночас, з вуст доповідача прозвучала гостра критика в бік Кабінету Міністрів України, який практично проігнорував слухання і визначив своїми доповідачами заступників міністрів. Незважаючи на те, що Урядом затверджено «Комплексну державну програму щодо підтримки, соціальної адаптації та реінтеграції громадян України, які переселилися з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції в інші регіони України, на період до 2017 року», - наголосив пан Г.Немиря, коштів під її реалізацію не передбачено у Державному бюджеті. Це ж стосується й коштів на реалізацію Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року. Немає центрального органу виконавчої влади, який би координував діяльність інших органів з допомоги внутрішньо переміщеним особам. Більше того, немає єдиної державної стратегії щодо захисту прав внутрішньо переміщених осіб і громадян, які проживають на тимчасово окупованій території, – сказав він. Заступник Голови Верховної Ради України Оксана Сироїд, висловивши жаль через відсутність членів КМУ на слуханнях, ще раз наголосила на необхідності розробки державної політики у цій сфері. Від центральних органів державної влади виступили заступник міністра соціальної політики України Віталій Мущинін, заступник міністра юстиції Сергій Петухов, перший заступник Голови Державної Служби України з надзвичайних ситуацій Олег Мельчуцький. Чіткими й водночас емоційними були виступи народних депутатів України Рафата Чубарова, Ірини Геращенко, Олега Ляшка, Сергія Тарути. Про реальну стурбованість станом справ у сфері захисту прав та свобод ВПО в Україні заявили Координатор з гуманітарних питань, Координатор системи ООН Україна, постійний представник Програми ООН в Україні Вокер Ніл, Радник спеціального представництва Генерального секретаря РЄ в Україні Антоніна Вихрист, керівники прикордонних державних адміністрацій, а також чисельна група представників різних громадських організацій, котрі займаються проблемами ВПО.

Присутнім особливим чином запам’яталися слова координатора громадської організації КримSOS Таміли Ташевої, яка повідомила про ситуацію в окупованому Криму. Була озвучена інформація про нові факти обшуків і арештів. В розвиток тез виступу Рафата Чубарова було ще раз озвучено питання необхідності розробки на державному рівні стратегії деокупації і повернення Криму, остаточного скасування закону про СЕЗ Крим, уточнення порядку в'їзду-виїзду на окуповані території і інші питання.

Від ДУ «Інститут регіональних досліджень ім..М.Долішнього НАН України» в роботі парламентських слухань прийняла участь завідувач відділу соціально-гуманітарного розвитку регіону д.е.н., професор Уляна Садова.

У аналітичних матеріалах спеціальних досліджень колективу науковців щодо проблем соціокультурної інтеграції та адаптації внутрішньо переміщених осіб (ВПО) у нове середовище, які передані у профільний Комітет, містяться важливі узагальнення та пропозиції щодо розробки державної політики у сфері захисту прав внутрішньо переміщених осіб в Україні. Зокрема, вказано, що допомога ВПО має бути своєчасною, якісною, адресною. Люди походять з різних соціальних, етнічних, майнових, релігійних, професійних та інших спільнот. Накладання їх інтересів на ресурси держави, волонтерських організацій породжує різні моделі поведінки, водночас диктує потребу акцентування уваги на регіональних особливостях формування та реалізації відповідної соціальної політики. Аргументи таким висновкам вчені згрупували у кілька блоків. Зокрема:

1. Вибір місця майбутнього проживання.

   Позицію щодо однозначного повернення на малу батьківщину декларує 36% внутрішньо переміщених осіб. Третина опитаних не визначилася зі своїми діями, 27% - будуть намагатися залишитися на новому місці проживання. Лише 3% респондентів мають намір виїхати за кордон . Тобто, на даний час існують різні моделі поведінки ВПО у частині вибору майбутнього місця проживання – адаптаційна, інтеграційна, транзитна. Проте, найвищу сходинку займає бажання ВПО повернутися додому (модель повертанців).

2. Ціннісні детермінанти вибору майбутнього.

   Обстеження засвідчило, що ВПО нелегко інтегруватися чи адаптуватися у нове середовище проживання. Чинників багато. Так, 42% опитаних вказало, що поряд з відсутністю миру у країні їх найбільше хвилює «розірваність» сім’ї. Лише п’ята частина респондентів засвідчили, що у них не залишилося рідних на території проведення АТО, з якими вони раніше проживали спільно (20,5%). Переважно це батьки. Лише у 6 % залишилися повнолітні діти. Для 9% сімейних пар взагалі конфліктогенним чинником виявилися різні геополітичні погляди на майбутнє України. До речі, ще інші 9% ВПО висловилися, що проблема геополітичного майбутнього для них є дуже важлива і вони не сприймають іншого вектору розвитку держави, ніж євроінтеграційний. Цікавою є інформація одружених жінок, котрі виїхали з території конфлікту (57%): виїхали з чоловіками - 29%, залишили чоловіків у зоні АТО - 15%, не повідомляють місцезнаходження чоловіків – 13%. На повернення ВПО на малу батьківщину здійснює вплив характер стосунків із місцевим населенням. На прояви агресії жаліються один з двадцяти (незалежно від регіону). З питанням вибору практично не корелює чинник мови (з проблемою зіткнулися лише 2% опитаних). Показово, що майже у половини опитаних суттєво поліпшилася думка про місцеве населення (45%), ще 43% - думка не змінилася (була позитивною). Лише для 2% вона суттєво погіршилася. Загалом, можна констатувати позитивну налаштованість більшої частини ВПО до місцевих жителів регіонів їх теперішнього місця проживання (78%). Позитивною є й налаштованість постійного населення до ВПО. Це - потенціал, який буде працювати на Україну.

3. Реагування на заходи державної політики.

   Дослідження показало, що у вирішенні матеріальних проблем внутрішньо переміщені особи покладаються здебільшого на державну підтримку (49%) та на підтримку волонтерів (44%). Паралельно вони покладаються й на себе (42%) та на підтримку недержавних організацій (37%), а також на підтримку родичів (28%). Лише десята частина має попередні заощадження (11,7%). До речі, частка осіб, що відносять себе до середнього класу, скоротилася з 54% до 15%. Якщо до переїзду до категорії бідних себе відносив кожен десятий, то після – двоє з п’яти. За результами опитування, вимушені переселенці підтримують найбільш тісні зв’язки із благодійними організаціями та державними соціальними службами (відповідно 69% та 44% респондентів). Паралельно, 39% вказали, що мають зв’язки із волонтерськими групами, 16% - із церковними громадами, 14% - з групами вимушених переселенців. Лише 11% опитаних відзначили, що контактують із органами місцевої влади, що вказує на низький рівень довіри до них. Це ще один доказ необхідності проведення адміністративно-територіальної реформи в Україні.

Вчені переконані, що саме такі аналітичні матеріали – важлива передумова ефективізації державної політики щодо ВПО. Адже вона повинна враховувати широкий спектр викликів, з якими стикаються люди. Адже вибір моделі поведінки людини-переселенця залежить від соціокультурних, психологічних, релігійних, моральних чинників, а з ними - родинних, сімейних стосунків, ідеологічних переконань, і навіть емоційних станів. Держава має стратегічно й комплексно підходити до розробки проектів соціального захисту ВПО, орієнтуватися на специфічні моделі поведінки потребуючих при соціально-економічному плануванні, соціальному проектуванні, містобудівельному обґрунтуванні заходів. Нині найбільш гострі проблеми – це відсутність житла й місця праці. Відтак, політика у сфері житлового будівництва, створення робочих місць для ВПО буде ефективною лише тоді, коли буде ґрунтуватися на реальних запитах людей, на повноцінному ресурсному забезпеченні проектів, а також на зрозумілих й обґрунтованих напрямах стратегічного розвитку держави. Мислити глобально, діяти локально – важливе гасло України на найближчі роки.

Перед початком Парламентських слухань кожному його учаснику були роздані матеріали щодо оцінки законодавства України із захисту прав та свобод ВПО, аналітичні матеріали, підготовлені науковцями Інститутів НАН України, рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи «Посилення захисту прав людини внутрішньо переміщених осіб в Україні», рекомендації Уповноваженого Верховного Комісара з Безпеки ООН Україна, а також проект рекомендацій учасників парламентських слухань.

У.Я. Садова, Н.І. Андрусишин